У 2020-му фахівці Світового банку змоделювали вплив закриття шкіл на доходи населення та економіку усіх держав загалом: збитки після 5 місяців без очних уроків становили б 10 трильйонів доларів. В умовах війни для сотень тисяч українських дітей навчання у такому форматі триває уже понад 3 роки поспіль. Реальні економічні наслідки освітніх втрат цього покоління для України вдасться оцінити не раніше завершення бойових дій. Але компенсувати втрачені навички дітей мусимо вже. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Зауважте Менше народжень і більше втрат: демографічна криза в Україні поглиблюється

Якими є освітні втрати наших школярів у новому навчальному році і як працювати з їхнім подоланням вже зараз можуть дорослі? Спойлер: щонайменше доведеться об'єднати зусилля і батькам з учителями, і благодійникам, бо ситуація вимагає рішень "на вчора".

Проблеми з лексикою, читанням і рівняннями: які освітні втрати дітей у 2025 році?

За кордоном на проблему освітніх втрат навіть без воєнного контексту давно реагують комплексно на державному рівні. Приміром, у Великій Британії з 2020 року існує національна програма тьюторства, яку започаткували як відповідь на поглиблення прогалин у школярів внаслідок пандемії. Осердям цього інструменту є системна позакласна робота педагогів із дітьми над проблемними темами з різних дисциплін. Але починається процес завжди з індивідуальної оцінки самих втрат у дітей. Це так зване вхідне тестування.

В Україні досі не було проведено єдиного комплексного аналізу навчальних прогалин у школярів. Відповідно, реальних масштабів проблеми в усіх регіонах сьогодні не знає ніхто. Наразі у нас є результати міжнародного оцінювання PISA-2022, яке зафіксувало рівень знань старшокласників у перші 9 місяців після початку повномасштабного вторгнення.

Тоді базовий рівень продемонстрували 58% українських учнів, а з математики розрив між навичками наших дітей і показниками їхніх однолітків у США, Канаді і державах ЄС становив приблизно півтора року.

У 2026-му році очікуємо результатів PISA-2025, проведеного в Україні, тоді зможемо більше оперувати даними національного рівня.

А поки сформувати певне уявлення про ситуацію зараз ми можемо на основі досвіду окремих громад. Ми у благодійному фонді savED з 2023 року відстежуємо прогрес дітей у межах нашої освітньої програми кетчапів у шести постраждалих від війни регіонах. Це системне подолання втрат з предметів у школах та освітніх центрах "Вулик", яке за весь час існування вже охопило більше як 60 тисяч дітей.

Під час занять учні водночас опановують базову академічну програму й розвивають соціальні навички, вчаться разом шукати відповіді, не бояться помилятися й навчаються взаємодіяти з командою. Аби зрозуміти, з чим саме варто найбільш прицільно працювати, ми проводимо вхідні та вихідні тести, результати яких аналізують освітні експерти фонду. Такі тестування серед учасників та учасниць кетчапів підсвітили для нас основні проблемні зони в знаннях і вміннях учнів та учениць.

Найвищий рівень освітніх втрат із року в рік фіксуємо з-поміж 5-х класів. Тестування тих, хто брав участь у програмі цієї весни, показало, що 40% п'ятикласників після чотирьох років навчання в початковій школі не вміють рахувати. Після відвідування програми кетчапів кількість дітей, які давали "нульову" відповідь, вдалося скоротити втричі.

Якщо говорити, наприклад, про англійську мову, то окремі учні 5-х класів спочатку не вміли навіть читати. А базове володіння лексикою зі щоденної теми "Я, моя родина і друзі" демонстрували лише 38% п'ятикласників. Після занять останній показник зріс до 59%.

Крім того, є виклики з українською мовою. Сьогодні багато дітей не можуть впоратися з тим, аби знайти в тексті потрібну інформацію, зрозуміти її та критично оцінити.

Найбільш проблемними 5-ті класи є тому, що діти в цей період переходять із початкової школи до середньої, між якими вже є доволі великий розрив щодо складності матеріалу на рівні державних програм. Водночас усю початкову школу, коли учні більш динамічні та відкриті на емоційному рівні, вони провели не за партами, а на онлайн-уроках. І в 5 класі їх уже значно важче залучити до взаємодії.

У випадку зі старшими дітьми третина 10-класників, яка брала участь у кетчапах, не могли розв'язати жодного квадратного рівняння, а половина – правильно виконати багатокрокові арифметичні дії. З англійською мовою виявилося, що 47% підлітків зовсім не можуть орієнтуватися в текстах.

Показовою є ситуація з фізикою і хімією серед старшокласників, які рідко обирають ці предмети уже під час вступу у вищі навчальні заклади. Це ми бачимо з підсумків цьогорічного НМТ.

