Танцювати з приводу "наші прорвали фронт під Сватовим" ще зарано

Де на окупантів чекають невтішні "сюрпризи"

Судячи з усього, розуміння ним обстановки і розвитку подій як у загальному сенсі, так і на окремих операційних напрямках цієї війни для нього носить достатньо чіткий та недвозначний відбиток так званого "дефіциту правдоподібної інформації".

Може зацікавити Дипломатія з танками за спиною, або три перемоги України, що зруйнують Росію

Нічим іншим пояснити сенс та зміст його рішень стосовно подальшого ведення бойових дій я не можу. В чергове твердження, що це "такой хитрый план", повірити можливо тільки з великим розширенням меж своєї уяви.

Наприклад, воно з впертістю, гідною іншого використання, продовжує готуватися до "наступу ЗСУ", який нібито повинен найближчим часом відбутися на крайній північній ділянці Старобільського напрямку, з форсуванням річки Оскіл по рубежу Лиман Перший – Дворічне – Богданівське – Лиман Другий. Перекидаються війська, у посиленому темпі риються окопи та облаштовуються опорні пункти, підтягується артилерія тощо.

Ну, якщо йому так хочеться, то нехай бавиться. Але у зв'язку з цим варто мати на увазі, що "немного южнее", а саме в районі Кремінної, ситуація для противника продовжує погіршуватися. І наслідки цього процесу для противника, в разі його продовження, можуть мати куди більш негативні наслідки, ніж навіть уявний прорив ЗСУ через Оскіл в районі Богданівського та Тавільжанки.

Лісистий район західніше Червонопопівки та Житлівки ЗСУ продовжують достатньо міцно утримувати, так само, як і район південніше та південно-східніше Діброви (більше того, тут навіть російським військам доводиться певною мірою відходити на окремих ділянках).

Будь-який військовослужбовець, більш-менш знайомий з основами загальновійськової тактики, подивившись на цю ситуацію на карті, видасть вам однозначний "діагноз" – усьому російському, що зараз намагається втримати "передпілля" Кремінної в районі Діброви та східніше, загрожують достатньо небезпечні та неприємні речі.

Не пропустіть Чому війна України та Росії не триватиме вічно

Серія поразок

Розшифровувати детально, що і як, я не буду, але очевидно, що російському командуванню рано чи пізно доведеться з цим "что-то решать", а не займатися реалізацією результатів якихось його псевдоаналітичних оцінок обстановки північніше Сватового. Тим більше – у своїй уяві. Але, за великим рахунком, якщо йому так хочеться, то нехай так і робить.

Бо навіть з погляду практичної доцільності те, що може трапитись, зовсім не те саме, що вже трапляється. На війні це завжди важливо – часовий фактор, тим більше рознесений по місцю і моменту початку реалізації.

Протягом декількох попередніх діб стало очевидним, що російське військове командування таки "зазирнуло кілька разів у мапу" і те, що воно там побачило, не зовсім йому сподобалося, скажімо так.
Це вилилось одразу у декілька подій.

• З напрямку села Райгородка, в районі південно-східніше села Надія було виявлено ДРГ противника (до п'ятьох осіб, ймовірно зі складу розвідпідрозділу 15-ї МСБр 2-ї загальновійськової армії Центрального військового округу).

Завдано вогневе ураження, противник відійшов. Очевидно, він спробував більш-менш достеменно встановити стан передових підрозділів ЗСУ на найбільш загрозливій для свого Сватівського району оборони ділянці. В контексті загальної ситуації по рубежу Сватове – Кремінна це достатньо важливий симптом, бо, судячи з усього, російське командування все ще продовжує "коливатися" в своїй оцінці – де саме ЗСУ "знову попруть", під Сватовим чи під Кремінною.

• На тактичному напрямку Красноріченське – Невське, в районі західніше села Площанка, противник силами до відділення (10 – 12 осіб, без бронетехніки), ймовірно зі складу зведеного штурмового загону "Шторм" 252-го МСП 3-ї МСД 20 загальновійськової армії Західного військового округу, за вогневої підтримки танка, спробував атакувати передовий опорний пункт ЗСУ. Завдано вогневе ураження, противник відступив на вихідний рубіж.
• На тактичному напрямку Червонопопівка – Ямполівка, в районі північно-західніше Червонопопівки, противник силами до МСВ (18 – 20 бійців, швидше за все, також зі складу зведеного штурмового загону "Шторм", але вже 35-ї МСБР 41-ї загальновійськової армії Центрального військового округу, без бронетехніки) здійснив два рази спробу атакувати східніше Ямполівки передові позиції ЗСУ за підтримки масованого вогню артилерії та мінометів. Успіху також не мав, вимушений був відійти.
• Цей номер противник спробував провернути й у подальшому. Наступного дня він на тактичному напрямку Кремінна – Ямполівка знову повторив свою спробу подвійної атаки.

На цей раз силами МСВ (разом до 24 – 25 військовослжбовців), розділеного на дві штурмові групи зі складу ймовірно зведеного загону "Шторм" 228-го МСП 90-й танкової дивізії (й знову без бронетехніки, але за підтримки вогню двох танків та двох артбатарей). Спробував атакувати наші передові "опорники" східніше Ямполівки. І знову безрезультатно…

Актуальне Як Путіну вдалося переплюнути Гітлера в перетворенні народу на стадо вбивць

Не варто квапити події

Тож, як бачимо, розвиток подій в районі Кремінної категорично не подобається російському військовому командуванню, й воно застосовує у такій ситуації єдиний добре знайомий йому та обкатаний ним же спосіб дій – "контратакує противника". При цьому воно явно не дуже замислюється над такими питаннями, як чим, куди і навіщо воно "контратакує" й до яких практичних результатів цей тактичний онанізм може привести, але вперто продовжує палити своїх людей та свої боєприпаси в цих малоадекватних судомах.

Про новітній спосіб дій на тактичному рівні під загальною назвою "зведений штурмовий загін" типу "Шторм", який зараз російське командування випробовує на Старобільському напрямку, ми поговоримо іншим разом (як йому здається, воно винайшло новітній "геніально-ефективний" спосіб дій на тактичному рівні).

Зараз набагато важливіше собі усвідомити інше – на сьогоднішній день просто не має сенсу читати різноманітні сміттєві "інформ-джерела" про "наши взяли Кременную" або "командование росиян сбежало в Рубежное".

Заспокойтеся, ситуація, звісно, розвивається, але явно не з тією швидкістю та змістом, про яку волають на просторах "тирнету" різноманітні обізнані "фахівці".

Так, є певні сподівання та надії, які зовсім не позбавленні реального підґрунтя, але виконувати танець "щасливого бабуїна" з приводу "наші прорвали фронт" ще добре зарано. Особливо на підставі інформації дуже сумнівної якості.