Курс на довгу війну та баланс між "вежами Кремля": для чого Путіну Бєлоусов і що буде з Шойгу
.
7 травня 2024 року в Росії провели вже п'яту за ліком інавгурацію Путіна. Попри всю фейковість, неприховані порушення закону та потурання логіці, російський режим тримається за формальне дотримання букви законів, наслідком чого є церемоніал. Він передбачає, що уряд після інавгурації Путіна має піти у відставку, а замість нього має виникнути новий.
Ця подія тримала певну інтригу заздалегідь, адже відповідно до нинішніх російських законів Путін знову більше не зможе обиратися президентом двічі поспіль. Тобто тепер новий прем'єр не уникне статусу ймовірного "спадкоємця", яким колись був і сам Путін.
Утім, якщо у 2020 році Путін уник колізії за допомогою колишньої космонавтки Терешкової, яка запропонувала змінити Конституцію та обнулити її вічного президента, то нині цю роль виконав інший слуга небес – патріарх Кіріл, який побажав Путіну правити до скону. Після цього диктатор спокійно "подовжив" термін дії непомітному технократу Мішустіну, а решту змін в російському уряді почали порівнювати зі змінами розташування меблів у будинку розпусти. Порівнювали, аж поки в неділю, 12 травня, не гримнув грім – стало відомо що в Росії буде новий міністр оборони, а також новий секретар радбезу.
24 Канал розповідає, що означають ці кадрові зміни та як вони реально можуть вплинути на війну проти України, а також на внутрішню ситуацію в Росії.
Читайте також Чи стане інавгурація 5․0 для Путіна останньою та чого чекати від Росії в найближчі місяці
Що означає відставка Шойгу та до чого тут Тімур Іванов
Сюрприз – це заміна "вічного" Сєргєя Шойгу, який засідав у міноборони Росії з 2012 року і так, це той самий Шойгу, який фотогенічно відпочивав із Путіним топлес у тайзі. Замість генерала Шойгу, який не служив в армії, новим міністром оборони став Андрєй Бєлоусов, який також не служив в армії, але має чин державного урядовця 1 класу, що в Росії майже прирівнюється до звання генерал армії.
Те, що Шойгу втратив усі важелі, стало зрозумілим ще навесні 2022 року, коли "2-а армія світу" не реалізувала широко розрекламований план "Київ за три дні", швидко втратила свою кадрову основу та була змушена робити "жести доброї волі". Далі було публічне знущання з Шойгу від іншого путінського фаворита Євгенія Пригожина, мемне "Шойгу, де боєприпаси!", а також булінг від так званих "воєнкорів" і доповіді Путіну про перемоги, яких не було.
2 років шалених втрат і перемог у битвах за будиночок лісника, схоже, переконали Путіна, що паркетний генерал (або як влучно казав воєнний злочинець Гіркін – "фанерний маршал") Шойгу – це міністр оборони мирного часу, коли можна ефектно піаритись, будувати храм збройних сил у камуфляжі та з кашкетом Гітлера як святинею.
Натомість з ним точно не вийде не те що перемогти, а навіть захопити умовні Кринки. Нехай Шойгу вже й відрапортував, що їх давно захопили.
Чорну мітку Шойгу надіслали 23 квітня, коли було затримано його заступника – Тімура Іванова, відкритого сибарита та архітектора головних "розпилів" у міноборони Росії. Це він відповідав за так звану "відбудову" так званих "нових територій", крав мільярдами та не міг не стати "гаманцем" для свого патрона.
Тімур Іванов знає чимало секретів Шойгу / Фото росЗМІ
Парад 9 травня, який Шойгу приймав у статусі "виконувача обов'язків", став лебединою піснею "фанерного маршала". Тепер його перекинули на Раду Безпеки Росії, замість старого Ніколая Патрушева (того Путін зняв, але не оголосив, куди посуне далі).
Можливо, Шойгу отримає у спадок від Патрушева його навіженого спічрайтера, а знаючи любов Сєргєя Кужугетовича до піару, можна прогнозувати його майбутні вербальні змагання у тому, хто краще принизить англосаксів (та виставить себе паяцом) з іншим політичним пенсіонером-невдахою – Дмітрієм Мєдвєдєвим, своїм новим заступником.
У відставці Шойгу та призначенні Бєлоусова, звісно, можна шукати підкилимні інтриги, аналізувати "мхатівську паузу" з окремим оголошенням про заміну та бачити в усьому змагання "кремлівських веж" – цим вже активно займаються експерти та аналітики всіх рангів.
- Хтось бачить посилення групи "Ростеху" (тобто Сєргєя Чемезова) та послаблення групи Сєчіна.
Сєргєй Чемезов (справа) та Ігорь Сєчін / Фото росЗМІ
- А хтось говорить про тріумф сектантів з "групи методологів" на чолі Сєргєєм Кірієнком.
Кірієнко та Путін / Фото росЗМІ
- Інші ж упевнено кажуть про ручні налаштування балансу між "вежами" від Путіна, який дуже полюбляє відчувати себе "верховним арбітром".
Гєрасімов, до речі, на своїй посаді наразі залишається, а це означає, що тактика окупантів навряд чи зміниться.
Що з цього є правдою – побачимо вже в найближчому майбутньому.
