Росія зацікавлена: інтерв'ю з Подоляком про блокаду в Польщі та резонансні заяви Трампа

Які інформаційні кампанії задіює Росія – розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу.

Важливо Висипане українське зерно: яка реакція в ЄС на дії польських фермерів

Про фінансування Росією партій в Євросоюзі та інформаційних кампаній

Протестні акції в Польщі на кордоні з Україною і не тільки – це вже профінансовано Росією чи це трохи інша історія?

І одне, і друге. Росія активно намагається знайти маргінальні політичні групи, які можна використовувати на тій чи іншій території. Росія зацікавлена в блокуванні кордонів України з боку країн Євросоюзу. Так само вона зацікавлена в блокаді кордонів Фінляндії і Норвегії – з погляду мігрантського тиску. А також Москва зацікавлена в публікації текстів, в яких будуть просуватися тези, мовляв, "це не ми (Росія – 24 Канал) напали, це на нас Україна напала".

Про це відверто говорять Путін і Лавров. 14 лютого обидва сказали про те, що "ми ж ні на кого не нападали, ми навпаки хотіли закінчити те, що не ми почали". Це настільки огидно звучить.

У фільмі про "тріумфальне повернення додому", про Крим, він там з дивними оченятами розказував, що особисто ухвалював рішення напасти на Україну, тобто захопити Крим, захопити плацдарми в Донецькій, Луганській областях. А зараз він говорить, що це "не ми розпочали, ми хочемо закінчити".

Також вони хочуть просувати тези, що НАТО напало на Росію. Хоча Путін заявив, що його нібито "неправильно" зрозуміли в інтерв'ю Карлсону. Він, мовляв, говорив не те, що "НАТО на нас напало", а що ми хотіли "врегулювати ситуацію, де Україна на нас напала". Дійсно, це виглядає більш "адекватно".

Проте звертати увагу на слова Путіна – це себе не поважати, тому що у нього ніякої логіки та мотивації немає, крім одної – "я їх так ненавиджу, що хочу різати, дайте мені цю можливість". Він хоче, щоб від України нарешті відвернулися, тоді б він тихенько мільйон вирізав, а потім всі удадуть, що цього не бачили. А в підручниках буде написано, що якісь міфічні "нацисти" вирізали українців.

Однак маємо усвідомити, що в Росії сьогодні немає жодної політичної групи – опозиційної і неопозиційної, яка б чітко усвідомлювала, що це за війна і як вона має закінчитися. На жаль, домінує позиція Путіна про те, що ця війна має закінчитись головне не програшем у Росії. Це для них принципово важливо.

Тому інформаційну складову вони набагато потужніше сьогодні фінансують. Вони вчора це фінансували, а сьогодні розуміють, що використовуючи цей дворічний термін ведення війни, певний емоційний стан, втому, можна розповсюджувати тези про, що "все не так однозначно".

Зокрема, Лавров говорить, "а чому на наші інтереси не зважають". Тобто ви прийшли вбивати громадян іншої країни і хочете, щоб на ваші інтереси зважали – це виглядає дивно.

Вони фінансують багато партій ультраправих чи ультралівих у Європі. Наприклад, у Німеччини є Сара Вагенкнехт, яка очолює ультраліву партію. Вона відверто говорить те, що Європі треба піти не просто на поступки, а навіть на пропозиції Росії, практично встати перед нею на коліна. Європа відповідно має відмовитись від України. Нехай Україну вони заллють кров'ю, це буде непогано для Європи. Ну є і такі партії, які фінансуються.

Сара Вагенкнехт / Фото Marc Vorwerk/SULUPRESS.DE/picture alliance

Росія влаштовує протести на кордоні з Україною, проте не тільки Росія – будемо об'єктивними – там є й економічна складова. Сьогодні фермерські протести відбуваються у Франції, Німеччині, в інших країнах Європи. Це той випадок, коли певні соціально-економічні групи, використовуючи тяжкі часи – війну в Україні, хочуть здобути якісь зиски для себе.

