У політиці та реальному житті є старий і перевірений метод Cui prodest? Cui bono? – кому це вигідно? Цей крилатий вислів однаково добре себе проявив як у детективних історіях, так і в політиці, 2 000 років тому в часи Сенеки, і зараз. Маючи за основу цей принцип, 24 Канал спробував проаналізувати, кому вигідне чергове загострення на Близькому Сході. І тут відповідь напрошується сама по собі.

До теми Що таке Сектор Гази, кому належить і що там чекає на Ізраїль після наземного вторгнення

  • Перший аргумент. Нині Росія в очах всього цивілізованого світу є головним злом. Вона веде геноцидну війну проти України, вбиває цивільних, викрадає дітей і фактично бере їх у заручники, бомбить мирні міста крилатими ракетами та з РСЗВ. Нині все те ж саме робить і ХАМАС.

І хоча звірства палестинських терористів тотожні звірствам росіян, в уявленні людей цей факт розмивається і в пам'яті залишається щось недавнє. Отож, на тлі варварів з ХАМАС російські військові злочинці для світової аудиторії можуть виглядати якось "миролюбніше".

  • Другий аргумент. Ми живемо в інформаційному суспільстві й нині увага всього світу прикута до Ізраїля та Палестини, а події в Україні мимоволі відходять на другий план. Це не вплине просто зараз на ситуацію на полі бою. Проте, в майбутньому може вплинути на формування так званої "втоми від України", а відповідно – послаблення тиску на Росію з боку політиків і представників громадянського суспільства у світі.

Саме про це казав польський президент Дуда, коли говорив, що події на Близькому Сході загрожують також і Україні.

Це, безумовно, сприяє Росії та російській агресії проти України, це відволікає увагу світу,
– президент Дуда коментує напад ХАМАС на Ізраїль.

  • Третій аргумент. Ізраїль є союзником США, відповідно Вашингтон змушений допомагати країні грошима та зброєю. При цьому США залишаються головним союзником України і забезпечують українському спротиву фінансування та збройну допомогу.

Четвертий аргумент – геополітичний. Напад ХАМАС на Ізраїль неминуче призвів до відповіді та атаки ЦАХАЛ на Сектор Гази. Бомбардування, бойові дії на вулицях – це гарантована гуманітарна катастрофа з тисячами жертв. Респектабельні ісламські держави не поспішають допомагати мирним палестинцям, але й стояти осторонь не будуть.

Їм доведеться засудити дії Ізраїлю, а це означатиме крах мирній ініціативі США по примиренню Ізраїля та Саудівської Аравії. А це вже ставить "хрест" на плані створення великого логістичного коридору в обхід Ірану та Росії, а також китайської альтернативи, про яку домовились на саміті G-20 в Індії. Ізраїль та Саудівська Аравія мали стати важливими учасниками проєкту і це могло б змінити докорінно ситуацію на Близькому Сході.

Нарешті, останній аргумент – рано чи пізно постріли та вибухи припиняться й доведеться сідати на стіл переговорів. Далеко не факт, що до того часу ще буде існувати ХАМАС, але, ймовірно, одним із гарантів мирного процесу захоче виступити Росія. Отже, Москва спробує вийти зі світової ізоляції та матиме змогу показати, що має хоч якийсь авторитет.

Путін вже терміново кличе до себе підстаркуватого володаря Західного берега Махмуда Аббаса та активно говорить про "2 держави" на одній землі.


Путін та Махмуд Аббас / фото росЗМІ

Втім, у світі діє також і принцип презумпції невинуватості. Він поширюється навіть на державу-агресорку Росію. Інколи він вступає у протиріччя з принципом "Кому вигідно". Наразі жодних прямих доказів, що за нападом на Ізраїль стоїть Росія, немає.

З іншого боку, немає і прямих доказів того, що напад організував Іран, проте це не скасовує того факту, що Іран надав терористам зброю, підготував їх та нині активно обіцяє "цілувати руки" усім дотичним до нападу і звірств.

На жаль, не можна використати як доказ ескіз у фотошопі від Дмітрія Мєдвєдєва, де він зобразив президента України з бородою, популярною в середовищі фідаїнів та звинуватив Україну в передачі зброї ХАМАС. Це більше схоже на "кризовий піар" та клоунську імпровізацію хворої людини, ніж на сплановану стратегію.

Спробу поширити фейки передбачили фахівці з ГУР МО і тому постріл Мєдвєдєва, як завжди, пройшов повз ціль. Так само, як і твіти конгресвумен Марджорі Тейлор Грін. Не можуть бути доказами й численні дописи інших російських блогерів на підтримку терористів ХАМАС, вони говорять лише про рівень антилюдяності росіян. Проте, це було нам відомо і до 7 жовтня 2023 року.

