"Сиділи у калюжі власної крові": історик про катування людей в Ізюмі та життя без зв'язку

"Пощастило, що побили. Інших – розстрілювали": про катівню для цивільних

Ізюм, що у Харківській області, пів року перебував в окупації. Найстрашнішим для місцевих виявився березень, коли у місті одночасно зникли вода, світло та опалення, а магазини та аптеки перестали працювати. Для того, щоб вижити жителям Ізюму, об'єднувалися: хто під'їздами, а хто приватними будинками. Гуманітарна катастрофа, яка утворилася тут, супроводжувалася постійними обстрілами, катуваннями та вбивствами цивільних.

Важливо Ми собою накривали дітей, – жителька Маріуполя про порятунок з оточеного міста

Віталій Носачов розповів 24 каналу, що покинув Ізюм всередині літа, проживши під окупацією чотири місяці. Саме перші два тижні, за словами чоловіка, для населення були вкрай важкими. Від постійних бомбардувань люди змушені були перебратися жити в укриття й щоденно намагатися вижити. 

Історик Віталій Носачов / Фото "Накипіло"

В Ізюмі з'явилися блокпости й так звана народна міліція. Спочатку їх було дуже багато. Наприклад, щоб пройти два кілометри в центр міста, Віталію приходилося показувати паспорт і військовий квиток аж на шістьох блокпостах. Чоловік розповів, що мобільний телефон він почистив, але деякі відео та фото, які він переглядав, збереглися в оперативній пам'яті. 

Там були люди, які знали, куди дивитися. І от у мене в телефоні вони побачили патріотичні гасла. Навіть було відео зі словами: "Геть москалі!". Вони забрали телефон, вдарили, а потім відпустили зі словами: "Скажи спасибо, что русским в комендатуру не сдали",
– розповів він.

Чоловіку якось йому зателефонував колишній його учень і розповів, що він просидів у катівні кілька днів. Там його жорстоко катували, однак випустили живим. Однак не всім так "щастило". 

Його били та вимагали "признатися" в тому, що він військовий, або має до цього відношення. Хоча він говорив правду, що не має. Через 2 дні він вже сидів у калюжі власної крові. І як він сказав: йому ще пощастило. Адже інших вбивали й розстрілювали. Йому теж погрожували, що розстріляють, але цього не сталося. Побитим, але відпустили,
– розповів Віталій.

Ізюм /  Фото Тексти.org.ua, Данило Павлов

"Розстріляна гуманітарка", продукти з Росії та алкоголь для окупантів

Спочатку люди їли ті продукти, які у них залишалися. Вже ближче до літа у місті з'явилися стихійні ринки. В Ізюм почали завозити російські продукти. Віталій пригадує, що в місті з'явився навіть алкоголь. Його привозили із Луганська та купували самі ж росіяни та представники так званої "ЛНР". Ціни на продукти були завищені. Наприклад, ковбаса коштувала понад 300 гривень.

У травні з’явилася гуманітарна допомога від "Союзу вірмен Росії". Вона складала дві банки тушкованки, консерву з рибою та макарони. Роздавали її раз у тиждень. У деяких районах людям давали те, що окупанти награбували раніше. Віталій пригадує, що гуманітарну допомогу часто затримували. Могли 2 – 3 тижні нічого не роздавати. А потім, у звичному для російської пропаганди стилі, заявляли, що наче їхала колона з допомогою, а Збройні Сили України її "розстріляли". Або казали, що все лежало на складі, а туди "влучили" ЗСУ.

"Зеленський втік, а Київ – російський": окупанти запускали фейки, зв'язку не було

Через відсутність будь-якої інформації місцеві опинилися в інформаційному вакуумі. Віталій розповів, що деякі люди з часом почали навіть вірити у щоденну російську пропаганду. Щоб зв'язатися з родичами люди ходили на найвищу точку, що на горі Кременець, де стояла телевежа.

Я також кілька разів туди ходив. Але потім росіяни помітили, що туди почало ходити дуже багато людей. Й вони почали обстрілювати це місце. До речі, дуже багато людей там і загинули. Їздили також у сусідні села, ближче до кордону, де був зв’язок. Але там росіяни розстрілювали людей прямо з лісу,
– розповів він.

Більше пощастило тим, хто мав радіо. За словами Віталія, вони разом слухали "Спільний телемарафон". Але на цій же хвилі інколи переривало і транслювало пропагандистське радіо.

Деякі люди вже починали вірити, що Україна стріляє по нас. Росіяни поширювали багато фейків, що Львів приєднується до Польщі, що Зеленський втік, що Київ тепер російський, що Харків приєднають до "ЛНР", чи до Бєлгородської області. Вони самі не розбиралися у ситуації в Україні, але думали, що в це повіримо ми. Я, як історик, розумів, що Україна прийде і 99% людей Ізюму чекали це,
– зауважив чоловік.

