Після початку повномасштабного вторгнення тисячі іноземців вирішили допомагати Україні, часто залишаючи успішну кар'єру та звичне, комфортне життя заради боротьби з російською агресією. Вони – добровольці та медики – не лише стають частиною української оборони на фронті, а й після повернення додому розповідають світові про злочини окупантів та необхідність підтримки України.
Найбільше наших іноземних друзів вражає згуртованість українців і готовність звичайних людей допомагати одне одному навіть у найскладніших обставинах. Люди, які приїжджають підтримати Україну, наголошують, що війна має значення не лише для українців, а й для всього демократичного світу. Більше читайте в ексклюзивному матеріалі від української компанії SICH, наданому сайту 24 Каналу.
Дивіться також Путіну терміново потрібен вихід: у WP пояснили зростання агресії з боку Росії
Це не просто "чужа війна": про британця, який покинув успішну кар'єру
У лютому 2022 року, коли західні медіа та експерти прогнозували швидке падіння Києва, до військкоматів та українських посольств почали звертатися тисячі іноземців. Хтось брав неоплачувану відпустку, хтось продавав майно, щоб купити квиток і спорядження. У кожного була своя причина – часто дуже далека від великої геополітики.
Лондонський валютний трейдер Мейсер Гіффорд уже мав бойовий досвід – раніше він воював проти ІДІЛ у Сирії. У 2022 році, після жахливих кадрів із Бучі та Ірпеня, він знову залишив успішну кар'єру, комфортне життя в Лондоні та стабільний дохід, щоб поїхати на фронт в Україну.
Мейсер Гіффорд у Сирії / Фото з Facebook Macer Gifford
Після Бучі я зрозумів, що гуманітарна допомога – це лише поверхневе рішення. Я хотів безпосередньо протистояти злу, як це було з ІДІЛ,
– розповів Гіффорд в інтерв'ю Business Insider.
Він також говорив, що для нього це не просто "чужа війна", а боротьба за цінності – свободу, гідність і можливість людей жити нормальним життям.
Я бачив, як люди виходять зі своїх будинків після місяців російської окупації... Було відчуття, що я роблю саме те, для чого призначений,
– сказав Мейсер.
Провівши на передовій майже два роки, він повернувся до Британії й тепер активно розповідає місцевим медіа про реалії війни та пояснює, чому підтримка України досі критично важлива.
Важливо! До українського війська щомісяця долучаються близько тисячі іноземних добровольців, а загалом від початку повномасштабної війни до лав Сил оборони вступили громадяни понад 70 країн світу. За словами військових, зростанню кількості охочих сприяє спрощення процедур рекрутингу та можливість обрати підрозділ для служби.
Приблизно цим самим займається і Сара Рейнсфорд. Колись її, як кореспондентку BBC, Кремль депортував із Москви. Тепер вона знімає репортажі з України – показує західному світу війну через долі конкретних людей та задокументовані воєнні злочини окупантів.
Змінила цивільне життя на окопи: про депутатку з Норвегії
Мала комфортне життя і Сандра Андерсен Ейра, яка раніше сиділа в кріслі депутатки Саамського парламенту Норвегії. Як розповідала сама Сандра у своїх соцмережах та інтерв'ю норвезьким медіа, початок повномасштабного вторгнення застав її в США.
Вона згадувала, що просто не змогла сидіти в затишному готельному номері й дивитися новини про обстріли цивільних на Київщині. Жінка все кинула, повернулася в Європу і вже за тиждень перетинала український кордон.
Цікаво. Володимир Зеленський у лютому 2026 року підписав закон про соціальні гарантії для іноземців, які долучаються до української армії. Влада прагне, аби бійці розглядали Україну не лише як місце для заробітку, а і як державу, де можна стати частиною суспільства.
Спершу вона працювала бойовим медиком у добровольчому інтернаціональному загоні, витягуючи поранених під час звільнення Київщини від окупантів. Згодом підписала офіційний контракт і пішла стрільцем у Морську піхоту ЗСУ.
Сандра Андерсен Ейра на фронті / Фото DR
Норвезька політикиня повністю змінила цивільне життя на окопи Донбасу та Півдня. Після цього Росія оголосила її у міжнародний розшук за "найманство", на що Сандра лише іронічно відповіла у своєму інстаграмі, що це найкраща оцінка її роботи.
Повномасштабну війну зустрів під Херсоном: про польського парамедика
Але є ті, для кого ця історія триває вже понад десять років. Польський парамедик Даміан Дуда вперше приїхав у Маріуполь ще у 2014-му, як міжнародний спостерігач. Побачивши реальну війну та кількість людей, які потребували допомоги, Даміан опанував справу бойового медика та став на захист України.
Повномасштабну війну зі своєю командою медиків-добровольців він зустрів під Херсоном. Далі разом вони брали участь у контрнаступі під Запоріжжям, пройшли Соледар, Бахмут, Серебрянський ліс та Борову.
Даміан Дуда у формі / Фото з Facebook Damian Duda
Даміан зазначив, що за цей час український такмед пройшов колосальну еволюцію.
Раніше українці вчилися тактичної медицини, а зараз вони вже самі стали майстрами, які можуть вчити весь світ,
– зауважив парамедик.
Проте з початку повномасштабного вторгнення характер війни змінився, і працювати стало значно важче. Головна проблема зараз – евакуація.
Через щільне засилля дронів-камікадзе вивезти пораненого з передової – це завжди лотерея. У таких умовах спорядження має працювати безвідмовно, але на фронт досі іноді потрапляють неякісні аптечки та турнікети.
Найгірше, що я бачив, – це коли намагалися крутити турнікети, надруковані на 3D-принтерах. Казали, краще такий, ніж нічого. Це дурня. Він просто ламається в руках у критичний момент,
– розповів Даміан.
Польські медики звикли довіряти лише перевіреним речам. Серед них українські турнікети SICH, які команда Даміана знає задовго до великої війни.
Ще у 2016 році вони брали їх із собою на Близький Схід, коли працювали в Іраку та Сирії під час боїв з терористами ІДІЛ. Тепер ці ж турнікети постійно тримають під рукою на стабілізаційних пунктах в Україні.
Поруч із командою Даміана на Донеччині під обстрілами КАБів працюють десятки інших іноземців. Хтось оперує в підвалах, а хтось, як бразильський священник Макаріус Льюїс, взагалі приїхав парамедиком, а згодом став капеланом для бійців ЗСУ.
У такому хаосі рятує гнучкість. Бойові медики тут не тримаються сліпо за інструкції. Вони знають протоколи, але вміють миттєво адаптуватися до того пекла, яке відбувається навколо,
– зауважив Даміан.
Іноземців, які повертаються додому, часто запитують, що їх найбільше здивувало в Україні. Найчастіше вони згадують, як звичайні люди без жодних наказів зверху за кілька годин збирають гроші на машини чи евакуюють цілі вулиці.
Вони їхали сюди побачити війну, а побачили людей, які добре розуміють, за що тримаються.