Кого боїться Путін?

Торговельна війна між США та КНР зумовила новий інтерес Китаю до занедбаного "рівноправного партнера" – Росії. Але гірка для росіян правда полягає в тому, що рівноправними партнерами китайцям вони бути не можуть, надто далеко Китай обігнав Росію в своєму розвиткові. Саме тому нині росіяни справді бояться цього нового китайського інтересу до себе.

Політичні війни: Україна звинувачує німецьких політиків у зраді, – Neue Osnabrücker Zeitung

Подібної китайської економічної "навали" Росія, певно, не переживала ще ніколи. На цілих три дні, з тисячою супроводжуючих "на буксирі", китайський президент Сі Цзіньпін прибув 5 червня до Москви та поїхав звідти до Петербурзького економічного форуму.

Зустріч Володимира Путіна і Сі Цзіньпіна в Москві / Фото РосЗМІ

"Русский с китайцем – братья навек"?

Слід зазначити, що саме китайська делегація на цьому форумі заслуговує на назву "представничої", інші, як часто траплялося протягом минулих років, "не тягли". Натомість, можна сказати, що тиждень, коли проходив Петербурзький форум, став справжнім "китайським тижнем в Росії". Все виглядало майже так, ніби дві сусідні країни, стосунки між якими насправді ніколи не були аж надто дружніми, які в другій половині XX століття практично розірвали відносини між собою, змогли-таки раптом подружитися.

"Товариш Сі" проголосив Путіна своїм "найкращим другом" та розповів у своїй промові про "чудове майбутнє", яке чекає на обидві держави разом. Путін подарував китайському колезі до 66-го дня народження велику коробку з морозивом, тому що був "дуже радим, мати такого друга, як ви".

Всі ці палкі зізнання в дружбі мають свої підстави. Принаймні, динаміка економічних відносин між Росією та КНР останніх років демонструє, що зв'язки між цими двома державами стають все щільнішими. Торговельні обсяги постійно зростають. Китайська частка в російській торгівлі за останні п'ять років майже подвоїлася й становить п'яту частину всього російського зовнішньоторговельного оберту – тобто, Китай замінив Німеччину на першому місці в списку найважливіших торгових партнерів Росії. Лише минулого року обсяг торгівлі між Китаєм та Росією збільшився майже на чверть та сягнув позначки в 108 мільярдів доларів.

Історія, як відомо, не знає слова "якби". Тому не можна точно сказати, як виглядали б ці відносини сьогодні, якби Захід не запроваджував санкції через російський напад на Україну та якби Америка не розпочала торговельну війну з Китаєм.

Звісно, що Пекін та Москва й раніш обережно простягали один до одного "мацала" – скажімо, Китай ще в 2004 році виплатив компанії "Роснефть" 6 мільярдів доларів, як завдаток за постачання 48,4 мільйонів тон нафти до 2010 року, а пізніше, в 2013 році, надав нові замовлення загальним обсягом в 250 мільярдів доларів на 25 років.

Проти Кремля: Приватні антиросійські "санкції" – новий тренд у Європі?

"Спочатку з'їмо твоє, а потім – кожний своє"

Так зображають дружбу Китаю і Росії карикатуристи / Pikabu.ru

Далебі, додаткової динаміки економічний обмін набув лише тоді, коли через анексію Криму 2014 року були запроваджені західні санкції проти Москви. Китаю знадобилося лише два місяці, аби підписати з Росією нову угоду про постачання газу на 30 років, обсягом в 400 мільярдів доларів. Газогін, який почали для цього будувати, має вступити в дію до кінця цього року.

Китай, який більш, ніж десяток років поспіль годував росіян "сніданками", постійно відкладаючи підписання цієї угоди, точно знав, коли йому слід починати діяти й коли північний сусід буде радий продати свій газ бодай за третину ціни. От і тепер, щойно розпочалася торговельна війна між США та КНР, Пекін залучає до допомоги Москву, "впрягаючи" її в "бойові дії" проти спільного ворога – про що, власне, й заявили на Петербурзькому форумі Путін та Сі.

Але все це – принаймні, для росіян – є "доброю міною при поганій грі". Жодні заяви не здатні приховати того факту, що Москва та Пекін аж ніяк не є рівноправними партнерами: ні в розмовах, ані в діях. Китай, хоч і потребує свого північного сусіда в якості сировинного придатку, але для китайського експорту Росія грає вторинну роль. А позаяк Росія потребує КНР в якості потенційного інвестора, який може бодай трохи замінити західних інвесторів, що біжать подалі від Москви чим далі, тим скоріше – Китай використовує цю свою перевагу максимальним чином та націлився на найважливіші, стратегічні російські сектори.

Кремль же продовжує робити вигляд, що все гаразд. Самі росіяни, до речі, дивляться на це набагато скептичніше. Через кримську анексію та через санкції Заходу вони вже второпали, наскільки важливим стало для них не дратувати китайських партнерів – саме тому КНР, за даними соцопитувань, в списку найважливіших союзників піднялася аж на друге місце, одразу після Білорусі: 40% росіян висловили таку думку. Але "на кухні" переважна більшість просто боїться "китайської навали".

"Гірший за татарина"?

Одне з основних побоювань – цілком реальне, а саме: що китайці "приватизують" російську територію, перш за все – на Далекому Сході. Заберуть, заселять своїми напрочуд численними співвітчизниками та й почнуть придивлятися до чергових "безхозних" угідь.

Росіяни взагалі вважаються у світі справжніми параноїками – всі їх ображають, всі їх бажають загарбати й таке інше. Ці страхи, певно, закріпилися ще під час татаро-монгольської навали, яка продовжувалась із 1237 аж по 1480 рік. Спогади про ті часи закріпилися навіть в російській мові – наприклад, приказка про те, що "незваний гість гірший за татарина". Був, до речі, такий ще радянський жарт, що татари, мовляв, поскаржилися на цю приказку до ЦК КПРС і той постановив, що вона має звучати по-новому: "Незваний гість кращий за татарина".

Але жарти жартами, проте цього разу ці побоювання є цілком реальними, особливо, якщо подивитися на те, як жваво Китай протягом останніх п'яти років "бере в оренду" значні російські території на Далекому Сході, як китайськими стають острови та річки, як десятки й сотні тисяч китайців осідають на "нових землях" та освоюють їх. Це лише одна з підстав, через які росіяни справді бояться "китайської навали". З усіх керівників іноземних держав президент КНР – єдиний, з якого Путін ще жодного разу, жодним чином не кепкував. До Трампа він може дозволити собі запізнитися на зустріч, на Ангелу Меркель він може випустити власного собаку, Макронові може прочитати лекцію про "русскую королєву Анну Кієвскую", а от з "товаришем Сі" – лише "на Ви та пошепки". Бо знає, що "товариш Сі" нічого подібного не подарує й наслідки будуть для "молодшого партнера" якнайболючішими. Це, до речі, видно ще й з того, що Сі Цзіньпін – єдиний іноземний лідер, до якого Путін ще жодного разу не спізнився, хоч в Пекіні, а хоч в Москві.

Що ж про це думати росіянам? "Як Путін його боїться – то нам вже точно дрижаків хапати слід".

На вищому рівні: Мей і Путін зустрінуться на саміті G20 – ЗМІ