Ранок 7 жовтня для Ізраїлю виявився жахливо важким. Єврейська держава давно звикла до атак, але цього разу операція палестинських бойовиків застала Ізраїль несподівано, або ж спрацювала недооцінка ситуації. Ізраїль зазнав масованого ракетного удару з боку Сектора Гази, тоді як бойовики ХАМАС оголосили про початок масштабної операції. Відомо вже про десятки жертв, а кількість поранених перевищила 700 осіб. Ізраїль оголосив про введення надзвичайного стану по всій території, а прем'єр Нетаньягу готує потужний удар. Ймовірно, такого ж масштабу, як операція "Литий свинець" у 2008 – 2009 роках. 24 Канал аналізує, що ж могло стати каталізатором цієї "війни", як її поспішив назвати прем'єр Ізраїлю, й чого слід чекати далі. Та давайте про все по черзі.

Слідкуйте тут ХАМАС атакував Ізраїль, ЦАХАЛ готовий до війни: хронологія загострення конфлікту

Паралелі з Війною Судного дня

Дату теж обрали не випадково, адже неможливо не помітити очевидних паралелей. 50 років тому, 6 жовтня, на Близькому Сході спалахнула війна, що змінила не лише регіон, але й світ. Її називали по різному: Жовтнева війна, війна Судного дня, Йом-Кіпур або ж арабо-ізраїльська війна 1973 року. Все почалося з двостороннього нападу Сирії та Єгипту на Ізраїль. Єгипет напав з півдня, щоб повернути Синайський півострів, а Сирія з півночі, щоб повернути Голанські висоти. Ці території Ізраїль зайняв у 1967 році. Ізраїль тоді теж не очікував такого раптового нападу, особливо під час свята Йом-Кіпур.

А тим часом на фоні грала музика холодної війни та протистояння США та СРСР. Радянський Союз постачав зброю арабським країнам, а США підтримували Ізраїль. Тоді Ізраїль здобув перемогу. Чи станеться це тепер – сумнівів у цьому не виникає ні в кого, зважаючи на міць ЦАХАЛу. Та попри успіх, через 4 місяці після закінчення війни в Ізраїлі почалися антиурядові акції протесту. Зрештою, 11 квітня 1974 року легендарна Голда Меїр пішла у відставку. Щось подібне може чекати й на Нетаньягу.

І так, і ні. Бойовики ХАМАС здійснили змішану атаку з використанням ракетних ударів, дронів із вибухівкою, кількох мобільних груп ДРГ і дельтапланів. Дійсно, неможливо не помітити явну зміну тактики порівняно з попередніми роками. Це дозволило їм проникнути вглиб території Ізраїлю, та навіть захопити військову базу та кілька населених пунктів.

Крім ізраїльських поселень на кордоні Гази та Ізраїлю, бойовиків помітили на вулицях Сдерота та Офакіма. Вже є повідомлення про викрадення ізраїльтян і захоплення бойовиками кількох КПП на кордоні із Газою.

Масштаби бойових дій свідчать, що бойовики захопили невеликі за площею території, поблизу Сектора Гази. Як пише Al Jazeera, на територію Ізраїлю вторглося не менше тисячі палестинських бойовиків. Вони змогли проникнути на територію країни у чотирьох різних районах. Водночас ізраїльські військові поступово, але доволі активно відновлюють контроль у цих населених пунктах. І, ймовірно, це станеться доволі швидко.

Масштаби боїв на мапі

Та наразі ні про яку апокаліптичну війну (в широкому сенсі цього слова) мови нема. Щоб про це не говорив Нетаньягу та міністр оборони Ізраїлю.

  • По-перше, війна як і в попередні роки йде між Сектором Газа та Ізраїлем.
  • По-друге, до ХАМАС, попри заклики, не приєдналася навіть проіранська Хезболла з сусіднього Лівану, з якою в ХАМАС стосунки доволі натягнуті. Під час попередніх атак вони не приєднувалися, а підтримували палестинців фактично лише на словах. Зараз вони виступили із заявами, що підтримують ХАМАС, але не стали нічого обіцяти чи оголошувати про своє приєднання до війни. Таку ж зручну позицію вони, до речі, займали і у 2021 році.
  • По-третє, не приєдналися й мілітарні групи Ірану в Сирії. Під сумнівом навіть участь ліванського крила бойовиків.

Чи був спалах насильства очікуваним? Ймовірно, що так. Напруга між палестинцями та ізраїльтянами суттєво зростала. Особливо з того часу, як до влади, після гучного корупційного скандалу, повернувся правий уряд Беньяміна Нетаньягу. Ситуація стала ще більш вибухонебезпечною, адже він і чути не хотів про якісь переговори з арабами.

Тим часом у Секторі Гази вплив бойовиків ХАМАС зростав, як і радикалізація палестинців в умовах фактичної відсутності влади, тліючого конфлікту та непростих умов життя. Чергова війна Гази та Ізраїлю була лише питанням часу.

Можливо, тепер Нетаньягу здійснить чергову наземну спецоперацію в Газі, яка може виявитися доволі кривавою та дорогою, а ще ж незрозуміло, чим завершиться.

Для розвідки єврейської держави це безумовно значний провал. Загальновідомим фактом є те, що в Ізраїлю одна з найрозгалуженіших та найдосконаліших агентурних мереж на Близькому Сході.

Агенти десятиліттями працюють під прикриттям у численних мілітарних групах не лише на палестинській території, а й в сусідніх Лівані, Сирії, Єгипті та навіть в Ірані, який віддавна є найзапеклішим ворогом Ізраїлю та підтримує радикальних бойовиків ХАМАСу. Раніше ЦАХАЛ активно ліквідовував ворожих ватажків точковими ударами з дронів.