Особливо це ми відчуваємо в Польщі, адже якщо блокуєш можливість Україні використовувати транзитні коридори, то на тебе будуть набагато більше звертати уваги. Чому? Тому що в Україні війна.

Але з цим треба працювати. Це проблема польського уряду, який має активніше реагувати на те, що відбувається. Водночас консультації на рівні урядів України і Польщі постійно тривають, ми шукаємо певні рішення і, думаю, ці рішення будуть знайдені.

Проте не забуваємо, демократія – це можливість протестувати. На жаль, для нас кожен день блокування – це затримка постачання чогось або експорту чогось.

Про ситуацію з боєприпасами в Україні

З огляду на те, що маємо певний дефіцит в боєприпасах, набоях тощо, кожна затримка для нас життєво важлива. Якщо говорити про те, чого нам зараз не вистачає. Велика Британія сказала, що поставить Україні тисячу безпілотників, на "Рамштайні" мовилось також про постачання. Водночас ситуація з боєприпасами наразі все одно залишається на етапі узгодження.

Ситуація з артилерією складна. Щодо Великої Британії, нам обіцяють передати великі безпілотники з дальністю 500 – 700 кілометрів. Це трошки інша категорія безпілотників, тому що щодо FPV-дронів, то Україна сама має виробляти їх у великій кількості. Ми вже виготовляємо їх, є відповідні виробництва.

Також потрібно нарощувати та вітати присутність у тих виробництвах наших партнерів. Вже створена дронова коаліція. Латвія взяла на себе відповідні функції її ключового організатора. Це дуже добре. Крім того, завдяки дронам певних форматів можна буде частково компенсувати снаряди.

Тепер щодо артилерії. На жаль, такої кількості виробництва боєприпасів в Європі не було. Ніхто не виробляв стільки снарядів. Якщо на місяць використовується 180 – 300 тисяч снарядів, виробництва такої потужності немає ні в кого.

Росія накопичувала снаряди десятиріччями, зокрема, вивозила їх зі складів в Україні та інших країн – колишніх радянських республік. Крім того, в Росії було виробництво снарядів. Також ми сьогодні бачимо, що росіяни мають певні дефіцити і компенсують їх завдяки північнокорейським снарядам.

Дуже дивно те, наскільки інфантильно на це реагує міжнародна спільнота, зокрема, ООН, яка має певні резолюції щодо обмеження можливості технічної співпраці у військовому сенсі з Північною Кореєю.

Якщо говорити про виробництво снарядів, то Європа припустилася важливої помилки. Європейці вважали, що в межах навіть блоку НАТО є ключова фундаментальна країна з великими арсеналами – це США. А самі поступово скорочували інвестиції у військове виробництво. Зокрема, в частині артилерійських снарядів, і поступово скорочували фінансування своїх армій.

Сьогодні вони розуміють, що це була помилка, починають переформатовувати військове виробництво. Бачимо суттєве збільшення інвестицій в цій галузі. Також вони починають розбудовувати снарядні виробництва. Так чи інакше, але ми будемо мати відповідну кількість снарядів. Так, це буде дефіцитна позиція, але її можна буде врівноважити величезною кількістю дронів в малих форматах.

Проте сьогодні маємо дефіцит – про це говорять наші військові, про це говорить Генеральний штаб, про це говорить головком Сирський. Будемо шукати рішення.

Президент активно опікується тим, щоб збільшити постачання саме амуніції. Йдеться про міни – 120, 82 мм, снаряди – 152, 122, 155 мм. Шукаємо будь-які можливості і частково хочемо компенсувати це суттєвим пришвидшенням нарощування виробництва дронів.

Про подальшу підтримку України з боку США

Повертаємось до США, а саме до чергових передвиборчих обіцянок Дональда Трампа, який ледве не перевзувається в повітрі. Під час свого передвиборчого виступу в штаті Південна Кароліна він заявив, що зробить все від нього залежне для того, щоб Україна перемогла. Наголошує, якщо залишиться Байден, то він фактично поступиться Україною, як подарунок президенту Росії. Що відбувається? Новий етап?