Наразі можна говорити, що замість Шойгу, який дискредитував себе в очах Путіна, приходить Андрєй Бєлоусов, який близький до Путіна та особисто йому відданий. Він не публічний, має репутацію прибічника жорстких методів, вірного слуги режиму, якому не потрібні мільярди (він не помічений у великих корупційних скандалах) і який прагне знищити Україну та вірить в екзистенційне протистояння з "колективним Заходом", який нібито створив навколо "держави-цивілізації" Росії справжнє "коло ворогів".
Путінський кочегар, який гасить проблеми грошима: хто такий Бєлоусов
65-річний Андрєй Бєлоусов – спадковий економіст, фахівець з макроекономіки, його батько Рем Бєлоусов був представником ще радянської еліти, брав участь у розробці косигінських реформ модернізації СРСР (які так і не були втілені у життя), також перебував на дипломатичній роботі та готував радянську чиновницьку еліту.
Від батька Бєлоусов отримав у спадок віру в домінантну роль держави в економіці, недовіру до бізнесу та жорстке регулювання економіки.
Цікаво! За даними видання The Insider, Андрєя Бєлоусова називають особою, яка обґрунтувала Путіну, що в разі загарбання Криму російська економіка виживе під санкційним тиском.Тобто саме цій особі мільйони росіян зобов'язані власною економічною стагнацією та майбутнім "покращенням", які лише чекають на наступні покоління жителів Росії.
Бєлоусов – кадровий чиновник, який перебуває на службі вже чверть століття, він відданий ідеалам так званого "охранітєльства" (російський схиблений варіант етатизму) і налаштований на конфлікт із Заходом.
Тобто в очах Путіна – це ідеальний армійський завгосп, який не буде красти (принаймні так, як Шойгу), працюватиме за ідею та зможе жорсткими методами навести лад у російській воєнній та оборонній машині.
Андрєй Бєлоусов стане для Путіна важливим кадром / Фото росЗМІ
До теми Уперше міністром оборони став економіст: Bloomberg про заміну Шойгу на Бєлоусова
Бєлоусова часто називають технократом і вважають відповідальним за російське економічне диво часів повномасштабного вторгнення, яке полягало в тому, що Росія не розвалилася під тиском рекордних санкцій.
Це не зовсім так, адже кредо Бєлоусова полягає в нескінченному затягуванні ременів та перманентному приношенні жертв на вівтар "перемоги" (чим він і займається). Натомість за справжнє диво відповідальні голова Центробанку Набіулліна та міністр промисловості та торгівлі Дєніс Мантуров.
Ельвіра Набіулліна та Дєніс Мантуров / Фото росЗМІ
Затягування гайок, "жорстка рука" та курс на довгу війну на виснаження
Роль Бєлоусова на позиції міністра економічного розвитку полягала в тому, щоб гроші, отримані від продажу вуглеводнів швидко не згоріли в полум'ї війни (до цього він відповідав за "нацпроєкти" або "травневі укази" – путінські передвиборчі обіцянки 2018 року (провалені).
Тобто це був такий собі путінський кочегар, який гасить пожежу грошима. Натомість директорами та інженерами цієї кочегарки були геть інші персонажі.
Отже, сенсом призначення Бєлоусова є нове затягування гайок, "жорстка рука" та курс на довгу війну на виснаження. Путін визнав, що бліцкригу не буде, а тому починає грати в довгу. На практиці це означатиме викачування всіх ресурсів на користь війни, остаточний перехід економіки на воєнні рейки та новий наступ на бізнес (фактична конфіскація прибутків корпорацій, зокрема й тих, що належать друзям Путіна, тому ж Сєчіну).
Шість років тому, коли Бєлоусов робив такі кроки як радник президента Росії та "наїхав" на місцевих металургів через "надприбутки" в понад 500 мільярдів рублів, це завалило тамтешній фондовий ринок (а сам Бєлоусов хотів пустити ці гроші на виконання тих самих "травневих указів").
Тоді "олігархи" відбилися, але у 2023 році Бєлоусов "придумав" обкласти олігархів "податками" постфактум надприбутки минулих часів і "знайшов" 300 мільярдів рублів на війну для Путіна. Цей крок видає в Бєлоусові не макроекономіста, а більшовика, але також він означатиме лише затягування Росії глибше на дно.
Важливо Перестановки у Кремлі: аналітики ISW переконані, що Путін готується до затяжної війни
Вона насправді й так уже там перебуває, вилізти не може, але заглиблюється все далі. Якщо комусь не сподобалось порівняння з кочегаром, то нехай буде оркестрант із "Титаніка". Чому "Титаніка"? Бо Росію, як і найвідоміший у світі океанський лайнер, вже не врятувати – вона не здатна на потужний стрибок і не зможе в рази збільшити виготовлення зброї (щоб там не говорив Шойгу й не писали західні ЗМІ).
Нова мобілізація означатиме виривання людей з економіки й тієї ж "оборонки", економіку й надалі будуть заливати грошима, проте їх щоразу ставатиме менше (вже навіть "Газпром" стає збитковим), як і ефективність цих інтервенцій.
Так, можливо, російські чиновники стануть менше красти (що дуже сумнівно). Куди імовірніші лише косметичні заходи, що ніяк не вплинуть на чи не головну російську "скрєпу". Росію це призначення точно не врятує, бо проблема не в чиновникові, а в цілій країні, її політичному курсі, який диктує її лідер.
Тому, як Бєлоусову, так і Мішустіну, секретарю радбезу Шойгу, і (ким би він не став) Патрушеву з сином (якого з міністра сільського господарства підвищили до віцепрем'єра), залишається просто спостерігати, як повільно гине путінська версія російського фашизму (скорочено – РФ).