Як визначають суму застави і для чого вона потрібна?
Цей текст – не оцінка конкретної ухвали і не дискусія про те, «багато» чи «мало». Це пояснення правил, передбачених КПК, у межах яких прокурори, захист і суд – щодня працюють в реальному процесі. У згаданому інфоприводі медіа називали суму в сто мільйонів. Проте наразі для нас важливий не розмір, а принципи. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Зауважте Вступна кампанія-2025: чому Україна знову провалила інженерію і що з цим робити
Зверніть увагу! У період із 5 вересня 2019 року по 30 червня 2025 року включно до слідчих суддів Вищого антикорупційного суду надійшло на розгляд 369 клопотань про запобіжні заходи щодо підозрюваних, які стосувалися саме застави.
Застава — це не "викуп свободи" і не покарання наперед. Це запобіжний захід. Крапка. Він займає проміжне місце між найм'якшими заходами – особистим зобов'язанням чи порукою – і найсуворішими, як-от тримання під вартою.
Її головна мета — не ізолювати людину, а забезпечити її належну поведінку в процесі: щоб вона з'являлася до суду, не переховувалася, не тиснула на свідків і не перешкоджала слідству. Якщо ці обов'язки виконуються, гроші повертаються; якщо ні – переходять у дохід держави.
Суми застав визначаються не "зі стелі", а в межах, установлених законом. Слідчий суддя зважує:
тяжкість злочину (нетяжкий, тяжкий, особливо тяжкий – із посиланням на ст. 12 ККУ);
ризики, передбачені КПК: можливість втечі, знищення чи спотворення доказів, вплив на свідків, інше перешкоджання провадженню, ризик повторного правопорушення;
майновий стан підозрюваного: доходи, наявність майна, коштів на рахунках, корпоративних прав;
соціальні зв'язки: сім'я, утриманці, постійне місце проживання;
стан здоров'я самої особи та близьких родичів;
репутацію й характеристику особи, рівень освіти, зайнятість;
наявність або відсутність попередніх судимостей.
Також суддя перевіряє обґрунтованість самої підозри – чи є достатньо доказів та чи переконають вони звичайну людину, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
КПК задає базові "вилки", що рахуються у прожиткових мінімумах залежно від тяжкості злочину. Відповідно ці межі щороку "рухаються" разом із прожитковим мінімумом для працездатних осіб, який змінюється в законі про держбюджет.
До слова, цьогоріч прожитковий мінімум становить 3028 гривень.
Діапазони такі:
для нетяжкого злочину – від 1 до 20 прожиткових мінімумів (у 2025 році це від 3028 до 60 560 гривень);
для тяжкого – від 20 до 80 (60 560 – 242 240 гривень);
для особливо тяжкого — від 80 до 300 (242 240 – 908 400 гривень).
Тобто якщо суддя застосовує максимальну межу для особливо тяжкого злочину, отримуємо наступне: 300 × 3028 = 908 400 гривень.
Це відправна точка. Якщо прокурор вважає, що стандартної суми недостатньо, він може просити більшу, але має довести, що саме у цій справі звичайна застава не виконає своєї функції. І це важливо – ключовим є доведення, а не припущення. Для цього до клопотання додають довідки про доходи, відомості про майно, активи та інші об'єктивні дані.
Як зменшують суму застави?
Адвокати працюють у тих самих рамках закону, але з іншого боку. Ми подаємо документи, що показують реальний майновий стан, наявність сім'ї, роботи, постійного місця проживання. Спростовуємо ризики, які не підтверджені доказами. Суд усе це зважує й ухвалює рішення. Мовиться не про арифметику заголовків, а про баланс доведених фактів.
Читайте також Легітимність без виборів: як зберегти довіру до місцевої влади у воєнний час
Проблема починається там, де в публічному просторі залишається лише цифра. Люди бачать суму й сприймають її як покарання, хоча застава не призначена для відшкодування збитків і не розраховується від розміру шкоди. Для компенсації збитків існують інші інструменти: арешт майна, цивільні позови, конфіскація після вироку. Застава має зовсім інше завдання – гарантувати процесуальну дисципліну.
У своїй практиці я не раз стикався з ситуаціями, коли прокурор просив значно вищу суму, ніж передбачає базовий діапазон. Іноді це було обґрунтовано – коли людина мала значні активи, які робили стандартну заставу неефективною.
Інколи ж до клопотання не додавали жодних підтверджуючих документів – і суд зменшував суму до пропорційної. Це нормальна робота механізму: рішення ухвалюється не за враженням від справи, а на підставі доказів.
Для держави важливо, щоб ці рішення були зрозумілими – це формує довіру до правосуддя. Для бізнесу – щоб правила були прогнозованими, адже від цього залежить стабільність роботи компаній, контракти, робочі місця. Для суспільства – щоб бачити не тільки цифру, а й логіку її визначення, адже тоді градус емоцій у дискусії знижується.
Тому будь-яка гучна справа – це нагода ще раз пояснити: застава – не спосіб покарати чи "показати приклад". Її розмір має бути обґрунтований доказами і відповідати меті запобіжного заходу. Сильна правова система – це не там, де суми вражають, а там, де вони зрозумілі, пропорційні й виконують своє головне завдання – гарантують процес, не підміняючи собою майбутній вирок.