Останнє повідомлення, яке вона надіслала, було 12 квітня. Крім того, у полоні перебуває рідний брат чоловіка Світлани, який був прикордонником. Детально про це Світлана Гарлінська розповіла журналістам сайту 24 каналу.
Читайте У полон в Маріуполі росіяни взяли лікарів і поранених, – інтерв'ю з родичем військового медика
"У лікарів ворог – смерть і вони завжди боролися саме зі смертю"
Нас, мабуть, будуть виводити разом із пораненими. Нібито домовляються про вивід госпіталя з пораненими. Але хто знає, що вийде, може якраз. Гірше полон, ще гірше… Кричи повсюди, ми в такому оточенні, що дальше нікуди,
– написала Олена.
З того дня звісток про неї більше не надходило. Світлана розповіла, що не спить днями й ночами та постійно переглядає телефон – раптом там хтось щось написав.
Олені 49 років, 18 з яких вона провела на службі медиком. У неї вдома залишилося два сини та 72-річна мати.
Вона в мене віддана дуже своїй справі. Вона завжди працювала медиком. До цього проходила службу у головному шпиталі в Києві. За пів року до початку вторгнення вона була переведена у місто Маріуполь,
– розказала жінка.
Світла Гарлінська, сестра якої перебуває у полоні / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Протягом перебування у Маріуполі та після вторгнення родичі Олени зв'язувалися вкрай рідко. Це були смс-повідомлення від неї та її колег. Вона давала знати, що жива і завжди запитувала, як її діти та мати. За словами Світлани, вона казала, що "сподівається, що все буде добре, і що всього розказати не може".
У лікарів ворог – смерть і вони завжди боролися саме зі смертю. ЇЇ колеги, які мені писали, коли вона не могла, також були востаннє в мережі 12 квітня. Я кожен день переглядаю телефон, більше ніхто в мережі не з'являвся. За весь цей час вона ні разу не повідомила, де вона перебуває. Це були дзвінки на дві хвилини з питаннями: "Як діти та мама? Все, я біжу оперувати",
– зазначила Світлана.
Олена Бійовська перебуває у російському полоні / Фото надане сестрою Світланою
Інші родичі медиків зазначили, що всередині березня шпиталь був розбомблений – на нього скинули авіабомбу й особовий склад розділився на дві групи. Одна перейшла до "Азовсталі", інша – до Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. В останньому, на думку Світлани, перебувала її сестра.
На "Азовсталі" її не було. Ми просили у військових, які там були, щоб знайшли її. Вони казали, що дуже складно це зробити, а вже потім повідомили, що там її нема. Від рідних її колег я дізналася, що вони були на заводі Ілліча,
– сказала вона.
Світлана востаннє зв'язувалася з сестрою 12 квітня / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Світлана додала, що у тих родичів полонених медиків, з якими вона спілкується, така ж ситуація – жодного дзвінка та повідомлення не було.
Я зв'язувалася з НІБ (Національного інформаційного бюро) та штабом Ірини Верещук, СБУ, писала заяву в МВС, де склали протокол та внесли її у ЄРДР. У мами нашої взяли зразки на ДНК. Сказали, що треба чекати й, як буде якась інформація, то ми вас повідомимо. Зв'язувалася і з Червоним Хрестом багато разів, давала дані. На даний час жодної інформації немає,
– сказала вона.
Близько місяця тому з полону було звільнено військовослужбовицю, з якою зв'язалася Світлана. Та повідомила, що перебувала з Оленою в одній камері у місті Оленівка, що в окупованій частині Донецької області.
Після того як її (військовослужбовця – 24 канал) було перевезено в Таганрог, вона мою сестру вже не бачила. Може, вона теж була перевезена туди, але, можливо, були різні камери й не було змоги когось побачити,
– зауважила співрозмовниця.
Звільнена з полону військовослужбовиця сказала Світлані, що перебувала в одній камері з Оленою / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Через місяць після 12 квітня Світлана знайшла фото рідної сестри у російському Telegram-каналі, де виставили світлини полонених жінок. Фото були без прізвищ, просто під номерами. Серед них вона побачила Олену. Жінка зазначила, що знімки були зроблені у полоні. По дівчатах було видно, що вони заплакані й дуже змучені.
Таке було відчуття, що це фотокартка як на кілька років вперед. Я думаю, що вона відчувала, що буде війна. Але ніхто не міг подумати, що таке може статися. Десь за десять днів до початку вторгнення вона відправила додому деякі документи – ксерокопію паспорта, деякі рапорти, фотокартки. Значить, вона відчувала, що щось не так. У них було об'явлене казармове положення і вони готували місця на випадок поранення,
– розповіла Світлана.
Фото рідної сестри у російському Telegram-каналі / Світлина надана Світланою
Актуально "З полону вона зателефонувала лише раз": інтерв'ю з сестрою парамедика, яка була на "Азовсталі"
"Ми їх дуже сильно чекаємо"
Вже тоді родина з нею спілкувалася дуже мало, оскільки часу у неї бракувало. У сім'ї Світлани у полоні також перебуває рідний брат її чоловіка. Він є прикордонником та вийшов разом з іншими з "Азовсталі".
У нас виходить, що з родини двоє людей у полоні. Ми їх дуже сильно чекаємо та сподіваємося, що вони якнайшвидше повернуться додому. Їх чекають діти. Наша мати старенька – їй 72 роки. Я б дуже хотіла звернутися до нашого головнокомандувача, до Командування Медичних сил Збройних Сил України, до всіх структур, хто може посприяти в повернені наших медиків та військовополонених додому,
– наголосила Світлана.
Також важливо – Росіяни катують працівників ЗАЕС, щоб досягти звірячої мети: дивіться відео