Держава намагалась вплинути: збільшила держзамовлення на технічні спеціальності, підвищила стипендії для інженерів, ввела грантові коефіцієнти на STEM-контракт, дала гранти й навіть оновлює обладнання в деяких технічних університетах. Але попит на "економіку та міжнародні відносини" нікуди не зник. Абітурієнти продовжують ігнорувати інженерію. Як Міністерству освіти і науки України, так і приватному бізнесу слід бити на сполох. В ексклюзивній колонці для 24 Каналу наведу свої аргументи чому.

Зауважте Є п'ятикласники, які не вміють рахувати․ Як подолати освітні втрати школярів?

Брак інженерів – це удар по фронту

Російсько-українська війна на сьогодні – це полігон для тестування технологій нового типу війни. Україна, по суті, є майданчиком, де народжується нова військова доктрина. Наші технологічні й оборонні інновації – фундамент майбутньої безпеки.

У цих умовах Україна потерпає від нестачі професійних кадрів. Потрібні технічні фахівці або мобілізовані, або виїхали, або вже працюють. Інженери на вагу золота. Студентів технічних ЗВО хантять з першого курсу. Компаніям бракує рук навіть без досвіду. Окрім defence-tech компаній, конкуренцію за студентів виборюють і великі технологічні компанії.

Проте заклади освіти, у своїй більшості, не встигають за інноваціями. Нові навчальні програми, що були б актуальні в умовах війни, можна на пальцях руки перерахувати. Серед таких – бакалаврська програма НаУКМА "Автоматизація, комп'ютерно-інтегровані технології та робототехніка", аналогічна програма в КПІ, магістерська програма КАІ "Інженерія безпілотних авіаційних комплексів" тощо.

Про падіння кількості заявок на інженерні спеціальності говорить чимало публічних людей. Зокрема, ректорка КАІ Ксенія Семенова наголошувала, що в Україні загалом маленький попит на інженерні і природничі напрями і навіть не всі бюджетні місця заповнені. Також свіжа аналітика від DOU за 2025, 2024 та 2023 роки підтверджує динаміку падіння попиту на інженерні та ІТ-напрямки.

Дефіцит кадрів, особливо для оборонно-промислового комплексу – це нагальна проблема, яку варто вирішувати на всіх рівнях.

Бізнес і держава: хто має інвестувати в кадри?

Сьогоднішня реальність така: компанії хочуть досвідчених інженерів, але їх просто немає. Тож доводиться виховувати своїх. Це гра "в довгу", але іншого виходу немає.

Дедалі частіше спостерігаємо приклади, де приватні компанії фінансують стипендії на конкретних факультетах. Ми не виключення: зокрема у Києво-Могилянській академії покрили повне фінансування вартості навчання протягом 4-х років на бакалаврську програму з робототехніки для найбільш вмотивованих абітурієнтів.

Чому б оборонним компаніям не зробити те саме для інших інженерних спеціальностей? Для бізнесу це буде коштувати значно дорожче, ніж виготовити партію дронів. Проте без нових професійних людей, які покращують технологічність дронів, виробництва зупиняться.

Ще один інструмент – наукові технопарки. Це своєрідні альянси університетів та бізнесу, які можуть не тільки готувати кадри, а й робити дослідження під потреби ОПК.

Для університетів технологічні парки створюють можливість залучення студентів та викладачів до реальних проєктів, отримання фінансування на дослідження та впровадження сучасних лабораторій. Для бізнесу ж така співпраця означає доступ до інтелектуального ресурсу, нових ідей та досліджень, які безпосередньо відповідають на потреби компаній, зокрема у сфері ОПК. Це дозволяє зменшити витрати на R&D, швидше тестувати технології та готувати кадри, які вже "заточені" під конкретні завдання вашої компанії. Win-win стратегія, не інакше.

Зараз це видається екзотикою в Україні, а мало б бути нормою, адже це загальносвітова практика. Зокрема всім відома Кремнієва долина виросла на державних оборонних замовленнях. Зокрема, з контрактів Агентства передових оборонних дослідницьких проєктів (DARPA), з досліджень для Пентагону, а також із технопарків довкола Стенфорда, MIT, Caltech.

Важливо У Дії запустили першого у світі національного АІ-агента, який надає послуги․ Як це працює?

Чому це важливо саме зараз?

Ми вже винайшли все, що можна було "в гаражі". Дрони, FPV, імпровізовані рішення – це було швидко та повторювано. Ворог масово копіює наші напрацювання. Виживати ми зможемо лише за умови розвитку інновацій, де потрібні наукомісткі рішення – у фізиці, матеріалознавстві, авіоніці, зв'язку тощо.

А це означає одне – інвестиції в університети та фундаментальну науку є питанням нашої обороноздатності.

Що робити бізнесу прямо зараз?

  • Стипендії для інженерних студентів. Не чекайте на державу, ви в першу чергу в цьому зацікавлені.
  • Спільні програми з університетами. Від базових курсів до лабораторій на замовлення.
  • Наукові парки. Інвестувати разом із державою в технічну інфраструктуру.
  • Маркетинг інженерії. IT стало популярним завдяки рекламі та комфортним умовам роботи. Настав час, щоб інженерія звучала "з кожної праски".
  • Створювати власні навчальні курси. Практичний досвід кращий за теорію, а власні курси "вирощують" працівників під конкретні потреби компанії.

Держава уже збільшила держзамовлення. Але без бізнесу, який реально інвестує в університети, цей попит ніхто не закриє. Сьогодні ми можемо "підлатати дірки" швидкими рішеннями. Якщо не вкладатимемось в освіту вже зараз, через 5 років в ОПК буде не просто дефіцит – буде пустка. І тоді обороноздатність стане ще дорожчою.

Україна має шанс стати хабом інженерних талантів у Східній Європі. Але цей шанс залежить від того, чи готові всі ми включитись вже сьогодні.