Що ж до реалій. Саме Росія активно комунікує з терористами з ХАМАС, як і з іншими терористами з Хезболли, Талібану та інших. У розпорядженні ХАМАС є російська зброя – вона йде не прямо, а через посередників у Сирії, де досі залишається російський окупаційний контингент.


Лавров з одним із лідерів ХАМАС Ісмаїлом Ханією та головою політбюро Мусою Абу Марзуком у Москві / фото росЗМІ

Путін наразі жодного разу не спілкувався з прем'єром Ізраїлю Нетаньягу, проте в російських ЗМІ активно розносять, що "Ізраїль перетворив Газу на концтабір, і що це повстання в'язнів у гетто".

Офіційна Москва не засудила напад ХАМАС, але й прямо не підтримала. Це зробив лише намісник Чечні Кадиров, який взагалі не має права втручатися в міжнародну політику, але регулярно це робить на правах інстаблогера.

Ми підтримуємо Палестину. І ми проти цієї війни, яка на відміну від інших конфліктів може перерости в щось більше. Я сам був в Ізраїлі. І наша мирна делегація на собі випробувала спроби неприкритої провокації. Тому я закликаю зупинити як війну, так і будь-які форми нагнітання обстановки,
– інстаблогер Рамзан Кадиров про події в Палестині.

Також Кадиров заявив, що його бійці готові виступити як миротворчі сили "для наведення порядку і протидії будь-яким порушникам". Чи означає це, що спочатку їх потрібно зняти з фронту в Україні, де вони виконують роль загороджувальних загонів, Кадиров не пояснив. Іншими миротворцями ще раніше хотіли стати таліби та навіть запросили "коридор" для себе.

Зазначимо, що заява призначеного росіянами намісника Чечні пролунала ще до того, як ракета ХАМАС зруйнувала збудовану на його гроші мечеть на честь його батька.

Водночас у сателіта Росії місцеві пропагандисти Лукашенка вважають, що перемога Палестини – це і їхня перемога також.

Реагувати на слова Кадирова довелось прессекретарю Путіна Пєскову, який згадав про давні історичні зв'язки Росії та Палестини, але при цьому не забув і про давню дружбу з Ізраїлем.

Про цей аспект буде справедливо розповісти трохи більше. Варто згадати й тісні зв'язки "вічного" прем’єра Ізраїля Нетаньягу з Путіним. І те, як він колись навіть рекламував себе банерами з російським диктатором. Окрім політичної реклами сумнівної якості є й інші не надто приємні моменти – Ізраїль, який декларує, що прагне бути частиною демократичного світу, досі не ввів жодних санкцій проти Росії та відмовляє Україні в збройній підтримці.

У політичних лідерів Ізраїля та Палестини є спільні обереги

  • Крім того, були підозри, що Ізраїль веде подвійну гру, варто згадати лише скандал з ізраїльським представником на "Рамштайні", якого підозрювали в шпіонажі на користь росіян.
  • А ще була історія з погрозами України ввести візовий режим для громадян Ізраїлю через спроби тамтешньої влади згорнути гуманітарну допомогу українським біженцям. І це попри те, що народ Ізраїлю підтримує Україну, а соцопитування вказують, що громадяни країни не проти збройної допомоги Києву.

Росія ж, яку так поважає нинішня ізраїльська влада, є союзником Ірану, держави, вся риторика якої зводиться до "остаточного розв'язання" єврейського питання (але далеко не завжди все йде далі погроз та прямої дії, в останні роки Іран швидше фіксував збитки та надував щоки).

Якщо відкинути припущення про державну зраду політичного керівництва країни, логічним може виглядати пояснення, що дружбою з Росією, яка дружить з Іраном і ХАМАС, Ізраїль прагнув, щоб Москва тримала терористів Гази в покорі. Результат такої політики бачимо нині на власні очі.

Офіційна Москва тепер все більше нагадує СРСР, який закривав очі на злочини терористів і в усьому звинувачував США, позбавляючи Ізраїль суб’єктності. Нині щось подібне повторює й Путін.

На жаль, ми бачимо різке загострення ситуації на Близькому Сході. Я думаю, що багато хто погодиться зі мною в тому, що це яскравий приклад провалу політики Сполучених Штатів,
– Путін дає власну оцінку подіям під час зустрічі з прем'єр-міністром Іраку Мухаммедом Судані 10 жовтня 2023 року.

Вочевидь, чергове криваве загострення на Близькому Сході – великий подарунок для Москви. Проте чи виступає тут Росія ляльководом, наразі невідомо. Однак абсолютно ясно, що нова війна вигідна державі-терористці. Росія за останні роки зробила стільки всього лихого, що нині презумпція невинуватості щодо цієї країни має перетворитись у презумпцію винуватості, тобто саме Росія має довести, що не має стосунку до тих чи інших подій.