Ядерна карта Росії: чи наважиться Путін на останній божевільний аргумент у війні з Україною

З початку повномасштабного вторгнення Росії до України 22 лютого 2022 року Кремль неодноразово погрожував застосувати ядерну зброю по нашій країні. Якщо у 2022-му це звучало досить серйозно та загрозливо (багато людей були шоковані самим фактом широкомасштабного вторгнення і були думки про те, що Путін зовсім з'їхав з глузду), то сьогодні у 2026 році загроза вже не відчувається такою ж переконливою.

Кожного разу, коли Росія переживала кризу у війні та коли не могла досягти своїх цілей конвенційними засобами, звучали ядерні погрози. Ба більше, ці погрози мали й практичний ефект на надання допомоги з боку Заходу. За часів Джо Байдена прихильники "загрози ескалації з боку РФ" у Білому домі свято вірили в російський ядерний шантаж, виключали здорову логіку та піддавалися емоції страху.

Росія дійсно має потужний ядерний арсенал, але з висоти 2026-го ядерний аргумент Путіна все більше нагадує байку про хлопчика, який кричав "вовки, вовки", а вони так і не прийшли. Тим часом Україна перехопила ініціативу на полі бою – далекобійні удари по російських НПЗ спричинили справжню кризу, яка стала серйозним викликом для путінського режиму.

У Кремлі це викликало паніку та чергові заклики до ескалації. Прихильники "жорсткої лінії" просять диктатора "почати воювати по-справжньому" та завдати ударів  по "центрах ухвалення рішень у Києві" (хоча українська влада чудово справляється з цим сама), вбити президента України, а головне – застосувати ядерну зброю.

Нічого нового в цих істериках не бачимо, але Путін нині – немов той щур, якого загнали у куток. Такі істоти, якщо перебувають у відчаї, дійсно можуть наробити дурниць. Не факт, що це їх врятує, але наслідки можуть бути поганими для всіх.

24 Канал проаналізував, чи може Путін, який явно не перемагає на полі бою та у себе вдома, вдатися до останнього відчайдушного аргументу. У цьому нам допоміг розібратися Геміш де Бреттон-Гордон, полковник британської армії у відставці та колишній командувач військ хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного реагування НАТО й Великої Британії.

Шантаж і блеф як інструмент тиску на США

Ще з часів Джейка Саллівана, радника президента Байдена із питань національної безпеки, ядерний шантаж Кремля сильно впливав на політику Білого дому. Багатьох людей це дійсно залякувало і стримувало їхнє рішення щодо військової допомоги. Це один із факторів, чому рішення щодо систем HIMARS, винищувачів, танків та далекобійних систем ATACMS ухвалювали так довго і так тяжко. Навіть сам Салліван визнавав те, що доводилося "управляти ескалацією".

Про це також у своїй книжці War написав американський журналіст Боб Вудворд. Нагадаємо, він зазначав, що США вимагали від України утриматися від знищення 30-тисячного угруповання росіян у Херсоні та дати тим вільно вийти з міста (що й було зроблено й дуже всіх тоді здивувало).

Тоді у Вашингтоні дійсно побоювалися використання росіянами ядерної зброї у відповідь на розгром їх херсонського угруповання. Нині це звучить досить смішно, адже з того моменту Сили оборони знищили сотні тисяч російських військових і добряче пройшлися буквально по всій ядерній тріаді росіян. І все це не перетнуло жодну із "червоних ліній Путіна", схоже, для нього це ок. Він лише міняв "ядерну доктрину" та викручував на максимум неоднозначність трактувань.

Разом з тим, попри російські блеф і шантаж, адміністрація Байдена принаймні змогла докладно пояснити Кремлю, яку конвенційну відплату США завдадуть по російських військах, якщо Путін таки натисне на "червону кнопку". Тоді Салліван заявив, що США дадуть рішучу відповідь на будь-яке застосування Росією ядерної зброї проти України, а Москва зіткнеться із катастрофічними наслідками.