​Ізюм / Фото Тексти.org.ua, Данило Павлов

Розстріл групи пенсіонерів, "перенавчання" вчителів і колаборанти у місті

Віталій розповів, що до дитячих садочків та шкіл в окупантів була особлива "любов", адже вони постійно там  дислокувалися. На одній із нарад в навчальному закладі, де він працював, заступник директора школи українською мовою наголосив, що "це державний заклад", натякнувши, що співпраці з ворогом не буде. Однак окупанти встановили свого директора. З'явилася інформація, що деякі вчителі мають поїхати у Вовчанськ на "перенавчання". Зокрема, йшлося про педагогів історії, української літератури та мови. 

Я, як історик, навіть не сумнівався. На ідентичному рівні я б не зміг розповідати їхню історію, ту, яку викладають в Росії. Тому я вирішив виїжджати,
– пригадує чоловік.

Але були й такі педагоги, які погоджувалися. Чоловік каже, що "вчителів завжди використовували, як один з політичних інструментів. Адже це бюджетні люди, які мало заробляють. І коли ти вже прожив пів року в окупації, а виїхати не було куди, то люди погоджувалися. Бо не всі мали на що жити далі". Окупаційні війська також знищували цивільне населення для того, щоб дискредитувати Збройні Сили України. 

Пенсіонерам десь влітку сказали, що дадуть пенсії. Це не були пенсії, всім роздавали 10 тисяч рублів порівну. На одному місці зібралося багато пенсіонерів. Зрозуміло ж, адже за чотири місяці це були перші гроші в людей. І те місце обстріляли росіяни. Загинуло багато людей, а потім вони почали казати, що ЗСУ вбиває цивільних. Але всі ж розуміли, хто це стріляє і для чого робляться ці провокації,
– додав він.

Ізюм після обстрілів / Фото Офісу Президента

Абсолютна більшість ізюмчан, які були проукраїнськи налаштовані, такими залишалися і під час окупації. Деякі місцеві, які виїжджали з міста, йшли воювати. А люди з проросійськими поглядами складали переважну меншість.

Навіть ті, які наче були прорадянських поглядів, коли побачили справжню Росію, то були дуже розчаровані. Коли тебе бомблять, коли росіяни робили таке з ізюмчанами, то залишатися в ілюзіях було важко. І у багатьох людей, в яких була ностальгія за СРСР і любов до російської культури – все вивітрилося і пішло разом з бомбардуваннями й вбивствами мирних мешканців,
– сказав чоловік.

Серед представників влади міста Ізюм колаборантів майже не знайшлося. Більшість депутатів виїхали на підконтрольну Уряду України територію. У місті залишилися фактично лише представники політсили "Опозиційна платформа — За життя". За словами Віталія, це була та активна проросійська група, яка раніше була пов’язана з комуністами.

Всі вони побігли слугувати російській, фашистській владі. Самі ж себе вони попризначали мерами та секретарями, зайняли всі поважні посади. До того ж це були безробітні або якісь маргінальні елементи. Люди, які не мали відповідної кваліфікації та освіти, які ніколи не працювали у виконавчих органах. Але відносини з росіянами у них були, як у мультфільмі "Мауглі", де був шакал "Табакі", який крутився біля тигра. Тобто вони фактично грали роль ширми для російської окупаційної влади,
– розповів він.

Розтрощений вокзал в Ізюмі / Фото Микити Каракая

Насправді у місті все вирішували росіяни. А колаборанти відігравали суто декоративну роль.

Що казати, якщо міський відділ освіти очолювала жінка, яка до цього була просто бухгалтером. Тобто абсолютно технічна людина, яка ніякого відношення до освітніх процесів не мала від слова зовсім. І це було по всьому місту. Тобто влада опинилась у некомпетентних і дрібних людей. Однак це все була фікція і містом керували російські окупанти,
– наголосив ізюмчанин.

"Люди виходили на вулиці та плакали": про звільнення Ізюму 

Про звільнення рідного міста Віталій дізнався від свого колишнього учня Микити Каракая, який написав, що стоїть на краю міста. Чоловік зізнається, що спершу не повірив, але ввечері вже почала з’являтися інформація у соціальних мережах.

Коли пішли перші фотографії, це була така ейфорія. Я скажу чесно і відверто, я бачив, яка величезна кількість російських військ в Ізюмі й очікував важкі позиційні бойові дії. Що Росія не буде здавати таке важливе і насправді дуже зручне для оборони місто, яке з трьох боків оточене річкою Сіверський Донець, а з півдня закрите горою Кременець. Це ідеальне місце для оборони. Чому росіяни кинули все й втекли? Слава Богу, що вони виявились ніякими вояками, боягузами та втекли. Але я цього не очікував, емоції переповнювали,
– сказав він.

Ізюм / Фото Тексти.org.ua, Данило Павлов

Через кілька днів чоловік зв’язався з родичами. Ті йому розповіли, що коли вийшли на вулицю, то побачили колону з білими хрестами. Через повну інформаційну ізоляцію, люди не знали, що відбувається поза Ізюмом. Коли місцеві мешканці побачили вояків з українською символікою, то зрозуміли, що окупація нарешті завершена – люди виходили на вулиці та плакали.