  • Навесні на іспит з фізики зареєструвалися всього 8 886 абітурієнтів з понад 300 тисяч учасників загалом. Це близько 3% дітей.
  • Ще менше було тих, хто зареєструвався на хімію – до 3 тисяч учнів.

А уже до вишів цього року надійшло близько 2 тисяч заяв на хімію, 600 – на фізику, трохи більш як 1000 – на математику. І це тоді, коли в Україні величезний попит на інженерно-технічні спеціальності, критично необхідні для відновлення держави.

Цікаво Підготовка до школи б’є по кишені: у скільки обійдеться батькам навчальний рік

Як втрачається навичка вчитися?

Освітні втрати – це не просто пропущені уроки та погані оцінки. Ключове в цій ситуації те, що діти втрачають уміння вчитися як таке, припиняють соціальну взаємодію, яка традиційно відбувається в класі. Поглиблюють проблеми з опануванням таких наскрізних умінь, як-от здатність співпрацювати з іншими людьми та вміння критично висловити власну думку.

Освітні втрати українських учнів поглиблюються з кількох причин. Вочевидь, неможливо охопити всі, тому наголосимо хоча б на тому, що є найбільш критичним.

  • Перша проблема

Це тривале онлайн-навчання, яке по суті є "пропущеною школою". Сьогодні в таких умовах опинилося понад 390 тисяч дітей. І хоч це майже на 100 тисяч учнів менше, ніж торік, за даними МОН, проблема затяжного "онлайну" все ще дуже відчутна, зокрема у прифронтових регіонах. Там, за даними нашого дослідження у 2025 році, виключно дистанційні уроки має майже половина учнів (49%).

Під час онлайн-занять діти практично не взаємодіють з однолітками. Найчастіше просто вимикають камери на своїх гаджетах та самоізолюються. На прифронтових територіях, де до того ж складана безпекова ситуація й часто треба взагалі спускатися в укриття замість уроків, вимикають світло. Тобто навіть дистанційна освіта стає неможливою.

  • Друга проблема

Це ефект "снігової кулі". З моїх спостережень та коментарів колег-освітян, мало дітей можуть відповідально вчитися за комп'ютером під час онлайн-уроків. З кожним днем без належного навчання деяким школярам все важче повернутися до вивчення матеріалу. І коли одні вчать уроки, а хтось відстає від цього темпу і ще не вивчив старий матеріал, а вже додається щось нове, то дитині стає важче наздогнати пропущене, найчастіше вона зневірюється. Потім починається своєрідний протест, і дитина взагалі відмовляється докладати зусилля.

Це накопичується: спершу ти не вивчив додавання, потім множення, а далі не зміг розв'язати задачу. І ось цей ефект насправді загрожує не лише учням шкіл, які працюють онлайн, а будь-кому, хто після того чи іншого незасвоєння знань не пропрацював проблему з педагогами. Часто лінійна програма в українських школах, яка майже не повертається до попередніх тем, ускладнює цей виклик.

Батьки, учителі і експерти мають стати командою підтримки

Уже зараз очевидно, що для ефективного подолання прогалин у дітей сьогодні недостатньо лише окремих ініціатив благодійників. Наприклад, кетчапи фонду savED – одна з найбільших в Україні програм з надолуження освітніх втрат. Під час нової осінньої хвилі ініціатива допоможе близько 30 тисячам дітей за вересень – листопад 2025 року, команда вже робить усе можливе для цього.

Водночас реальна потреба у роботі з освітніми втратами школярів більша мінімум вдесятеро. Тому наша команда експертів програми уже зараз активно закликає школи і батьківську спільноту взяти готові безкоштовні інструменти, які реально працюють, і почати системно надолужувати втрати з дітьми в регіонах.

освітні втрати школярів
Заняття з подолання освітніх втрат / Фото надала авторка

На сьогодні існує низка проєктів та освітніх платформ, де діти можуть пройти вхідне і вихідне тестування або практикувати тематичні вправи, а освітяни – познайомитися ближче з принципами надолуження освітніх втрат у дітей. Це уже хороший старт, який доступний онлайн.

Серед таких ресурсів:

У більшості випадків освітні організації доволі обмежено поширюють конкретні матеріали до уроків та діляться методологією. Можна знайти тренінги для вчителів з надолуження освітніх втрат, однак чіткі інструкції щодо цього процесу, приклади уроків, практичні матеріали частіше за все не публікують у відкритому доступі.

Тобто, якщо умовно, вчитель англійської мови вирішить надолужити освітні втрати у своєму класі, то він майже не зможе знайти готову програму для цього чи матеріали, де описані різні підходи.