Більш детально пояснив можливу відповідь США на ядерну ескалацію з боку Росії колишній директор Центрального розвідувального управління (ЦРУ), генерал у відставці Девід Петреус. Ще у 2022 році він заявив, що США та союзники знищать російські війська та флот на території України, якщо РФ застосує ядерну зброю. Аналогічна риторика у генерала залишається й станом на сьогоднішній день. Під час наших багатьох розмов та інтерв'ю Петреус наголошує на тому, що Захід відповість ударом по російських військах в Україні, використовуючи конвенційне озброєння. У даному випадку це не заяви воєнного пенсіонера, а чіткий публічний сигнал, який США передають росіянам відкритим каналом.

Геміш де Бреттон-Гордон, полковник британської армії у відставці, у розмові з 24 Каналом пояснює, що наразі російська "ядерка" – це ядерна зброя Шредінгера. Бо взагалі невідомо, у якому стані вона перебуває. Пан Геміш нагадує, що існує чіткий ланцюжок ухвалення рішення про застосування ядерної зброї й не виключено, що російські військові просто відмовляться виконувати такий злочинний наказ, який вкраде майбутнє не тільки в них, але й у кількох наступних поколінь росіян. Експерт переконаний, що у разі використання "ядерки" проти України, Захід, безумовно, вдарить по російських військах.

Але як тоді ескалювати

Попри все в Кремлі явно готуються до ескалації та підняття ставок. Ситуація на полі бою виглядає явно погано для Росії, лінія фронту є статичною вже як мінімум останні 10 місяців, жодних проривів на фронті немає, тому окупантам доводиться вигадувати перемоги й захоплювати населені пункти у кредит під дуже високі відсотки (тобто втрати).

Але це не заспокоює нічого, крім Путіна. Ба більше, тепер українські дрони створюють справжнє пекло для пересічних росіян, які систематично голосують за свого диктатора, який втратив зв'язок з реальністю.

За даними Bloomberg, удари ЗСУ по російських НПЗ обвалили обсяги нафтопереробки в РФ до найнижчого рівня за понад 21 рік. З початку липня російські НПЗ переробляли в середньому 3,91 мільйона барелів нафти на добу – це найнижчий показник із березня 2005 року. Обсяги впали більш ніж на 1,4 мільйона барелів на добу порівняно із середнім рівнем рік тому. 

Financial Times пише про те, що далекобійні удари ЗСУ вивели з ладу від 20 до 40% російських нафтопереробних потужностей. І це найвищі показники ефективності українських ударів з моменту початку цієї "спеціальної військової операції" ЗСУ проти російських енергоносіїв. Навіть повторне тимчасове підвищення цін на нафту через нове загострення навколо Ірану та Ормузу вже не допоможе Росії, адже вона не зможе скористатися вікном можливостей.

У Кремлі, на тлі паніки та нафтової катастрофи, заговорили про можливість ескалації, але цікаво, якої саме? Проведення широкомасштабної мобілізації явно похитне рейтинг диктатора. Удари по центрах ухвалення рішень? Широкомасштабні російські повітряні удари вже й так тривають.

"Ядерка"? Тобто давно намолені Z-блогерами удари тактичною ядерною зброєю. Це ірраціональний варіант, який лише ще більше ізолює Росію, але не змінить ситуації на полі бою. Ба більше, це може втягнути США та європейське НАТО у війну проти Росії, яка явно не дає собі ради в Україні.

Роль Китаю

Але мова не лише про Захід. Бо розмови про "ядерку" не сприймають також і в Пекіні – столиці старшого брата Росії, який постійно рятує Москву і не дає програти.

Ще до саміту НАТО в Анкарі активізувалися контакти між Москвою та Пекіном. Сі попередив росіян – навіть не думайте про ядерну зброю. Можливо, цей меседж був переданий на тлі відчайдушної ситуації для росіян в Україні.

Про це заявив президент України Володимир Зеленський:

Вони мені сказали, деякі європейські лідери, що вони спілкувалися з представниками Китаю, і Китай дуже серйозно, дуже жорстко, чітко відреагував на медіапрояви в Росії щодо тих чи інших можливостей застосування ядерної зброї. І мені здається, що це вперше вони дуже чітко і дуже жорстко відреагували, що це… Прям відреагували, як сказали мені лідери, в ультимативній формі, що не може бути навіть думок про застосування ядерної зброї.