Це є передвиборчі заяви, вони можуть бути різними і на 180 градусів можуть відрізнятися від того, що було сказано вчора, чи буде сказано завтра. Тому спокійно відносимось. Це достатньо жорстка електоральна кампанія в Сполучених Штатах, будемо чути дуже різноманітні заяви, треба на це не ображатись, не рефлексувати. Не робити з цього або ікони, або навпаки все ненавидіти. Мають право говорити все що завгодно, дискутувати на будь-які теми, зокрема, на тему України, що відбувається у війні проти Росії.

Однак давайте об'єктивно оцінювати, що маємо. Сьогодні у нас є потужна двопартійна підтримка США. Є величезна кількість республіканців, які чітко фіксують свою позицію. Наприклад, пан Макконнелл чітко фіксує, що Україна має отримати всі необхідні обсяги допомоги.

Демократична партія також постійно на цьому наголошує. Адміністрація Байдена не тільки наголошує, але і робить відповідні кроки. Так, це складно, з огляду на те, якою важкою буде виборча кампанія в США.

Але, на мою думку, команда пана Байдена, і команда пана Трампа розуміють, що інвестиції в Україну – це інвестиції в репутацію Сполучених Штатів. Це вже настільки очевидно, що вони про це навіть починають публічно говорити.

Дональд Трамп / Фото Getty Images

Не можна претендувати на домінування в глобальному сенсі цього слова, якщо ти готовий поступитися вкрай технологічно відсталій Росії. А також, якщо готовий поступитися суб'єкту, який марить Рюриковичами. Розумієте, наскільки він нікчемний? Інтерв'ю Карлсону продемонструвало насамперед республіканцям, наскільки нікчемний Путін. Чи зроблять вони такі висновки? Це інше питання.

Але Путін там виглядав так, як і має виглядати людина з обмеженим інтелектуальним розвитком та з обмеженим рівнем знань. Будь-який не виграш України, це саме програш Путіна. Він забажав перебудувати глобальний простір, змінити правила, оновити міжнародне право, принизити Сполучені Штати та країни демократії, збільшити вагу і вплив терористичних організацій, терористичних країн.

Ви хочете йому програти, а потім казати, що ми все одно головний глобальний гравець та формуємо глобальні правила поведінки, і в нас все одно репутація ключового глобального партнера будь-якої країни чи будь-якого регіону. Це ж буде виглядати дивно.

Поки що в США є двоє кандидатів, проте може будуть інші, зокрема, Нікі Гейлі. Вона може бути достатньо ефективним кандидатом від Республіканської партії. Не хочу давати оцінку тим чи іншим кандидатам – говорю з огляду на симпатії того, що вона проговорює як ключові тези. Але це внутрішня політика, і втручатися в неї ми точно не будемо. В країнах демократії – це національний вибір, це вибір всіх Сполучених Штатів.

Водночас це очевидно, що будь-хто в США, якщо він дбає про потужну репутацію Сполучених Штатів, про їхнє глобальне лідерство, про домінування, він буде думати про необхідність інвестицій в Україну.

Про допомогу від США

Хоч ми й маємо двопартійну підтримку США, але досі не ухвалений законопроєкт щодо підтримки України, Ізраїлю і Тайваню.

Ми живемо в інформаційні часи. І зараз це виглядає інакше. Інформаційні часи створюють таку ілюзію, що треба будь-який важливий інформаційний привід, якщо можна, – використовувати довго.

Якщо він буде давати спекулятивну складову, а військові інвестиції в Україну – це дуже спекулятивна тема, яка впливає на внутрішні політичні процеси не тільки в США, а й в низці країн. На жаль, для нас з вами через цю інформаційну епоху це буде довго продовжуватись.

Наша позиція яка? Нам треба пояснювати про лідерство США. Треба пояснювати, наскільки вигідна чи невигідна та чи інша дія для тієї чи іншої країни. Європа сьогодні повністю перебудована з точки зору розуміння, що таке Росія.

Тобто що повернутися до довоєнних відносин з Росією – точно не вийде. Що ця війна має закінчитись справедливим фіналом, інакше для Європи постійні будуть ризики і вони наростатимуть.

