І якщо ми залишимо суддям та слідчим павутини корупційних зв'язків, то перед нами розкинеться якась глибочезна порожнеча почуття меншовартості та бидлуватості, яку намагаються заповнити фігуранти справ.

Читайте також: Чи є в Україні прозора правоохоронна система: приклад Одеси

Рахувати чужі кошти, це вульгарна звичка. Але в даному разі ми рахуємо, як би це голосно не звучало, гроші народу. Якщо ми масштабуємо статті витрат, державних діячів, з тих коштів, що викликали інтерес у НАБУ, то побачимо дивну закономірність. Кошти, отримані з одного відкату, які водночас зазвичай у сумі є непідйомними для заробітку за життя однією звичайною родиною. Але парадоксально є продкутом діяльності цієї ж умовної родини, йдуть на покриття дитячих комплексів можновладців, що фігурують у корупційних справах.

Складається враження, що вони беруть участь у якійсь внутрішній, невідомій для нас грі. В тій їхній схемі потрібно довести один одному, що твоя інвестиція коштів буде найбільш абсурдною і найповніше розкриватиме твій рівень розвитку особистості за Абрагамом Маслоу. Якщо умовно розбити можливі інвестиції за ментальною складовою, то на першому рівні ми будемо мати благодійне інвестування у школи, лікарні, іноваційні хаби та інші проекти. З них ми будемо отримувати не гроші, а шлях до самоактуалізації.

На другому рівні ми б інвестували у подібні проекти, які б допомогали розвивати технічне та наукове серидовище, тим самим збільшуючи можливості країни, але водночас маючи з цього прибуток. Ці два рівні є недоступними для усвідомлення для більшості фігурантів справ НАБУ. І здавалось би, якщо вони змогли досягти якогось рівня на державних ланках, то мабуть займались би банальним укрупненням і простим збільшенням кількості новобудов, ринків, та об'єктів. Проте, це не призведе до розвитку міста і країни, але принесуть пасивний дохід.

Але дані з розслідувань показують, що вони наразі вже не потребують навіть цього рівня, бо в їх свідомості вже в'їлось розуміння, що пасивний дохід – для слабаків, а відкати отримати набагато простіше. І тому, як би це убого та банально і шаблонно не звучало, але наші з вами кошти йдуть на мандрівки з проститутками у теплі країни, закупівлю для друзів і рідних нових iPhone, автомобілів та інших речей, що за своєю архетипічністю відносяться хіба до золотого унітазу.

Сучасні корупціонери – це ображені на усіх діти, які намагаються цими беззмістовними купівлями заповнити прогалини свого особистісного зростання. І нехай би діти бавились, якби ця шопоголічна терапія недолюблених дітей не коштувала так дорого майбутньому нашої країни.

Читайте також: Українці й досі не можуть усвідомити, що таке свобода