Отже, ультиматум Пекіна почули у Москві – ніякої "ядерки". Китай, ймовірно, має більше важелів впливу на Росію, ніж навіть Сполучені Штати. З початку повномасштабного вторгнення Пекін став найбільшим торговельним партнером росіян – допомагав обходити західні санкції та активно постачав мікроелектроніку й чіпи. Росіяни та китайці разом думали над тим, що робити зі Starlink, а також над багато чим іншим.

Пекін, звісно, не охоче використовує ті "карти", які має відносно Росії, адже йому вигідна її залежність від Китаю. Ба більше, Пекін зацікавлений у послабленні Москви та у слабшому партнері, який втрачає свої позиції в Україні. Незважаючи на торговельні та економічні плюси для Китаю від торгівлі з Росією, у Пекіна є свої червоні лінії – це ядерна зброя.

Отже, у Путіна немає варіанту використати "ядерку", адже це повністю суперечить лінії Китаю. Ба більше, якщо Пекін відвернеться від Москви, тоді Росія буде не у відчайдушній, а у безнадійній ситуації. А якщо те саме зробить Індія, у якої також є "пунктик" про неможливість застосування ядерної зброї, то мало не буде.

"Ядерка" та адміністрація Трампа

Кремль намагався використати ядерну картку шантажу проти США й під час роботи адміністрації Трампа. Разом з тим, це не дуже спрацювало, адже Дональд Трамп не любить, коли йому погрожують чи задівають його его. 

На думку Трампа, комусь погрожувати чи когось шантажувати може лише він – тоді, коли вважатиме це потрібним. Влітку 2025 року росіяни випустили блогера та колишнього президента Медведєва з низкою погроз, зокрема самим Сполученим Штатам. Тоді Медведєв погрожував США Третьою світовою війною і знову використовував ядерний шантаж.

Трамп у відповідь доволі чітко окреслив свої "червоні лінії" та показав, що не потерпить публічних погроз і принижень. Це навіть призвело до нібито передислокації ядерних субмарин США ближче до блогера.

На основі вкрай провокаційних заяв колишнього президента Росії Дмитра Медведєва, який наразі є заступником голови Ради безпеки Російської Федерації, я наказав розмістити два атомні підводні човни у відповідних регіонах – на випадок, якщо ці безглузді та провокаційні заяви виявляться чимось більшим, ніж просто словами,
– Трамп тримає клінч з Дмитром Медведєвим.

Медведєв, звісно, не одразу затих і ще пробував вести публічну суперечку у соціальних мережах (але не тих, де Трамп має акаунти). Тому стало зрозуміло, що бравада явно була спрямована вже не на Трампа на внутрішню аудиторію в Росії.

Про погрози Трампа на мою адресу в його особистій мережі Truth, роботу якої він обмежив у нашій країні. Якщо якісь слова колишнього президента Росії викликають настільки нервову реакцію у цілого достатньо грізного президента США, значить, Росія у всьому права і продовжить іти своєю дорогою,
– Дмитро Медведєв веде заочну дискусію з Трампом.

У 2026 відкладена дискусія продовжилась, коли адміністрація Трампа надала ліцензії Україні на виробництво ракет до систем ППО Patriot. Такого успіху вдалося досягти під час саміту НАТО на початку липня.

Тепер Дональд Трамп не лише не піддається ядерному шантажу росіян, а й ухвалює рішення на користь України. Він явно заохочує удари по російських НПЗ, а американська розвідка допомагає Силам оборони з координатами та правильними маршрутами для польотів добрих дронів і ракет, аби вони обходили російську ППО.

Це складно було б уявити за президентства Байдена, який обмежував дальність ударів системами ATACMS вглиб Росії. Ба більше, смерть американського сенатора Ліндсі Грема, який був великим другом України, спонукає американський естеблішмент посилювати санкції проти Росії.

У Сенаті вже активізувалися дискусії, а американський президент готовий дати зелене світло цьому. Раніше процес явно не йшов через вето з боку Білого дому, але тепер є реальні шанси на успіх. Особливо на тлі мідтермів, що наближаються. Нагадаємо, зробити боляче Росії – це американський суспільний консенсус, який Трамп старанно ігнорував, але тепер, все вказує на те, що навіть він дає у цьому питанні задню. Бо Трамп завжди так робить.

