З дому – додому: як відбувалась та які перспективи відкриває гуманітарна місія в Олешках

Журналістка та ведуча 24 Каналу Софія Трощук була серед тих, хто зустрічав врятованих з російської пастки мешканців Олешок на вільній українській землі.

Також Софія працювала на великій пресконференції Омбудсмана Дмитра Лубінця після повернення.

Побачене та почуте вона об’єднала в один великий текст-репортаж. У ньому 24 Канал підсумовує історію унікальної гуманітарної місії, яку вдалося провести за посередництва Першої леді США, а також ставить питання – чи може приклад порятунку мешканців Олешок стати основою для наступних мирних ініціатив і подальших спецоперацій з евакуації мешканців прифронтових територій?

Дійові особи

Наскільки клопітким було планування операції з української сторони, Омбудсман Дмитро Лубінець розповів на пресконференції.

Тут і далі посилаємося на пресконференцію Омбудсмана Дмитра Лубінця, публічну хронологію подій, офіційні коментарі посадових осіб і політиків з трьох країн: України, Росії та США.

На початку 2026-го року від родичів олешківців Лубінець дізнався про критичну ситуацію в окупованому місті. Тоді ж Омбудсман звертався до міжнародних організацій із листами й проханнями допомогти влаштувати евакуацію.

Найбільш продуктивним вийшов зв'язок із командою Меланії Трамп. Співпраця із Першою леді США почалася раніше: вона допомогла повернути групу вкрадених українських дітей восени 2025 року.  Восени ж цього року за її сприяння 34 українські дитини возз'єдналися зі своїми родинами.

У вересні 2026-го року команда Омбудсмана продовжувала комунікацію з представниками Меланії Трамп, і саме вони попросили надати інформацію щодо ситуації в Олешках, після чого виступили з ініціативою створити тристоронню групу для проведення перемовин.

На звʼязку подекуди й "десятки разів на день" з українською командою був представник і старший радник першої леді Марк Бекман. Це американський фахівець із маркетингу, рекламіст, продюсер та засновник рекламного агентства DMA United.

З української сторони найбільше публічно ситуацію висвітлював Офіс омбудсмена з прав людини на чолі з Дмитром Лубінцем. З російського боку була візаві Лубінця, уповноважена з прав людини Яна Лантратова.

До планування місії залучали низку українських інституцій: Офіс президента, Міністерство внутрішніх справ, Сили оборони України та інших. Щоб сформувати безпечний маршрут для виїзду з тимчасово окупованих територій (ТОТ), спілкувалися також з олешківцями, які виїхали раніше: ті підказували, як самотужки змогли евакуюватися з міста. 

План порятунку

Офіційно гуманітарна місія стартувала 27 жовтня о 3:00. Завершилася 1 листопада о 22:59. Режим тиші тривав 5 діб 19 годин 59 хвилин.

Дмитро Лубінець заявив: і Росія, і Україна виконали всі взяті на себе зобов'язання. Хоч у мережі з'являлася інформація про те, що росіяни порушували режим тиші й стягували військову техніку – Лубінець каже, що це може бути військова техніка, використана саме для розмінування. 

З 3:00 ночі 27 жовтня в районі Олешків та навколишніх населених пунктів оголосили офіційний режим припинення вогню.

Пост Меланії Трамп про "режим тиші" та старт гуманітарної операції:

Перші два дні тривало ретельне розмінування логістичних маршрутів дороги до міста.  Олешки – чи не найбільш замінована територія окупованого півдня. Усі основні автомобільні дороги, логістичні маршрути, а також польові шляхи, що вели з міста та навколишніх сіл, були щільно нафаршировані мінами.

Люди в Олешках (з ними зв'язок встановлювали зокрема через рідних, що живуть на підконтрольних Україні територіях) просили про три види допомоги:

Гуманітарна допомога

Для тих, хто хотів залишитися в Олешках. Для них підготували гумдопомогу: їжу, воду, ліки, пальне для генераторів й устаткування для лікарні, яка продовжує діяти. Омбудсман запевнив, що перевірив ці вантажі.