В Європі абсолютно точно розуміють, що Росія зможе існувати тільки в експансіоністській формі. Тобто постійно провокувати ті чи інші країни. Безумовно, країни Балтії країни будуть одними з тих, кого вона почне пресувати відразу, навіть не закінчивши війну в Україні.

Ми, до речі, бачимо, що вже є відповідні рішення по низці литовських, латвійських, естонських (політиків – 24 Канал), навіть Кая Каллас (прем’єр-міністр Естонії – 24 Канал). Вони отримали підозри і перебувають в розшуку в Росії. Мається на увазі, що в рамках російських можливостей.

Кая Каллас / Фото Raigo Pajula, Jürgen Randma

Це говорить про те, що підґрунтя для атаки, для агресії спочатку інформаційно-гібридної, а потім до гарячої, безумовно, ведуться Росією. Це в Європі повністю розуміють. І Європа перебудована. Інша справа – занадто багато бюрократії, небажання брати на себе відповідальність.

Занадто багато класичного до цього часу загравання з різними соціальними аудиторіями. Занадто багато тем, які є відволікаючими. Я маю на увазі екологічні теми, гендерні тощо. Це сьогодні не настільки актуально, як спроба Росії зламати глобальний безпековий формат. У Європі це розуміють і дефіцити військового виробництва.

Щодо США, вони також це розуміють, але все ж таки вони першочергово, безумовно, внутрішній політичний порядок денний ставлять на перший план.

Олександр Семченко, який давно втік з України, роздає інтерв’ю, де заявляє, що Росія не захопила Київ за три дні не через слабку російську армію, а тому що Путін не хоче вчасно закінчувати війну. Він хоче розгойдати країни Заходу.

Юридично, морально, історично справедливо знищувати в будь-якій кількості окупанта, який прийшов ґвалтувати, вбивати і руйнувати. В цьому чітко фіксується відмінність України від Росії. Росія прийшла на нашу територію вбивати, Україна має право знищувати все, що завгодно, все, що стосується Росії, тому що це – окупант.

Але окремо скажу про цих втікачів з України, які там подібним чином демонструють свою крутість: хай вони почекають. Ми ж розуміємо, і вони мають це розуміти: два роки війни, ніхто не буде домовлятися. Президент України про це говорить: ніхто не домовлятиметься на умовах Росії. Тому Росія в будь-якому випадку рано чи пізно програє цю війну.

На жаль, нам би хотілося рано, але буде так, як ми зможемо домовитися з партнерами. Переформатувати виробництво, тактику і оперативно-тактичні дії по лінії фронту. Хай вони дочекаються, оці всі суб'єкти точно будуть видані Україні.

Тому що будь-хто, хто прийде замість Путіна, а це буде обов'язково, тому що буде йти трансформація. Він буде зацікавлений в тому, щоб віддати оцих всіх підпалювачів війни, зрадників, які сьогодні знаходяться в Росії і продовжують нагнітати закликами "вбивайте", "ріжте їх" тощо. Нехай почекають. Потім він зі своєю цією фізіономією пояснюватиме на судовому процесі, що він мав на увазі під словом "геноцидити" місто Київ.

Інформаційні вкиди Росії

Історія з трагедією Іл-76 ще під питанням, бо ні документів, ні тіл передано Україні не було. Тепер історія з Селидовим, де обговорюється, що нібито Росія вдарила по полігону з українськими військовими. Зараз це спростовувалося. Для чого цю інформацію запускають у наш інформаційний простір?

Деморалізація. Стандартна пропагандистська програма деморалізації, створення враження, що вони (росіяни – 24 Канал) знають, де хто знаходиться, що вони мають доступ до цього. Вони для цього, до речі, додатково атакують крилатими ракетами. Сьогодні була атака. 26 ракет використовували для того, щоб отримувати можливість сказати: "ми знищили щось".