Ось так Трамп прокоментував закон Грема про санкції:

Я знаю, що Ліндсі дуже цього хотів. Думаю, вони можуть додати до законопроєкту ще й Іран. Це було б дуже важливо, якщо вони справді це зроблять. Також можуть додати "Хезболлу". Тобто, якщо ви ведете бізнес з "Хезболлою", це теж потраплятиме під дію закону.

Цього тижня також двопартійна група сенаторів США заявила, що законопроєкт уже погоджений із Білим домом. Підтримав документ й спікер Палати представників Майк Джонсон:

Ми давно підтримуємо законопроєкт про санкції проти Росії, і переважна більшість республіканців це робить. Сенат і Білий дім розробили формулу, яка, на їхню думку, спрацює, і ми раді її опрацювати.

Сенатор-демократ Річард Блюменталь зазначив, що цей документ має стати відповіддю Конгресу на посилення ракетного терору Росії:

Президент схвалив цей законопроєкт, і ми маємо рухатися вперед саме з ним, а не відкривати його для внесення інших правок. Якщо адміністрація хоче запропонувати окремі законодавчі ініціативи щодо Ірану чи "Хезболли", Конгрес може розглянути їх окремо.

Сенатори також висловили впевненість, що документ ухвалять до серпневої перерви. Лідер республіканської більшості у Сенаті Джон Тун готовий винести його на голосування, щойно підтвердять наявність необхідної кількості голосів.

Axios 17 липня написало, що оновлений документ вже підтримує щонайменше 61 сенатор – 39 республіканців і 22 демократи. Цього достатньо, щоб подолати потенційний філібастер – затягування чи блокування розгляду через тривалі дебати та процедурні дії.

Як відомо, документ передбачає введення 100% тарифів на товари з тих країн, які досі купують російську нафту і газ. Початкова версія документа взагалі містила пропозицію blanket-тарифів на рівні 500%, але ця межа була змінена у ході консультацій з Білим домом. Втім, це й так по суті блокуючі санкції. Також законодавча пропозиція містить жорсткіші заходи для протидії російському тіньовому флоту. І ця "базука" потрапить на стіл Трампа.

Отже, російський ядерний шантаж явно не працює з адміністрацією Трампа. Якщо за каденції Байдена ядерний аргумент ще міг затягувати ухвалення рішень щодо допомоги Україні, то зараз на це вже не "ведуться" у Вашингтоні.

Ба більше, Володимир Путін, якби дійсно хотів використати ядерну зброю, точно вже це зробив би – ще у 2022 році, коли його "спецоперація на 3 дні" зазнавала провалу. Ядерний шантаж – звісно, майстерний блеф з боку росіян, але він вже не дає такого ж ефекту, як у 2022 році.

Нині Захід теж чітко окреслив свої "червоні лінії" – у разі застосування "ядерки", у європейських членів НАТО не буде іншого вибору, окрім як вдарити конвенційним озброєнням у відповідь, адже це точно відкриє так званий "ящик пандори" й може спричинити ланцюгову реакцію по всьому світу. 

Інші держави-ізгої, які володіють ядерним арсеналом (і не лише ізгої), зможуть побачити, що використовувати ядерну карту можна безкарно, а це точно не потрібно Заходу. США хотіли б і надалі залишатися єдиною країною у світі, яка вдалася до застосування такого озброєння. Крім цього, на мислення Росії впливає й позиція Китаю, який явно не хоче ядерного хаосу у світі та прагне відігравати роль відповідального міжнародного гравця, який здатний контролювати агресивного "молодшого брата" і не давати Москві вже зовсім пуститися берега. 

Сподіваємося, що Захід й надалі буде комунікувати з Росією щодо цього і нагадувати Кремлю, яким буде удар у відповідь, якщо Кремль застосує ядерну зброю. Це точно спрацювало у 2022 році, і спрацює й сьогодні. Принаймні, це навіть зменшить кількість ядерних погроз із боку оточення Путіна, яке раніше максимально блефувало на цю тему для залякування США. Сьогодні це вже не спрацює.