Евакуація на територію, підконтрольну Україні

Є низка причин, через які люди боялися виїжджати. По-перше, щільно замінована російськими військами територія. По-друге, фільтрація на російських блокпостах і кордонах. Були й ті, хто просто до останнього вагався покидати рідну домівку. Бо це дім, а дім – це набагато більше, ніж просто три літери до купи. Ми в Україні тепер це добре знаємо.

Евакуація до Росії

Частина з тих, хто сідав на російські автобуси, їхали углиб окупованого півдня – до своїх рідних.  

США також відправили до України своїх журналістів видання Newsmax. Американські громадяни увесь час були з українською командою. Нині можна сказати, що їхні репортажі були обережними й не грали на руку російській пропаганді, як дехто цього побоювався.

Наприклад, ведуча телеканалу Шелбі Вайлдер, хоч і не була в Олешках безпосередньо, координувала ефіри та робила аналітичні включення з Києва.

Вона одразу ж застерегла американську аудиторію, що Кремль намагатиметься використати гуманітарну місію як "пропагандистську можливість". І наголосила, що Росія прагне виставити себе в ролі "рятівника" цивільних, хоча насправді сама ж окупувала це місто, зруйнувала його та загнала мешканців у глибоку гуманітарну кризу.

Евакуація

Підсумувавши всі деталі, набравшись сміливості (чи то пак відчайдушності), українська делегація з Києва вирушила до Білорусі. З Гомеля дісталися літаком до Анапи, потім на автівках вирушили до Сімферополя. До Криму прибули дуже пізно. Провели технічні наради, а о 3:00 у п'ятницю, 30 жовтня, вирушили до Олешків.

Кадри з тимчасово окупованих Олешків збурили українські соцмережі. Хтось обурювався тому, як мало на місці було українських журналістів. Комусь не подобалося вбрання Омбудсмана. Хтось вагався, чи варто вірити росіянам (ні, не варто, однозначно). Чимало критикували теплий тон розмови Лубінця з представниками країни-агресорки.

Сам уповноважений з прав людини твердить: дотримання норм дипломатії та ввічливості дає більше шансів на реальний результат для громадян України, зокрема під час евакуації та переговорів щодо полонених.

На місці, каже Лубінець, спілкувалися з місцевими, доставляли гуманітарну допомогу. Шукали тих, хто "на ходу" зголосився евакуюватися – забирали всіх, кого могли, "після дискусій" з російською стороною (очевидно, не всі деталі увійшли до плану, що його сформували напередодні, довелося домовлятися).

Провели також репатріаційні заходи. З Олешківського моргу й з прилеглих територій вивезли тіла загиблих громадян – як військових, так і цивільних. Зараз, каже Лубінець, домовилися, що всі тіла, чиї рідні проживають в Україні, будуть доставлені сюди.

Загалом гуманітарний конвой складався з 25 автобусів на 750 місць, фургонів, а також понад десятка машин швидкої допомоги. Але, згідно з різною інформацією, заповнили 21 бус, ще чотири поверталися пустими.

Пост Дмитра Лубінця:

Частина людей буцімто в останній момент змінила рішення, а частина жителів свідомо обрала залишитися в Олешках, отримавши на місці заготовлену гуманітарну допомогу, ліки та продукти. Ще, пояснює Дмитро Лубінець, частину не вдалося евакуювати: хтось мав занадто великі виклики зі здоров'ям і міг би надто тяжко пережити дорогу – таким був вердикт медиків.

Частину охочих не могли забрати з інших причин – як, наприклад, опікунку 70 тварин. Лубінець зізнався: хотів би евакуювати всіх, але пріоритет надавали людям.

Оскільки затверджений логістичний шлях пролягав через окупований український Крим і російську Анапу, частина людей категорично відмовилася їхати територією ворога через страх перед фільтрацією російських спецслужб.

Дорогою з Олешок омбудсман Дмитро Лубінець та його команда зупинялися на узбіччі, щоб підібрати людей з південних тимчасово окупованих територій. Вони стояли просто при дорозі з плакатами "евакуація" й прагнули вибратися з територій, що їх Росія перетворила на пекло.  Хоч цього не було в домовленостях з російською стороною, цих людей вдалося забрати до України.

Зустрічі й розмови тривали кілька годин; сформована колона, забравши (не) всіх охочих, рушила в дорогу. Це було відтворення маршруту, що його вже подолала українська команда, просто у зворотному напрямку: через Крим до Анапи, звідти – літаком до білоруського Гомеля.