Щодо Селидового – було задано ударів по цивільних об'єктах, там загинули люди. Тобто жодних військових, безумовно, не було знищено. Але Росія продовжує з одного боку спроби деморалізації України, з іншого боку – хоче створювати оці інформаційні приводи, щоб десь хтось із не дуже уважних європейських, американських медіа писав, що, дивіться, "Росія б'є по військових інфраструктурних об'єктах, по ЗСУ, бо це ж війна, вони мають право це робити і вбивають військових".

Тобто Росія хоче спотворити враження від типу війни, яку вони ведуть. А ведуть вони зумисно геноцидну війну, б’ючи по цивільному населенню, як ключових цілях.

Щодо Іл-76 – немає ніяких підтверджень, жодних даних, немає розслідування на сьогоднішній день. Тобто не зрозуміло, хто і що був в літаку. Якщо там був хтось, то де тіла? Не зрозуміло, що взагалі це було, окрім спроби Росії використати цей, скажімо, незрозумілий інцидент для масштабної інформаційної провокації на засіданні Радбезу ООН.

Але Росія сьогодні і Росія вчора – дві різні країни. Сьогодні навіть країни Глобального Півдня не звертають увагу на слова Росії. Тому що це, як правило, на 126% очевидна брехня. Мало того, що брехня, так ще й рельєфно спотворена, щоб це викликало абсурдне відчуття "та навіщо навіть так примітивно це робити".

Тому нехай продовжують говорити. Для деморалізації України в них не вистачить засобів. Ми, скоріше, себе внутрішньо можемо більш активно деморалізувати. Є багато ініціативних людей на внутрішньому політичному просторі, які можуть деморалізувати. Тому немає сенсу звертати увагу на ті чи інші заяви Росії.

Про перепризначення Путіна

Якщо спробувати спрогнозувати наступний хід подій до перевиборів Путіна?

Не перевиборів, а перепризначення Путіна. По-перше, це дуже важливо, тому що маємо усвідомлювати, що Росія – це абсолютно класична авторитарна держава з максимально вираженим нацистським режимом. Ідеологічно – це безумовний нацизм і на внутрішньому, і на зовнішньому ринку. Експансія є обов'язковою складовою будь-якого нацистського режиму. Тому Росія себе відповідно поводить.

Путін / Фото snapedit

По-друге, немає карт таро прогнозування, це дійсно складна річ. Ми все ж таки вважали, що на багато більш ефективний буде для нас 2023 рік з сухопутної частини операції. Але враховуємо декілька складових:

• несвоєчасність постачання тієї чи іншої зброї;
• переформатування оборонних типів ведення війни Росії;
• накопичення відповідних ресурсів Росією.

Тому давайте дивитись на те, що буде розвиватися. Мені здається, що така велика, фундаментальна заміна військового керівництва дозволить інакше подивитися на ті тактичні і тактично-оперативні дії, які потрібні нам на лінії фронту.

По сухопутній частині. Чому? Тому що ми не можемо засісти в оборону і просто сидіти. Для Росії, тобто путінської еліти, не існує ціни війни і вони можуть продовжувати кількісно тиснути на будь-якому напрямку. Вони втрачатимуть в день 900 людей, це нічого не значить, давайте втрачати 2000, але все ж таки давайте хоча б на 50 метрів кудись будемо просуватись. Тому це треба розуміти.

Інше момент, який варто зрозуміти, для того, щоб ефективно воювати у 2024 році, я не говоритиму про військові тактики, а про те, що нам інструментально необхідно було й у 2023 році:

• по-перше, необхідно знищувати логістичну інфраструктуру. Все ж таки треба ускладнити можливість Росії перекидати ресурс, резерв, проводити ротації;
• по-друге, треба проводити відповідні спеціальні операції не тільки на окупованих територіях, а також на інших територіях, які так чи інакше стосуються безпосередньої підтримки війни проти України;
• по-третє, треба підсилити інформаційні тиски на країни, які є партнерами України, і які мають усвідомити: якщо вони хочуть на своїй території отримати війну, вони її обов'язково отримають, якщо Україна не виграє цю війну. Треба посилити це коректне пояснення, чого це має вартувати;
• по-четверте, треба впливати такими акціями, з яких ми починали сьогодні, на морально-етичний стан самої Росії.