Життя до революції
Ще півстоліття тому при Резові Шаху Пехлеві Іран впевнено прямував у західному напрямку. Реза Шах прийшов до влади у 1941 році. Молодий принц змінив свого батька, якого було повалено через радянсько-британське вторгнення у країну.
Читайте також: Іранська весна: чому протести в Ірані приречені на поразку
Імовірно, молодість позитивно вплинула на політику іранського лідера. За його рішенням країна почала змінюватися, модернізуватися, ставати відкритою до світу. Для цього довелося відмовитися від віковічних традицій і дещо відійти від ісламу.
Шах орієнтувався у першу чергу на США. За його правління Іран був єдиною ісламською державою, яка підтримувала відносини з Ізраїлем.
Ось так виглядала іранська молодь
Реза Шах дозволив жінкам зняти хіджаб, вчитися, почуватися вільними у чоловічій компанії. Загалом він поступово нарощував армію, проводив системні реформи.
Що з політикою Шаха було не так
Однак не все було до вподоби іранцям в політиці Пехлеві. Він мав дружні стосунки з західними лідерами, ділився з ними грошима від видобутку нафти (він націоналізував нафтовидобувні компанії, до нього вони переважно були приватні). Пізніше лідер країни був близьким з СРСР, заробляв на газі.
Лівим силам категорично не подобалася дружба з західними країнами, початки капіталізму. Ісламське духовенство, зрозуміло, теж було абсолютно невдоволене подіями в країні. Мало того, що шах максимально модернізував суспільство, то він ще й часто звертався до античної історії, згадував язичницьку Персію.
Іранці рівнялися на США
Крім того, попри орієнтацію на Захід, режим був тоталітарним. Опозиція до монархії була заборонена. Діяла спецслужба САВАК, її методи були жорсткими і далекими від ідей демократії. Сотні тисяч противників влади перебували у тюрмах.
Тож потрохи опозиція та невдоволені громадяни починають виступати проти політики Реза Шаха. Серія протестів пройшла у 1963 році, після затримання ярого противника і критика Шаха Рухолла Хомейні. Акції протестів розганяли силою, не обійшлося без жертв. При чому кількість загиблих за офіційною версією і версією протестувальниківсильно відрізняється: 86 і 15 000 відповідно. Через рік Хомейні вислали з країни. Але він продовжив свою діяльність на підрив монархії.
Далі нафтовий бум спричинив неймовірну інфляцію. Увесь державний апарат був жахливо корумпованим.
Народження опозиції
На початку 70-х, попри дружбу з США Пехлеві змусили послабити утиски інакодумців. Кілька сотень політичних в’язнів опинилися на волі. Так почала зароджуватися опозиція: частина рухів – легально, частина – напівлегально.
Далі були протести, реакція на які була абсолютно неадекватною. У 1978-му році мирну демонстрацію розстріляли. Це і стало апогеєм невдоволення іранців. А в січні 79-го Шах з дружиною втекли в Єгипет. Його ж прем’єр запросив Хомейні в Іран. На той час головний критик Шаха жив у Парижі.
1 лютого 1979 року він повертається на батьківщину, де тисячі людей зустрічають його як божество.
Повернення Хомейні
"Шах пішов, Імам прийшов"
Люди були втомлені від майже 40 років "стабільності" і тиранії, хай навіть прозахідної. Багато кому не до вподоби була й модель світської влади. Виснажені інфляцією, тиском на опозицію, тотальною корупцією, іранці сподівалися на краще майбутнє. Однак у підсумку вони отримали фактично ту ж протухлу "стабільність". Тільки цього разу з диким поверненням до релігії, урізанням прав і свобод.
Сутички на вулицях тривали всього кілька днів. Армія і правоохоронці швидко перейшли на бік Хомейні. Він, до речі, відмовився співпрацювати з прем’єром, який його запросив.
Хомейні швидко запровадив новий лад, де абсолютне верховенство отримав імам – духовний лідер. Ця теократична модель тримається по сьогоднішній день.
Новий лад
Перший час іранці у стані ейфорії покладали занадто багато надій на новий лад і владу. Іран почав активно пропагувати ісламський спосіб життя, різко критикувати інші країни. Так країна опинилася у світовій опозиції. Це зіграло з ними злий жарт під час війни з Іраком, адже світ радше підтримував останніх.
Вплив і підтримка західних країн повністю зникла й в галузі економіки. Капіталістичні зв’язки залишилися лише в тих сферах, які були необхідні Імаму: продаж нафти і купівля зброї.
39 років загниваючої стабільності. В Ірані практично нічого не змінюється. Поки цивілізований світ бореться за рівні права усіх членів суспільства, тут жінки позбавлені багатьох прав.
Зараз жінки змушені покривати голову
Зауважимо, населення Ірану здебільшого молоде. Половині іранців – до 25 років! Зрозуміло, далеко не усі молоді люди згідні зі строгим ісламізмом в своїй країні. Нещодавно країною прокотилася хвиля потужних протестів. Вони вимагали відставки і навіть смерті для президента і духовного лідера країни.
Мітинги охопили найбільші міста країни. Люди протестували проти інфляції, росту цін та корупції. Попри те, що у 2016 році частину санкцій з Ірану зняли, уряд не покращив стан економіки країни. Однак фінансує військові організації. А духовний лідер досі має право одноосібно виносити рішення, що стосуються ісламського права. І фактично він керує Іраном. Одак, поки немає причин сподіватися на суттєві зрушення в державі.
Читайте також: В Ірані жінки вийшли на протести проти хіджабів: фото
Завершити хочемо уривком з французького мультфільму про новітню історію Ірану з прозахідної позиції. Уряд Ірану засудив вихід стрічки. Попри це він отримав 30 фестивальних та професійних нагород та понад 50 номінацій.