Ядерна зброя може нести смертельну загрозу для всього світу, а може бути й фактором миру, якщо контроль над нею у відповідальних політиків. Нинішні заяви та дії лідерів Росії ставлять чинний, з 1945 року, статус-кво під сумнів. Не дарма годинник Судного дня нині вказує, що часу лишилося зовсім мало – 90 секунд до апокаліпсиса.

За час вторгнення в Україну Владімір Путін ледь не в кожній своїй промові нагадує про російський ядерний потенціал, а у зверненні до Федеральних зборів 21 лютого 2023 року взагалі оголосив про призупинення участі у договорі СНО-3 і натякнув на відновлення "ядерних випробувань". Такі заяви повертають світ до реалій холодної війни та невизначеності в майбутньому.

У жовтні 2024 року у світі також почалося обговорення нібито планів України щодо виготовлення ядерної зброї. Згодом Зеленський заперечив плани відновити ядерний потенціал, однак ця новина встигла спричинити неабиякий резонанс у світі.

Нарешті 19 листопада 2024 року росіяни оголосили, що Путін схвалив і підписав нову ядерну доктрину Росії, яка нібито передбачає страшні кари для тих, хто наважиться не коритись Москві. Щоправда, пафос потонув у дозволі США на удари ракетами ATACMS по території Росії та негайному ударі ЗСУ "товстими ракетами" по складах окупантів у Брянській області. А поки Росія думає над відповіддю, посольство США в Києві оголошує 20 листопада раптовим вихідним і прямо говорить, що чекає на масований обстріл (іпсошники миттєво додумали, що він має бути ядерним).

Паралельно росіяни активно запускають у телеграмі та інших нестійких до їх впливу мережах чергове ІПСО про дивозброю Р-26, ядерну ракету "Буревестник" і чимало іншого ізотопного брухту, маючи за мету налякати світ новою ядерною загрозою.

Як світ опинився у цій точці та як формувались ядерні арсенали США та Росії – читайте в матеріалі 24 Каналу.

До теми Що таке ДСНО і чи випробує Путін ядерну зброю: для чого Росії нова фаза шантажу

Перших значних успіхів у ядерній програмі досягли нацисти (вперше розщеплення атома здійснили саме німецькі вчені у 1938 році). На щастя, Uranprojekt нацистів не був доведений до кінця.

США та СРСР вели свої ядерні проєкти паралельно, проте суттєво відставали. Лідерство США забезпечили захоплені німецькі фахівці та технології. У 1945 році Manhattan Project дав результат, було створено перші три плутонієві ядерні бомби – Trinity, Little Boy та Fat Man. Першу було підірвано в липні 1945 року в ході випробувань на території США.

Дві інші стерли з лиця землі два японських міста – Хіросіму та Нагасакі, забравши від 129 000 до 226 000 людських життів. Про цей епізод згадував Путін влітку 2024 року у Ханої, ніби жалкуючи, що така можливість була лише в США.


Хіросіма через місяць після ядерного вибуху / Фото AP

Наявність ядерної зброї стала фактором тиску США й Великої Британії на СРСР, проте вже в 1949 році у "совєтів" з'явилась своя атомна бомба РДС-1 (у США її назвали "Джо-1" на честь Сталіна). Фактично це були вкрадені технології. Відтак у світі утворився формальний паритет – у двох країн, які були полюсами у холодній війні, з'явилась ядерна зброя, потенційно здатна знищити одне одного, а водночас приректи планету на ядерну зиму та апокаліпсис.

США і СРСР зіткнулись у воєнному конфлікті в Кореї, проте, не пішли на неконвенційне загострення. Карибська криза 1962 року поставила світ на межу ядерної війни, але Кеннеді та Хрущов, чи не в останній момент, все ж знайшли сили зробити крок назад.

Так спрацювала стратегія ядерного стримування, коли страх перед гарантованим обопільним знищенням зупиняв конфлікт і змушував ворогів домовлятися. Як США, так і СРСР зрозуміли, що опинилися в ситуації, коли не важливо, хто перший завдасть удару, адже в противника залишиться можливість завдати удару у відповідь.


Хрущов та Кеннеді / Фото з архівів Держдепу США

Наразі до "ядерного клубу" входять:

  • США;
  • Росія;
  • Велика Британія;
  • Франція;
  • Китай;
  • Індія та Пакистан;
  • потенційними його учасниками з ймовірністю 99,99% є Ізраїль та КНДР;
  • можливо, незабаром до нього приєднається Іран (принаймні, цього дуже хочуть місцеві релігійні фанатики й не хоче решта світу, зокрема союзники цієї держави-терористки).

