З 5 кандидатів витримати до кінця вдається лише одному. Довгих і виснажливих 32 тижні приводять у формуванні, яке має довгу і непросту історію, де кожен військовослужбовець готовий віддати життя за товариша.

Попередній випуск Кульгава леді: Віржинії Холл з дерев'яним протезом вдалося стати найнебезпечнішою шпигункою

У підрозділі командири лагідно називають рядових "братвою", але можуть принизити перед усіма за неправильно підвішену футболку у шафі. Їхній девіз звучить як "Per Mare Per Terram", що в перекладі з латинської – "Морем і землею". Але, як бійці показали на практиці, – вони вміють і в повітрі, і під водою, і в горах, і навіть у глибоких снігах. Це – Королівська морська піхота Сполученого Королівства, еліта Збройних Сил країни.

Королівська морська піхота існує ще з 1664 року. Тоді вона називалася полком морської служби, яку доручив сформувати король Карл II Стюарт. Військові виконували радше допоміжну функцію в рядах армії короля. Особливо це стосувалося корабельних баталій.


Такий вигляд мав піхотинець у XVIII столітті / Гравюра Joseph Constantine

Що цікаво, у тодішніх піхотинців не було таких звань, як в інших військовослужбовців. Та й взагалі їх вважали не такою й вже елітою армії. Нерідко інші солдати знущалися із них. Переважно через форму. Легка морська піхота мала червону уніформу, а от артилеристи носили блакитну форму. Через це їх називали "омарами".

Словом, добитися успіху перебуваючи в лавах морпіхів XVIII століття було непросто. Їхня робота полягала у тому, щоб за потреби або у випадку загрози захистити найвище керівництво корабля, відстояти бій на суші під час висадки, або ж прикрити інших військових під час битви. Всі лаври діставалися звичайно ж регулярній армії. Але, як покаже час, історія побачить не одну війну й вже там піхотинці добре себе покажуть.

Ідея королівських піхотинців у тому, щоб вони виконували будь-які завдання практично голими руками. За потреби – як м'ясники. Водночас вони мусять зробити роботу на будь-якій місцевості, нанести якомога більше шкоди, відступити. За потреби перегрупуватися і повернутися до виконання завдання.

Ближче до середини 1800 років королівські морські піхотинці почали працювати над новими тактиками ведення бою. Зокрема, відпрацьовували способи висадки на сушу і утримання території до прибуття інших військовослужбовців.

Така тактика допомогла британцям здобути перемогу під час Опіумних воєн із китайцями в середині 1800 років. Вони висаджувалися на узбережжя і намагалися утримувати із китайцями дистанцію. Поки піхота стягувала на себе ворога, артилерія відразу накривала. У результаті вдалося здобути перемогу.


Британський корабель атакує китайські вітрильники / Картина Edward Duncan

З початком Першої світової війни ситуація кардинально змінилася. Діяти треба було вже більш обережно. Королівських морських піхотинців почали потрохи організовувати у групи. Якщо говорити про битви на суші, то вони виконували роль диверсійних підрозділів. Водні баталії та десантування на береги залишалися незмінними.

Один із головних аспектів роботи таких командос у битві – підібратися до ворога якомога ближче. Ціль потрібно убити. І не стріляти, бо це надто гучно, а ліквідувати ціль ножем.

Після закінчення Першої світової, у 1920 роках, артилеристів і морську піхоту вирішили об'єднати. Так і з'явився перший прообраз сьогоднішніх королівських морських піхотинців. Змінилися методи підготовки. Адже й прогрес і технології на місці не стояли.

Справжнім розквітом формування стала Друга світова війна. Тоді в рядах морпіхів налічували близько 70 тисяч військовослужбовців. Всіх розділили на загони, які діяли як ударні групи. Ініціатива пішла від Вінстона Черчилля, який прагнув мати на озброєнні спеціалізований підрозділ людей, навчений виконувати специфічні операції.


Морські піхотинці на пляжі Меч, 6 червня 1944 року / Фото Army Film & Photographic Unit

Про один із таких ми вже розповідали – спецслужба SOE або ж Управління Спеціальних Операцій. Тільки якщо те відомство займалося розвідкою, то морпіхів відправляли на ліквідацію цілей. За весь час війни королівські командос побували практично у кожній важливій битві. Отриманий досвід стане їм у пригоді й після війни. Особливо той, що стосуватиметься методів десантування із кораблів на сушу.

