Сифіліс: як не підхопити моторошну хворобу

Сифіліс – це недуга, яка має дуже давнє походження. У часи Відродження вона була головною причиною смерті в Європі. Попри те, що нині з нею навчилися боротися, сифіліс досі залишається загрозою у так званому "венеричному букеті".

Історія хвороби

Одна із версій походження цієї недуги на території Європи розповідає, що у 1493 році сифіліс привезли моряки, які разом з Христофором Колумбом пливли відкривати "Новий світ", себто Америку. Вони цією хворобою заразилися від аборигенів, що мешкали на Гаїті. Багато з них приєдналися до армії короля Франції Карла VIII, який вдерся в Італію 1494 року. 

До слова: Чому жінки схильніші до венеричних захворювань

У довгий шлях до Неаполя французи взяли зі собою не лише 30 тисяч вояків, а й прихопили повій з фрейлінами. Для епідемії на той час вистачило б і однієї пари заражених. Після того, як Неаполь опинився біля ніг Карла, святкували всі – і солдати, і "домашні" повії і ті куртизанки, які прибували ледь чи не з усієї країни. І поки Карл VIII планував відкусити шматочок привабливої сонячної Італії, сифіліс підступніше готувався, як позбавити короля щонайменше хрящів носа. Але про це згодом.

 
Сифіліс – що це?
Хронічне інфекційне захворювання, спричинене спірохетою Treponema pallidum. Сифіліс зазвичай передається статевим шляхом або від матері до немовляти, хоча заразитися можна й несексуальним контактом у громадах, які живуть при поганих гігієнічних умовах.

1496 року епідемія сифілісу поширилась на територію Франції, Італії, Німеччини, Швейцарії, потім – в Австрії, Угорщині, Польщі, і це призвело до загибелі понад п’яти мільйонів людей. За чотири роки епідемія сифілісу поширилася всією Європою та вийшла за її межі, фіксувалися випадки захворювання в Північній Америці, Туреччині, також в Південно-Східній Азії, Китаї та Індії.

христовор колумб
Першовідкривач Америки Христофор Колумб

Цю теорію підтверджують документи, що належать Фернандесу де Ов'єдо та Рую Діасу де Ісла – двом лікарям з іспанським походженням, які на власні очі бачили повернення Колумба з Америки. Де Ов'єдо підтвердив, що хвороба, з якою він вперше зіткнувся в Європі, була знайома іспанцям, які вже розробили методи лікування.

Найбільшу плутанину надалі дослідження цієї хвороби вніс британський хірург XVII сторіччя Джон Гантер.

гантер
Джон Гантер

Він стверджував, що сифіліс і гонорея – це одне захворювання. А відбулося все так: 1767 року він зробив собі ін'єкцію гноєм, який попередньо "позичив" у хворого на гонорею. Гантер не знав, що пацієнт хворіє одразу на дві недуги – сифілісом та гонореєю, тому й запевняв усіх, що це одна і та ж хвороба. Лише за 70 років цю теорію вдалось спростувати у Франції.

Як можна підхопити сифіліс

Заразитися цією древньою хворобою найчастіше можна через статеві контакти. Дуже рідко, але трапляються випадки, коли підхопити недугу можна через предмети побуту. Це, наприклад, посуд, люльки, сигарети.

Є чотири стадії сифілісу:

  1. Невидима – її важко відчути чи помітити
  2. Первинна – тверда шкірна виразка
  3. Вторинна – висип на долонях рук і стопах
  4. Третинна – гуми, тобто вузлики запальної тканини. Найчастіше гуми зустрічаються в печінці, але можуть розвинутися в серці, шкірі, кістках та інших тканинах. Через ці симптоми на останній стадії сифілісу в людини провалюється ніс.
 
Сифіліс – симптоми

• "Шанкр" — безболісна невелика виразка

• Біль на статевих органах

• Виразка в роті і на губах, на пальцях і на сідницях

• Набряклі залози на шиї або в паху.

Є ще один своєрідний вид сифілісу – вроджений. Якщо жінка під час вагітності заражена інфекцією, хвороба може перейти від матері до дитини. Сифіліс у цьому випадку поводиться парадоксально. Бо чим довша тривалість існування інфекції у матері, тим менший ризик передачі дитині. А от у жінок з раннім прихованим сифілісом ризик передачі хвороби коливається від 30% до 60%.

При вродженому сифілісі в дитини проявляються такі симптоми:

• гепатоспленомегалія – синдром під час якого збільшуються селезінка та печінка;
• асцит – скупчення рідини в черевній порожнині і шкірний висип, особливо пухирі на кінцівках.

 
Сифіліс – профілактика захворювання

• Уникати випадкових хаотичних, статевих стосунків

• Використовувати засоби контрацепції

• Хоча б раз у рік відвідувати лікар. Виявити сифіліс можна з допомогою аналізу крові або ж мікроскопії

Про цю хворобу навряд чи заведено говорити вголос. Але варто, бо за даними ВОЗ, щодня венеричні хвороби підхоплює понад мільйон людей. А сифіліс на останній стадії може вразити шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи, хрящі й кістки, центральну нервову систему.

 
Сифіліс – лікування
Його зазвичай лікують за допомогою короткого курсу антибіотиків. Є ін'єкції пеніциліну, або ж 10-14-денний курс таблеток антибіотиків.

Сифіліс, який тривав понад два роки, зазвичай лікують пеніциліном з тижневими інтервалами, або 28-денним курсом таблеток антибіотиків, якщо пеніцилін колоти не можна. Згодом рекомендується подальший аналіз крові.
powered by lun.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі
Залиште відгук