"Поверніть мого сина": у Києві відбулася акція за звільнення військовополонених та медиків

Сайт 24 каналу побував на заході та поспілкувався з родичами полонених. Вони розповідають, що вже кілька місяців не мають зв'язку зі своїми близькими. А також не знають, де та в яких умовах вони перебувають. 

Читайте також Культ вождя та контроль над людьми: у Києві відкрили виставку про складові російської ідеології

Понад півсотні людей, які зібралися на Майдані Незалежності, тримали в руках плакати із закликами:

• "Життя Героїв важливіше",
• "Вони виконали ваш наказ, тепер ви виконайте обіцяні гарантії",
• "Жертвуючи собою заради інших, потрапив у полон",
• "23 загін Морської охорони захищав вас від ворога. Тепер ваша черга захистити їх",
• "36 ОБМП. Поверніть захисників Маріуполя",
• "Жінки із заводі Ілліча виконали свій обов'язок. Зараз чекають повернення додому",
• "Вірні завжди. Ваша рідна 36-та бригада. Морпіхи гідно боронили Україну. Тепер ваша черга врятувати їх".

Акція відбулася на Майдані / Фото Валентини Поліщук для 24 каналу

"У нього було поранення, яке досі гниє"

Дружина захисника Маріуполя та бійця полку захисників "Азовсталі" Валентина розповіла, що з початку війни вона спілкувалася з чоловіком шість разів.

Я не знаю, де він, що з ним. У нього було поранення, яке досі гниє. Я спілкувалася з "Фростом", який його бачив. Він сказав, що поранення важке настільки, що гниє не тільки обличчя, а й око. Я не знаю, вивозили його чи ні, що він їсть, чи били його, в чому він одягнений. Це не зрозуміло. Червоний Хрест говорить, що робить все можливе і неможливе. Коли це буде? Можна дізнатися? Ми вийшли протестувати, бо життя людей – неоціненне. Я з Миколаєва. Там кожного дня бомбить так, що жити неможливо,
– розповіла жінка.

Чоловік Валентини у полоні / Фото Валентини Поліщук для 24 каналу

Останній раз чоловік Валентини виходив на зв'язок 15 квітня. Він привітав її з Днем народження і сказав, що поранений. Після цього жінка бачила його лише на відео, як він виходив з "Азовсталі".

Я знаю тільки, що він у полоні. Ніхто його не бачив, ніхто не дає ніяких коментарів. Тільки Коля (Микола "Фрост" – 24 канал) повідомив, що бачив його та що стан його фізичного здоров'я – критичний,
– сказала вона.

"Поверніть мого сина, він в мене один"

66-річний Микола Письменний добирався потягом з іншої області до Києва на акцію, щоб закликати президента знайти його сина – старшого сержанта Письменного Сергія.

Поверніть мені сина, він в мене один... У нього залишився син – Саша. Йому 12 років. Нещодавно був День народження, ми спитали, що тобі подарувати? А він каже: "я хочу, щоб мій тато прийшов",
– сказав він.

Микола Письменний / Фото Валентини Поліщук для 24 каналу

За його словами, як тільки почалось повномасштабне вторгнення, то його син Сергій пішов захищати Україну.

Він – одна дитина. Але ми розуміли, що це треба. Йому нічого не скажеш. Як він сказав: "Мамо, а хто піде туди?". 25 лютого його відправили ще додому, а 27 лютого його забрали. Командування його частини було у Кропивницькому, а хлопці пребували на Луганщині. 19 – 20 квітня в частині сказали, що він на позиції. Але як він міг там бути? Якщо там був бій. І як вони могли знати, де особовий склад?
– зазначив він.

Микола розповів, що його син виходив на зв'язок востаннє  4 квітня. Наступного дня відбувся бій. Внаслідок чого десятеро українських захисників вважаються безвісти зниклими. За словами чоловіка, він звертався на всі гарячі лінії та у всі служби. Однак, інформації про те, де його син та чи живий – так і не отримав.

Син Миколи Сергій на сьогодні вважається безвісти зниклим / Фото Валентини Поліщук для 24 каналу

У Міністерстві оборони України їм повідомили, що "після бойового зіткнення неподалік Нижнього Луганської області, при перевірці особового складу виявився відсутнім". Станом на сьогодні Сергій вважається безвісти зниклим.

Полонені медики

Світлана Гарлінська розповіла, що отримала лист від МКЧХ, начебто переданий сестрою Оленою Бійовською, яка проходила службу у Маріуполі в 555-му військовому шпиталі та потрапила у полон. За словами жінки, подібні листи отримали й інші родичі.

Більше нічого, жодної інформації. Цей лист від МКЧХ був датований 2 червня. Тобто, три місяці цей лист ходив невідомо де. Ми звірили всі листи полонених медиків жінок. Всі вони були написані як під копірку. У них було сказано: "Ви тільки не переживайте, у нас все добре. Ми живі",
– сказала вона.

Світлана Гарлінська / Фото Валентини Поліщук для 24 каналу

Гарлінська зазначила, що з 555-го військового шпиталю повернулася тільки одна жінка, яка розповіла, що медики перебувають у Курській області у СІЗО.

Актуально Востаннє була в мережі 12 квітня, – відверта розповідь жінки, в якої двоє родичів у полоні

На свого чоловіка чекає й Ольга. Жінка розповіла, що вчилася разом з чоловіком, що у них сім'я лікарів. Після навчання їх відправили у Маріуполь. Згодом вона пішла у декрет, а чоловік залишився там. Коли почалася війна, він не зміг покинути поранених, адже є військовим хірургом. 

Спочатку він був у 555-му військовому шпиталі, а коли росіяни скинули на нього бомбу, то частина медиків переїхала на Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча. Зв'язатися з чоловіком після того, як він потрапив у полон, вперше вийшло 8 червня, потім він зателефонував ще два рази. Після цього звісток не було.

Перша зустріч  "Ореста" з рідними після полону: дивіться відео