У 1989 році добровільно відмовилась від ядерного статусу ПАР, а на початку 90-х ядерний статус втратили Україна, Казахстан і Білорусь завдяки сумно відомому Будапештському меморандуму.


Ядерний клуб / Інфографіка Federation of American Scientists

Цілком можливо, що для колишніх республік СРСР (насправді ж – колоній) це був єдиний шлях для здобуття реальної незалежності.

Холодна війна, попри локальні конфлікти, не перейшла в гарячу фазу, натомість мала свій прояв у так званій "гонці озброєнь". Велику роль у протистоянні відіграла пропаганда або те, що б нині назвали ІПСО. Чи не вирішальним у холодній війні став неіснуючий американський проєкт "Зоряних війн" (СОІ – Стратегічна оборонна ініціатива).

Страх від перенесення "гонки озброєнь", зокрема ядерних, у космос надірвав СРСР й став однією з причин економічного краху цієї наддержави.

Якщо ж рахувати боєголовки, що списані, але наразі не знищені у США та Росії, кількість зростає до 11 000 і це понад 90% світових запасів. При цьому на піку, в середині 80-х років минулого століття, обидві наддержави сукупно володіли понад 60 000 ядерних зарядів у пропорції приблизно 2/3 до 1/3 на користь СРСР.

У цій страшній цифрі є відповідь на те, чому наші батьки та діди, в часи СРСР, більшу частину свого життя жили в гуртожитку замість окремої квартири, чому не було туалетного паперу, а автомобіль в СРСР так і залишався розкішшю, а не засобом пересування.

Економіки США та СРСР були не порівнянними, але в Москві вирішили не лише тримати удар, а й взагалі мати подвійну перевагу, а тому всі гроші Союз витрачав на створення надмірно дорогої зброї, яку потім доведеться власноруч знищувати за знову ж таки шалені гроші.

Читайте також НАТО vs Росія мовою цифр: де росіяни програють, а в чому мають перевагу

При цьому десятки тисяч боєголовок були просто не потрібні – це рано зрозуміли, наприклад, у Франції та Великій Британії, обмежившись сотнями зарядів. Натомість СРСР створював усе нові й нові "бомби" для того, щоб мати змогу по кілька разів знищити Землю (планеті б вистачило й одного разу) та мати першу позицію в Книзі рекордів Гіннеса. Навіть у США, фактично, відмовились від стратегії ядерної переваги й почали обмежувати, а потім і скорочувати кількість стратегічного озброєння.


Порівняння потужності ядерних зарядів "тоді" й "зараз" / Інфографіка Federation of American Scientists

До речі, якість і кількість ядерних боєголовок, що є в Росії, після всього, що ми дізнались за підсумками війни в Україні, викликає серйозні сумніви, проте, звісно ж, ніхто не хоче їх перевіряти. Можливо, навіть у самій Росії.

У 50-ті та 60-ті СРСР панічно надолужував відставання від США, щоб встановити символічний ядерний паритет.

Карибська криза

Станом на 1960 рік сумарна потужність ядерних боєголовок в ядерному арсеналі США становила понад 20 тисяч мегатонн, що приблизно еквівалентно потужності 1,36 мільйона бомб, скинутих на Хіросіму в серпні 1945 року. США станом на 1960-й рік мав 18 638 бойових зарядів, у СРСР – 1 048 бойових зарядів.

Далі відбулась Карибська криза (1962), яка довела, що кількість має значення до певної межі (тоді США мали 25 540 зарядів проти 3 346 радянських, але все одно вирішили за краще домовлятися, ніж воювати).

Світ починає усвідомлювати загрозу

Максимум в Пентагона був у 1966 – 1968 роках – приблизно 31 200 боєголовок (це час війни у В'єтнамі та появи власної атомної зброї у Франції (1960) та Китаю (1964). Натомість у СРСР було вже 8 400 зарядів.


Як змінювався ядерний потенціал США та Росії протягом історії / Інфографіка Statista

У наступні 20 років США скорочують свій арсенал на третину. А СРСР навпаки збільшував і отримав жаданий реальний ядерний паритет до 1977 року. Тоді в обох країн було приблизно по 25 000 боєголовок. При цьому вважалося, що ядерний паритет було встановлено ще наприкінці 60-их.

"Розрядка"

У 1972 та 1979 роках США та СРСР укладають два договори про обмеження стратегічних ядерних озброєнь, відомих як ОСО-1 і ОСО-2 (англійською – SALT-1 і SALT-2).

Також у 1972 році було укладено так званий "Договір ПРО". Угода передбачала обмеження систем протиракетної оборони. Весь цей комплекс заходів отримав в історії ім'я "Розрядка", коли дві наддержави зрозуміли, що зайшли у гонці озброєнь занадто далеко.