Та сьогодні, під час завершення одного з релігійних свят, Ізраїль, схоже, таки застали зненацька. ХАМАСу вдалося спланувати та розпочати секретну та ретельно скоординовану атаку.

З огляду на те, що останні пів року влада займалася боротьбою за судову реформу, то цілком імовірно, що загрозу з Гази відсунули на другий план.

Те, що Ізраїль відповість усією наявною в країни зброєю, тут навіть немає жодних сумнівів. Водночас уряду Нетаньягу вже ставлять різкі претензії щодо того, чому розвідка не помітила та не попередила підготовку нападу. І це точно позначиться на внутрішньополітичній ситуації після завершення цієї ескалації. Ймовірно, навіть може призвести до відставки уряду, як це вже було у 2021 році. Тим більше, що крісло під Нетаньягу й так розхитане. З іншого боку, він тепер змушений показати силу та впевненість, аби запобігти цьому.

Ще на початку минулого століття Велика Британія контролювала територію під назвою Палестина, після того, як Османську імперію розгромили в Першій світовій війні. Варто нагадати, що тоді на цих територіях більшість складали араби, а євреї були в меншості.

Напруга зросла, коли міжнародна спільнота доручила Лондону створити в Палестині так званий "національний дім" для євреїв. Дійсно, для них це був дім їхніх предків, але палестинські араби також претендували на цю землю і виступали проти таких дій.

  • У період з 1920-их по 1940-і роки кількість євреїв у Палестині суттєво зростала, адже багато людей тоді втікали від переслідувань нацистів у Європі та намагалися повернутися на свою історичну батьківщину після Голокосту.
  • Вже тоді активно розповсюджувалось і насильство між євреями та арабами, яким важко було вжитися на такій компактній території.
  • У 1947 році ООН проголосувала за розділення Палестини на окремі єврейську та арабську держави, а Єрусалим фактично перетворився на міжнародне місто. Цей план підтримали єврейські лідери, але очікувано відхилили араби. Він так ніколи й не був реалізований.
  • У 1948 році британці так і не змогли вирішити проблему й пішли, залишивши регіон палати, а єврейські лідери проголосили таке довгоочікуване для них створення держави Ізраїль.

Тоді ж чимало палестинців звісно ж виступили проти, після чого почалася війна. В Ізраїль вторглися війська з сусідніх арабських держав, які не могли не підтримати арабів-палестинців, а також переслідували свої власні геополітичні цілі.

Військові дії невдовзі закінчилися припиненням вогню, але Ізраїль вже на той час контролював переважну частину території.


Встановлення прапора Ізраїлю в Ейлаті, що ознаменувало закінчення війни / фото Micha Perry / Армія оборони Ізраїлю


Квартал Яффо Манашія після мінометних обстрілів / фото Walid Khalidi / Wiki

  • Тоді ж Йорданія окупувала землі, які стали називати Західним берегом, а Єгипет – Газу. Єрусалим же був розділений між Ізраїлем на Заході та Йорданією на Сході.
  • Оскільки мирну угоду так і не підписали, кожна зі сторін звинувачувала іншу в насильстві, а в наступні десятиліття продовжувалися жорсткі бої.

Нова війна спалахнула вже в 1967 році. Тоді Ізраїль зайняв Східний Єрусалим та Західний берег, більшу частину Сирійських Голанських висот, а також Сектор Гази та єгипетський півострів Синай.

У Секторі Гази фактичну владу мають палестинські бойовики з угруповання ХАМАС, які десятиліттями ведуть боротьбу проти Ізраїлю. Водночас на Західному березі існує ще одна бойова організація – Хезболла. Обидві групи часто фінансував Іран, який, як ми вже зазначали, є ворогом Ізраїлю та навіть не визнає цієї країни, називаючи її "сіоністським режимом". Та не варто переоцінювати абсолютний вплив Тегерану, обидві організації мають свої погляди та автономію.

Сьогодні Ізраїль та Єгипет контролюють кордони Сектора Гази, щоб зупинити надходження зброї до ХАМАС.

Ескалація між Ізраїлем та палестинцями стається кожного року. Іноді по кілька разів. Мирний план, який експрезидент США Дональд Трамп пафосно називав "угодою століття" палестинці відхилили, як занадто "однобокий".


Мапа Ізраїлю в сучасних кордонах / BBC

Ключові посередники в ізраїльсько-палестинських ескалаціях – Єгипет та Йорданія вже намагаються посадити сторони конфлікту за переговори, та зараз це зробити майже нереально. Особливо поки йдуть криваві зіткнення на території самого Ізраїлю.

До того ж Нетаньягу не захоче просто так зупинити бойові дії без рішення-відповіді, що задовольнить суспільство і не дасть йому змоги залишитися із втраченим обличчям.

Тим часом у Йорданії з тривогою очікують, що війна може перекинутися і на їхню територію, з огляду на симпатії місцевого населення до палестинців і спільний кордон із Західним берегом, де поки що все відносно спокійно.

На тлі цієї небезпеки, за словами Нетаньягу, Ізраїль зміцнить кордони, аби "не дати іншим країнам здійснити помилку й вступити у війну", враховуючи попередні арабо-ізраїльські війни. Та схоже це лише політична заява й не більше. Адже останнім часом сусідні арабські країни навпаки налагодили з Ізраїлем відносини, й точно не захочуть їх псувати та "вписуватися" за бойовиків-радикалів.

Чи припиниться в найближчі роки цей конфлікт? Ні, поки сторони між собою не домовляться. Та варто розуміти, що для будь-якого майбутнього договору вони мають дійти згоди з питань, де треба йти на суттєві поступки. Водночас на поступки наразі ніхто не збирається йти та й невідомо чи зацікавлені в цьому всі без виключення гравці, які вже звикли жити в такій реальності.