Дмитро Лубінець пояснює вибір такого довгого й складного маршруту засторогами від українських сил оборони та спецслужб: Дніпро – це буквально лінія фронту, тож омбудсмана одразу застерегли не вестися на ідеї окупантів щодо розмінування цієї важливої ділянки. Тож їхати довелося дуже довго й ризиковано.

Це дуже важко порівняти: через Дніпро за мирних часів така дорога мала б 9 кілометрів. Натомість олешківці подолали шлях у приблизно 2 200 кілометрів через ТОТ, Росію та Білорусь, щоб потрапити на Чернігівщину з іншого боку.

Але вони успішно перетнули державний кордон. Всі, хто вирушив у цю небезпечну дорогу, до України з півночі заїхали цілими.

З дому – додому

Дощового пообіддя суботи, 31 жовтня, конвой заїхав на невеликий майданчик поблизу державного кордону. Багатьом українцям він може бути знайомий за схожої "картинки" – саме там вітають звільнених українських військовополонених. 

Цього разу емоції були схожими: деяких олешківців приїхали вітати родичі. Ось тут ви можете переглянути репортаж 24 Каналу й послухати свідчення людей, яким вдалося вирватися з Олешок.

Там є кадри щемкої зустрічі пані Жанни з чоловіком Михайлом, який обіймає доньок. Возз'єднання родини відбулося вперше за два роки, й уперше за такий тривалий час тато обійняв своїх донечок.

Пані Жанна два роки носила дві обручки: свою й чоловіка. У суботу, 31 жовтня, вона нарешті могла зняти одну й віддати своєму коханому. Він нарешті зумів виїхати з окупованих Олешків.  Кадри обіймів Михайла, Жанни і їхніх доньок – Лізи й Даші, облетіли світ. Як і трохи сумні усмішки інших кількох сотень людей, що вибралися з міста, де росіяни штучно створили гуманітарну катастрофу.  

Донька чекає на зустріч із татом, якого евакуйовують з Олешок:

Пані Ірина зустріла свого хрещеного, дядька Миколу. Він ностальгійно заявив, що "якби була його воля, з Олешків би не виїжджав". Бо це – дім. А дім покидати важко. 

Перша зустріч після тривалої розлуки:

Пан Іван передав привіт ведучій 24 Каналу Катерині Соляр. Я вже згодом бігла до автобуса, який от-от мав їхати, щоб передати вітання від Каті для пана Івана і його дружини Галини.

Вітання Катерині Соляр від глядача з Олешок пана Івана:

Задовго до приїзду олешківців були розгорнуті намети: можна було поїсти, зігрітися, отримати швидку медичну допомогу чи подзвонити рідним. Турботливими рядами стояв корм для котів і собак, які теж евакуйовувалися з Олешок.

Волонтери UAnimals взяли опіку над частиною чотирилапих олешківців. Але не всіх, бо одну кішку нахабно поцупили білоруські пропагандисти (несподіваний, але доволі логічний поворот цієї історії). Сподіваємося, що кішку Єву вдасться повернути її власникам. 

Підлеглі Лукашенка хизуються тим, що вкрали українську кішку:

Як все було насправді:

Вже згодом, коли стемніло, олешківців зустрічали чернігівці. Вони стояли на узбіччі, розмахували прапорами й ліхтариками. Цей момент, мабуть, розчулив найбільше: чужі люди вийшли назустріч своїм незнайомцям. Бо всі ми рідні, коли йдеться про Україну.

Повернення на вільну землю:

Це – лише кілька історій з сотень тих, які залишаються поза кадром. Стомлені дорогою люди поїхали спершу до Києва на реабілітацію, а тоді частина з них вирушила до родичів (в Україні та за кордоном), про інших обіцяли подбати в Офісі Омбудсмена.

Що буде далі

Ця гуманітарна місія – унікальна у своєму роді. Загалом дуже багато явищ під час російсько-української війни можна назвати унікальними.

Як, наприклад, обміни військовополоненими. Адже за класичною міжнародною практикою та Женевськими конвенціями, масове повернення військовополонених відбувається вже після завершення бойових дій та укладення мирного договору. Тут же обміни проводять регулярно.