Нова ескалація

"Розрядка" не завершила холодну війну й новим полем бою став Афганістан, окупований росіянами. Він же став і могилою для радянської імперії.

Пік ядерної могутності СРСР припав на 1986 рік – це 40 159 ядерних зарядів (це час "Перебудови", економічної кризи та усвідомлення тягаря війни в Афганістані).

Тоді ж у СРСР усвідомили всю глибину кризи й спробували врятувати "радянський проєкт". Для цього потрібно було примиритись зі США та зупинити "гонку озброєнь". У Москві дуже боялись космічних ударів від американців (цікаво було б подивитись на обличчя кремлівських стратегів, коли ті дізналися, що СОІ була блефом).

На час падіння Берлінського муру у 1989 році та фактичної перемоги у холодній війні у США було 22 217 боєголовок. У СРСР тоді було 36 538 боєголовок.

У 1990-му Горбачов і Рейган підписують так званий СНО-1, який вже визначив правила гри між США та новою державою, спадкоємицею СРСР, Росією.

До теми Що не так із ракетами "Сармат", якими Путін роками залякує світ

  • З 1991 року США припинили виробництво нової ядерної зброї й наразі лише модернізують стару. Тим самим займаються у Росії (принаймні, так говорять).
  • Після перемоги в холодній війні США стрімко, вдвічі, зменшують кількість своєї ядерної зброї. Тим же шляхом йде Росія – там падіння ще відчутніше (з 1986 по 2022 роки зафіксовано скорочення у 4 рази).
  • У січні 1993 році президенти Буш та Єльцин укладають договір СНО-2 (START-2) про обмеження стратегічних наступальних озброєнь, проте його не ратифікувала Держдума Росії й він не набув чинності.

З 2002 року між США та Росією встановлено новий символічний ядерний паритет – 10 114 боєголовок у Росії та 10 457 у США. Тоді відбувся новий синхронний стрибок зменшення кількості зброї у 2 рази. Його зафіксував так званий SORT чи "Московський договір-2002" між Бушем-молодшим і Путіним або "Договір про скорочення стратегічних наступальних потенціалів" від 24 травня 2002 року.

Останнім великим договором про обмеження ядерних озброєнь між США та Росією є СНО-3 (він же New START), саме його припинив Путін у лютому 2023 року.

Станом на 2022 рік у США є 5 428 ядерних зарядів. У Росії заявлена кількість становить нібито 5 977 зарядів. Це сукупна кількість усіх відомих запасів – " бойових" і таких, що перебувають на зберіганні або чекають на утилізацію. Що ж до "бойових" або так званих "воєнних запасів" – обидві країни мають приблизно по 4 000 боєголовок.


Ядерний арсенал США в Європі / Інфографіка Federation of American Scientists

Наразі кількісний ядерний паритет зберігається. Точніше зберігався, адже СНО-3, який був підписаний 2010 року, набрав чинності у 2011-му і продовжений до 2026-го, 21 лютого 2023-го був офіційно призупинений безвідповідальними словами Путіна і покірним голосуванням у російському парламенті наступного дня.

Розлого Грім без дощу: що не так із ядерними навчаннями Росії

В якому стані зараз перебуває "ядерне господарство" Росії – не дуже відомо (Москва охороняє цю інформацію як страшну таємницю), проте є підстави вважати, що росіяни просто не можуть наразі скористатися більшою частиною власного ядерного потенціалу. Це стосується проблем із "Воєводами", шахтні установки до яких обслуговувала до 2014 року Україна. А також пов'язано з невдачею із випробуванням ракети "Сармат" у лютому 2023-го, затримкою з "Посейдонами" й атакою но носії "ядерної тріади" Росії на аеродромі в Енгельсі.

Апогеєм нездарності та доказом, що ядерна держава Росія деградувала до статусу мавпи з гранатою, став інцидент 21 вересня 2024 року на космодромі "Плесєцьк" в Архангельській області. Там під час випробувань ракети РС-28 "Сармат" вибухом рознесло шахту пускового майданчика "Ювілейний" та все, що було поблизу. Кратер, що виник внаслідок вибуху, видно з космосу, а скільки людей загинуло, мабуть, знають лише вищі окупанти.

Ядерна зброя: в яких країнах найбільше
Країни з найбільшим запасом ядерної зброї / Інфографіка 24 каналу

Ядерна зброя – це не лише дуже дорого, але й технологічно. Ядерні заряди та їхні носії потребують постійного обслуговування й мають обмежений термін придатності. Сумнівів у тому, що США може грати тут свою гру, немає, чого не скажеш про Росію.