Це фактично як з якогось потойбічного світу, із-за задзеркалля, де нічого немає, де тебе щодня можна вбити, пограбувати, тебе не вважають людиною – ти повертаєшся до себе додому, до свого міста, до своєї країни. І ці емоції… Хто не був в окупації, тому, мабуть, важко це уявити,
– додав він.

"Росія краде у нас майбутнє": яка ситуація в Ізюмі зараз 

10 вересня місцеві жителі Ізюму нарешті за пів року побачили український прапор. Сьогодні за безпекою у місті стежать українські військові та влада, які допомагають мирним жителям. Як наслідок окупації, у місті зараз гуманітарна катастрофа. Адже росіяни фактично знищили інфраструктуру Ізюма. Вони розбомбили центральну котельню й вона не підлягає відновленню. А більша частина міста залишиться на зиму без опалення, адже комунікації знищені. Цілою залишається лише одна школа з дев’яти та дві, які підлягають відновленню.

Фактично все, що ми створювали десятками років, росіяни знищили за кілька місяців,
– зауважив чоловік.

За його словами, це несе у собі іншу загрозу. На сьогодні, за даними адміністрації, в Ізюмі залишилося близько 800 дітей. Це невеликий відсоток від того, що було. Адже сім’ї з дітьми намагалися виїжджати. Дуже багато з них, особливо молоді родини, виїхали у Німеччину, Польщу, Чехію… Деякі виїхали у Росію, бо в Україну виїжджати окупанти не давали. Багатьох із них зараз не випускають звідти. Таким чином, ці люди стали заручниками російської влади.

Я бачу, що в перспективі значний відсоток молоді, яка побачила життя в Німеччині, Польщі чи в інших країнах Європи, не повернеться в Ізюм. Багато з них вже кажуть, що "ми знайшли роботу, а в Ізюмі роботи немає. Ми отримуємо гідну зарплату. Наші діти вже ходять у польську чи німецьку школу". У Прибалтиці також дуже багато наших. І вони вже вчать місцеву мову. Тобто ми зараз втрачаємо ціле покоління через цю окупацію,
– додав ізюмчанин.

Знищений будинок в Ізюмі / Фото Національної поліції

Віталій наголосив, що "Росія не просто знищила інфраструктуру, яка відновиться. А зробила так, що частина саме активної молоді та дітей в Ізюм вже не повернуться".

Для мене, як вчителя, ця проблема – це майбутнє міста, майбутнє, яке Росія у нас краде. Це ще багато років нам буде позначатися. У нас є деякі села, наприклад, Кам'янка. З 1200 жителів там зараз залишилося кілька десятків. Село знищене повністю, майже всі будинки. Все розбомбили. Був населений пункт і його не існує. І таких сіл багато у нас в районі,
– зауважив Віталій.

Коли закінчиться війна, каже чоловік, то "ми все відбудуємо, але чи відродиться те 50-тисячне місто, яке існувало до війни – буде залежати від багатьох факторів". На цей момент, за словами Віталія, це – "місто пенсіонерів та малозабезпечених, які взагалі не мали можливості виїхати".

"Вся Росія виявилася великим фейком"

Чоловік впевнений, що російська-українська війна закінчиться перемогою України. Він додав, що Росія ганебно програла війну. До того ж росіяни опинилися у полоні власної пропаганди. Він називає це унікальним історичним явищем, коли люди настільки довго всім брехали, що самі в це повірили.

Читайте Про службу батька в Маріуполі, поранення і надію на обмін: розмова з сином полоненого захисника

Віталій пригадує, коли виїжджав з Ізюма, то спілкувався з людьми, які живуть на прикордонних територіях. Вони розповідали, що росіяни їхали на техніці вже у парадній формі. Тобто окупанти планували спокійно зайти у місто та вільно зайняти адміністративні ключові будівлі.

Вони взагалі не думали, що Харків буде якось опиратися росіянам. Їм місцева "п'ята колона" розповіла, що їх тут чекають з квітами, хлібом і сіллю. Тобто вони не були готові до серйозного спротиву в перші дні. Хоча це якраз заходила та сама професійна, боєздатна армія,
– розповів він.

Армія Росії / Фото з офіційної сторінки міноборони країни-агресорки

Росіяни опинилися у полоні власних міфів. І коли побачили, що їх чекає в Україні, то у них відбувся психологічний перелом. Спочатку Росія програла ідеологічно, а потім й технологічно. Адже виявилося, що вона без європейських компонентів вкрай відстала країна, яка тепер змушена купувати ракети та дрони в Ірану.

Остання їх технологічна надія. Вся Росія виявилася великим фейком. Єдине, що в них є – це атомна зброя. І то, я так розумію, що вона ще з радянських часів і в такому стані, що це теж може виявитись фейком. Тому Росія програла точно, і це не тому, що я – українець, а тому, що я, як історик, аналізую ситуацію. А ось чим закінчиться війна – для мене відкрите питання. На яких умовах Росія буде капітулювати? Ідеально – це німецький сценарій 1945 року,
– зауважив Віталій.

На думку вчителя з Ізюма, війна закінчиться перемогою вільного світу над Росією, яка зараз уособлює тоталітарний світ. 

Шокуючі подробиці звірств окупантів в Ізюмі: дивіться відео