А розслідування міжнародних медіа, зокрема, The Wall Street Journal, свідчать: між Україною та РФ з весни 2022-го року безперервно діє унікальний прямий і таємний канал комунікації для координації обмінів. Незважаючи на повну відсутність офіційних дипломатичних відносин, регулярні взаємні звинувачення та щоденні обстріли, цей гуманітарний міст дозволив повернути вже понад 10 000 військовослужбовців з обох сторін.

Евакуація цивільних із Олешків – абсолютно унікальне явище: у світовій воєнній історії подібних прецедентів – коли під час запеклих боїв високої інтенсивності оголошується багатоденне перемир'я для вивезення людей заплутаним круговим маршрутом через треті країни, – фактично не було.

До того ж, гуманітарна місія призвела до першого масштабного "режиму тиші" для цивільних з 2022 року. Раніше Росія системно зривала та обстрілювала будь-які гуманітарні коридори до і після початку повномасштабного вторгнення. Олешки стали першим випадком, коли сторони не просто погодили, а й повністю витримали 140 годин абсолютного припинення вогню.

За цей час українські військові евакуювали також 167 цивільних на правобережжі Херсонщини.  Йдеться про населені пункти вздовж Дніпра, які щодня зазнавали обстрілів з боку армії РФ. Виїхати змогли ті, хто раніше не мав можливості залишити небезпечні райони. Це 167 цивільних осіб, серед яких 22 дитини та 21 маломобільна особа.

Попри відсутність обстрілів, операція на правобережжі також була вкрай небезпечною. Військові вивозили людей через сильно заміновані та зруйновані дороги, маневруючи між розбитою військовою технікою та спаленими цивільними авто.

У цій історії, на жаль, є одне гірке "але": у Генштабі ЗСУ також повідомили, що росіяни використали гуманітарну паузу для облаштування своїх позицій. Наші військові та журналісти зафіксували ротацію російських підрозділів, укріплення позицій, розширення антидронових засобів на дорогах і нарощування логістики, зокрема підвезення боєприпасів.

Допис журналіста Азада Сафарова з викриттям російської підступності:

Тому жителям південних територій точно не буде легше: натомість ворог одразу після зупинки «режиму тиші» почав обстрілювати підконтрольні Україні території.

Дмитро Лубінець запевняє: ці домовленості були суто гуманітарними, а не політичними. Тож чи може така місія стати прикладом для наступних угод чи треків – сказати зараз важко.

Щодо гуманітарних аспектів – і Лубінець, і навіть росіянка Лантратова, закликали Першу леді США сприяти таким місіям і надалі. У Меланії просять допомогти в організації регулярних гуманітарних місій (щонайменше щомісячних) для доставки допомоги та евакуації мирних мешканців із прифронтових і окупованих населених пунктів (зокрема з Олешків на Херсонщині, бо ж там досі залишаються охочі).

Однак у Путіна відкинули нові перемир'я за прикладом Олешків. Пєсков цю евакуацію назвав "винятком".

Тим часом Меланія Трамп збирає представників України та Росії в Білому домі 5 листопада.  Перша леді США виступить із промовою про гуманітарну місію в Олешках на Херсонщині. Вона вже висловила сподівання, що перемирʼя на час евакуації стане "фундаментом для тривалого миру" між країнами. 

Можливо, гуманітарні місії відновляться за сприяння США. До того ж, 10 – 11 листопада в Абу-Дабі має пройти черговий раунд перемовин за участі України, Росії та США на рівні робочих груп. Можливо, успіх Олешок створить сприятливу психологічну атмосферу для подальших розмов, але навряд чи призведе до всеохопного миру у нетривалій перспективі.

Росія все ще не відмовилася від своєї мети – окупації всієї країни. В Олешках все ще панує холод і голод, спричинений саме окупацією і агресією РФ. До того ж, низка експертів підкреслює: Путін міг погодитися на перемир'я лише для того, аби "підіграти" Трампу перед проміжними виборами.

Невідомо, як розгортатимуться події надалі: зокрема, через те, що міжнародні гравці переслідують свої власні, часто цинічні інтереси. Одне можна стверджувати напевне: українці роблять унікальні для світової історії речі для того, аби повертати своїх додому.