"У ті часи тренування були неймовірно виснажливими. Коли ти заходив на територію комплексу, то розумів, що точно станеш королівським піхотинцем. Головним акцентом тренувань тоді була дисципліна. Це логічно. Нас же відправляли на війну, посилали в місця, де треба убивати людей", – каже один з морських піхотинців.

Найвідоміша операція королівських морпіхів відбулася у грудні 1942 року і отримала назву "Франктон". Перед командосами поставили завдання – піти рейдом на нацистські судна, які стоять в окупованому французькому порту Бордо.

План простий: субмарина доставить спецуру у потрібне місце, звідки вони вже на каяках доберуться до точки призначення. Був лише один нюанс. Потрібно відправити якомога менше людей, щоб не привертати уваги. Інакше вся спецоперація ризикувала провалитися.

У результаті на місію відправили 6 каяків. Загалом це 13 людей. Щоправда, через проблеми спуску на воду одного із каяків – на рейд пішли лише 10 людей проти десятків нацистських військових і флотилії із 28 кораблів. Врешті-решт їм вдалося знешкодити 6 ворожих суден і при цьому відступити. Щоправда, не всім.

Зверніть увагу Потужні секретні операції та повалення режимів: чим займається Управління спеціальних акцій ЦРУ

Двоє командос загинули від переохолодження, адже їх не готували до роботи аж в таких екстремальних умовах. Ще 6 нацистам вдалося упіймати і згодом стратити. Однак ця операція – приклад для наслідування усіх командос і до сьогодні. Адже вона демонструє, як віддано і в яких умовах працювали тодішні королівські морпіхи.

Інколи рейд на нацистські кораблі називають Операцією "Спецназ на байдарках". Королівські морські піхотинці, крім того, що брали участь у багатьох битвах Другої світової – штурмом брали у Нормандію, то була одна із найважливіших битв за всю війну.

"Вже ближче до берега було чути, як кулі нацистів, не долітаючи до нас, падали у воду. Коли з хлопцями висадилися на берег, бігли так, як на марафоні біжить Усейн Болт. Я б його навіть перегнав. Чорт, ласкаво просимо до пекла! Це був забіг на межі між Богом і Дияволом", – пригадав колишній королівський морський піхотинець Тревор Стейсі.

Після Другої світової ситуація в лавах королівських морпіхів дещо змінилася. Насамперед у питанні скорочення кількості військовослужбовців. Здавалося, що загроза вже зникла, а тому, 70-тисячний підрозділ розформували. Залишилося спочатку 13 тисяч командос, а потім, кількість і взагалі скоротилася до мінімуму, – понад 9 тисяч.

Реорганізоване формування почало життя з нової сторінки. Нові методики, нові підходи: тренування у крижаній воді, марш-кидки, стрільба із різних видів зброї та головне – їх вчили як виконувати різні диверсійні завдання. Головне – швидко і тихо. Для цього їм знадобиться надійна команда, кмітливість і головний інструмент – ніж.

Цікаво Еліта німецької спецслужби: як GSG 9 ліквідували терористів за 7 хвилин

Боєць Королівської морської піхоти може піти в бій без автомата, але ніж він мати зобов'язаний. Це його унікальний інструмент, який у будь-який момент може перетворитися на знаряддя убивства. В умілих руках звичайно ж.

"Якщо треба вдарити ножем, то краще повернути його паралельно до землі. Інакше він просто не пройде між ребрами. Але найкраще вдарити трохи знизу, під ребра. І коли ніж вже буде всередині – треба його прокрутити, щоб завдати якомога більше шкоди. Якщо ви непомітно підійшли позаду, можна схопити за голову і перерізати горло. Або ж – взяти за підборіддя, потягнути й загнати ніж", – розповів інструктор Королівської морської піхоти.

На початку квітня 1982 року аргентинські військові рушили в напрямку Фолклендських островів капітулювати королівських морпіхів, які там базувалися. На той час британці "привласнили" ці території, але в Аргентині миритися із цим не бажали. Хоч і війни ніхто нікому не оголошував, стало очевидно, що бою не уникнути. 7 тисяч британських військових зійшлися у битві проти 13 тисяч аргентинських. І вони перемогли.

Головну роль у цій війні, що тривала 2,5 місяці й забрала близько тисячі життів приписують саме королівським командос. Вони були одними із перших, хто зумів висадитися на береги та вести бій із суперником до прибуття підмоги.

