Боєць дав інтерв'ю журналістам, у якому розповів, як йому вдалось вирватися з тилу росіян живим. Дружина воїна була вже встигла замовити місце на кладовищі та свічки, але, на щастя, вони не знадобилися.

Дивіться також Є чіткий план дій, – ЗСУ про роботу на лівобережжі Херсонської області й проблеми ворога

"Не розуміли, що збились на розвилці"

Служить "Хохол" у спецпідрозділі "Артан" Головного управління розвідки Міноборони. Як зазначив захисник, "Кракену" – іншому спецпідрозділ ГУР – потрібна була заміна на 6 позиціях – керівництво "Артану" вирішило відправити своїх бійців – взвод з 28 вояків.

Уже до вечора наступного дня серед 28 захисників на позиціях довелось замінити 21-го: двоє загинули, вісім були поранені, а одинадцять – контужені.

З початкового складу залишилися я і шість людей "Марса". Вдень "Марс" зміг взяти кілька ворогів у полон. І ми одному з них кажемо: "Йди до своїх і передай їм: нехай здаються". І він пішов, запропонував. Якби там були всі рядові, це вирішилось би позитивно, але там був командир взводу, і він відмовився,
– розповів "Хохол".

Ввечері після цього прийшла група "Короля" для штурму позиції росіян. У "Хохла" не було прямої вказівки від керівництва брати участь в цій операції, однак він вирішив піти як командир роти.

Все пройшло чітко. Ми все зачистили. Пацани молодці. Пройшли до останньої російської нори та взяли ще чотирьох – разом шестеро полонених. Була десь третя година ночі. Ми розуміли: щойно почне світати, ходити тут, як по бульвару, ми не зможемо.

Спецпризначенець разом з двома бійцями "Марса" взяв на себе полонених окупантів та з ними рушив до українських позицій. План був дуже простий, він полягав у тому, аби:

  • рухатися на зустріч резерву;
  • передати полонених частині групи;
  • забрати основний резерв;
  • повертаючись, розставити його по дорозі на всі позиції;
  • дійти до "Марса", забирати його і решту групи;
  • рухатися на евакуацію.

Нічого не віщувало біди, але прилади нічного бачення та тепловізори вже підсіли. Дрони пішли на дозарядку – тобто очей у небі також не було. "Холох" з двома іншими бійцями – "Невським" та "Львовським", як він сам констатує, почувався "вижатим лимончиком".

Йдемо і не знаємо, що на розвилці збились і рухаємось не прямо, а в бік ворожих позицій. Ми пройшли десь метрів 700. Нам назустріч із посадки виходять троє. Ми йдемо тихо. Я мовчу, і мої бійці мовчать, а полонені між собою клекочуть на своїй рідній мові. І ті троє говорять: "Пароль!".

Потім стало зрозуміло, що це – росіяни. "Хохол" крикнув "Контакт" і було відкрито вогонь на ураження окупантів. В тому районі у ворога був спостережний пункт, тому розпочався справжній бій з кулеметною робою з боку загарбників. Відійти спецпризначенцю не вдалося – ранок він зустрів на мінному полі.

І я пішов на вихід. Взяв із собою я два магазини, турнікет, ножик та ікону свою забрав – більше нічого. Турнікет брав з таких міркувань: якщо буде одне поранення в кінцівку, то я його накладу. А якщо вже друге, то буду знімати та стікати кров'ю, бо я думав, що не виживу. І ще один патрон для себе – про всяк випадок.

Загалом повз захисник три дні і дві ночі по мінному полю. Ворожі дрони його ловили, але йому вдавалось від них ховатися. Власне, так він вийшов живим. Не мав ні їжі, не води у дорозі. Орієнтиром були звуки роботи зброї.

Дивіться також ЗСУ продовжують утримувати позиції на лівому березі Дніпра: карта бойових дій 20 листопада

Не так давно ми розповідали про історію воїна-десантника Сергія Споденюка із позивним "Фін". Він сам 14 днів утримував позицію під Кліщіївкою на Донеччині. Упродовж 4 днів він пролежав між трупами окупантів, однак вижив. Йому вдалося перелізти через мінне поле.