Кетчапи як можливість для кожної школи

Кожен заклад освіти може самостійно запустити кетчап-уроки. Тим паче, що з відповідними рекомендаціями свого часу виступило й Міністерство освіти і науки. Ми за допомогою зібраної аналітики глибше зрозуміли певні тенденції, почали з ними прицільніше працювати, тому вирішили поділитися досвідом з усіма, хто готовий докласти зусилля для створення такої програми у своєму закладі освіти.

А зусилля того варті. Прогрес дітей після 24 занять курсу, за результатами тестувань учнів в межах наших кетчапів, в середньому становить 85%.

Ми розробили п'ять посібників для вчителів, за допомогою яких освітяни самотужки зможуть імплементувати кетчапи у своїх школах та громадах. Чотири з цих посібників предметні – з української та англійської мов, математики й історії, п'ятий посібник – організаційний.

У предметних посібниках зібрані готові програми, діагностичні тести для 5, 7, 9 класів, прописані моделі уроків з "хитрощами", як утримати увагу й мотивувати дітей. Такі уроки вже мають відточену методологію, а в посібниках все оптимізовано так, аби заняття було динамічним та цікавим для дітей.

Організаційний посібник – це така собі інструкція для організаторів кетчапів. Там ідеться про те, як їх запустити, як відібрати дітей, які ресурси використати для уроку тощо. Також організаційний посібник про те, як у випадку з кетчапами можуть допомогти цифрові освітні центри, зокрема наші "Вулики".

Читайте також Як МОН реформує університети, і чому деякі ректори – проти

Насправді якщо коротко, то сам план дій щодо запуску таких занять у школах, я б поділила на кілька частин.

Комунікація. У школі завуч або активні освітяни-предметники можуть розповісти іншим учителям і батькам, що таке надолуження освітніх втрат та чому сьогодні це так необхідно. Можна показати статистику, обговорити зони ризиків. Комунікація потрібна, аби всі були на одній хвилі й розуміли, що освітні втрати – це проблема, і її потрібно вирішувати разом.

Старт організації. Далі потрібно визначити, хто з учителів у школі або в сусідніх закладах має бажання та ресурс, аби долучитися до запуску кетчапів. Треба обрати формат занять: це будуть додаткові уроки, чи, можливо, хтось виділятиме певний час в межах шкільних годин.

Відбір пілотної групи. Потрібно визначити, серед яких класів вчителі спробують запустити кетчапи. Я раджу робити це з учнями 5-х та 7-х класів, які мають, як правило, найглибші освітні втрати. Для "пілоту" можна обрати два предмети.

Чесна діагностика дітей. Після визначення пілотної групи учнів потрібно протестувати по-чесному. Не для того, аби когось покарати чи похвалити, а для того, аби зрозуміти, якою є ситуація насправді. А, може, у ваших дітей немає освітніх втрат? Або ж вони навпаки значно глибші, ніж ви думали?

Формування груп. Після заміру знань учнів потрібно розподілити їх по групах так, аби ті, у кого нижчий рівень, займалися разом, у кого вищий – відповідно теж.

Запуск програми. Аби кетчапи були змістовними, учителі мають розібратися з планом уроків та визначити матеріал. Тут у пригоді стануть наші посібники (або ж освітяни можуть скласти власні плани). Наприкінці курсу занять варто провести вихідний тест, аби зрозуміти, чи вдалося надолужити знання і чи проводитиме школа ще такі заняття.

Залучення батьків. Цей пункт хочу виділити окремо, аби підкреслити: учителям потрібна підтримка батьків. За даними нашого дослідження, за останні два роки частка педагогів, які наголошують на відсутності підтримки від батьків учнів, зросла з 9% до 24%. І це освітяни вважають одним з бар'єрів для успішного навчання дітей. Тому у ситуації з освітніми втратами батьки можуть допомогти з організацією кетчапів у школах. Зокрема, зібратися самим, зібрати дітей, поговорили з учителями та домовилися запустити програму з тими ресурсами, які є у відкритому доступі.

Надолуження освітніх втрат – це історія не про навчання заради навчання, а про навчання заради життя. Тобто діти мають не просто вивчити, що підмет – це підмет, а таблиця множення – це таблиця множення. Школярі мають розвинути навички, завдяки яким у майбутньому зможуть надалі вчитися, розуміти необхідні речі, спілкуватися з людьми, визначити для себе професію тощо.

Масштаб освітніх втрат в Україні великий, тому чесно маємо визнати, що проблема сама по собі нікуди не подінеться. Тут потрібна наша з вами підтримка. І насправді зараз усе в руках дорослих.