У Британії сьогодні цю битву описують як неймовірний подвиг королівських морпіхів, але не варто й забувати про те, що велетенську роль у ній відіграли й технології: винищувачі, фло, спеціальні кораблі, які дозволили командос швидко зійти на берег.


Королівські морські піхотинці під час Фолклендської війни / Фото Pinterest

Якби не всі ці фактори разом узяті, то ударні загони морпіхів навряд чи змогли б встояти проти аргентинської бронетехніки та винищувачів. Хоча це й не скасовує того факту, що британські військові все ж зробили внесок у перемогу.

"Фолклендську війну вдалося виграти не тому, що там була якась перевага у технологіях, а тому, що за це завдання взялася невеличка група людей, яка добре знала свою справу і віддано поставилася до завдання", – розповів історик Річард Холмс.

Сьогоднішні тренування морпіхів називають найдовшими й найвиснажливішими у світі. Підготовка рядового бійця триває 32 тижні. Офіцера – 60. Протягом цього часу на кандидатів і курсантів чекають випробування потом і кров'ю.

Починають із самих низів. Інструктори вчать, як правильно складати речі у шафі. По-перше, має бути ідеальний порядок. По-друге, правильно розкладені речі дозволять у випадку екстреної ситуації зібратися за лічені секунди. Один із ключових елементів підготовки королівського морпіха – чистота. Усіх відправляють в ліс, де 24 години без сну хлопці тренуються, будують укриття, інструктори викачують їх у бруді та постійно навантажують роботою.

Прийшовши до казарми, наступної ночі сон теж заборонений. Курсанти повинні випрати весь свій одяг, ідеально прибрати за собою і висушити всі свої лахи. Зранку інструктор робить огляд. Якщо справилися – переходять до наступних занять. Якщо хоч один не зміг банально висушити взуття – історія повторюється знову для всієї групи. І так, поки вони не навчаться тримати себе і свій одяг у чистоті.

Також читайте Найгламурніша шпигунка Другої світової: як Крістін Скарбек потрапила у спецслужби

Логіка проста – брудний, вологий чи пошматований одяг – це дискомфорт. Дискомфорт – це неякісно виконане завдання. Це вже не кажучи про можливі застуди, переохолодження і рани. До програми тренувань входять стрільби, постійні фізичні навантаження, курс виживання.

Курсантів навіть вчать, як правильно добувати та готувати собі їжу. Інструктори роблять усе, щоб збільшити шанси військових на виживання. Адже навчання однієї такої бойової одиниці триває дорого і коштує немало. Враховуючи, що їх забезпечують персональною уніформою, дають посилений раціон і регулярно організовують для них міжнародні навчання.

До речі, під час навчання кожен курсант може обрати собі майбутню професію. Можна вибрати між інженером, членом штурмової групи, снайпером і так далі. Однак навчання довге і виснажливе й не всім вдається його пройти. Чим далі заходить курсант – тим складніша програма підготовки.

У 2000 роках королівських піхотинців почали відправляти в гарячі точки: Ірак, Іран, Сирія, Афганістан. Боротьба із тероризмом стала пріоритетом номер один для всього світу. Цікаво, що в ряди королівських командос нерідко приходять ті військові, у яких за спиною по кілька відряджень у гарячі точки планети. І навіть таким не завжди вдається пройти до кінця.

У 2017 та 2018 роках до рядів морпіхів дозволили долучатися жінкам. Раніше вважали, що вони не в змозі пройти курс відбору і підготовки. Але, як показала практика, – можуть ще і як. Сьогодні жінки і чоловіки працюють в рівних умовах.


Сучасні Королівські морські піхотинці / Фото Pinterest

Щоправда, одна відмінність є. На початку ми говорили, що інструктори називають курсантів "братвою". У них ще багато "загальних" позивних – чуваки, хлопчики, мужики й так далі. У 2021 році деякі підрозділи відмовилися від використання таких звертань. Оскільки в рядах тепер служать і жінки. І їм, ймовірно, буде неприємно чути такі слова на свою адресу. Нововведення звичайно ж сподобалися не всім, але обирати можливості не було. До того ж в лавах командос цінується не гендер, а навички і якості.

Детальніше про те, як функціонує Королівська морська піхота – дивіться у програмі.