Взяти хоча б останню інформацію від Axios, де демонструється різниця між офіційною позицією КСА: "Ми проти війни і не надамо повітряний простір для ударів по Ірану", та неформальною: "У разі відмови США від удару Іран посилиться і стане зухвалішим". Про це пише Ігор Семиволос.

Дивіться також Росія й Іран тихо вибудовують тривожну співпрацю, яка змінює баланс сил

Аналіз позицій Ірану та США

Враховуючи це, пропоную проаналізувати переговорні позиції США та Ірану станом на кінець січня 2026 року за допомогою Гарвардської переговорної моделі. Що тут важливо врахувати? Це добре відомі у вузьких колах поняття BATNA (найкраща альтернатива переговорній угоді) та ZOPA (зона можливої угоди).

  • Позиції сторін. Чого прагне адміністрація Трампа?

Я вже раніше писав, посилаючись на виступ Віткоффа, що головні вимоги – це повна ліквідація ядерної програми, обмеження балістичних ракет та припинення підтримки проксі-сил. Чого, у свою чергу, прагне Іран? Це зняття санкцій, збереження ядерного статусу, як гарантії виживання, та визнання регіональної ролі.

Як бачите, їхні мінімальні вимоги не перетинаються, що не дивно. А отже, сторони перебувають у ситуації "негативної ZOPA". Іншими словами – спільного простору для домовленостей наразі немає.

США вимагають поступок, які режим сприймає як акт капітуляції та самогубства. Іран вимагає гарантій, які Трамп не може дати через внутрішній тиск та зобов'язання перед Ізраїлем. Єдина вузька смуга для угоди – це трансакційна модель "Нафта в обмін на стабільність".

США знімають частину санкцій в обмін на замороження збагачення урану на поточному рівні, а також на запуск компаній США на іранський нафтовий ринок та відмову Ірану від очевидної підтримки своїх проксі на Близькому Сході.

Якщо сторони не можуть домовитися і час для прийняття рішень спливає.

Які можуть бути альтернативи?

Мають бути альтернативні рішення, а саме BATNA. З боку США я бачу її наступним чином: максимальний тиск плюс можливі точкові військові удари. США готові до повного економічного задушення Ірану та знищення його ядерної інфраструктури без повномасштабного вторгнення.

Ця альтернатива посилюється наявністю величезної авіаносної групи в Затоці. А чого можна очікувати від Ірану? Якщо переговори проваляться, Іран може офіційно оголосити про створення ядерної зброї або активувати всі залишки проксі-сил (Хезболла, хусити) для атаки на енергетичну інфраструктуру Затоки, щоб спровокувати глобальну кризу.

Які сценарії прогнозують для країн?

Отже, з усього випливають три більш-менш очевидні сценарії. Я їх розташовую за рівнем їхньої ймовірності:

  • Найбільш ймовірний сценарій – венесуелізація або контрольований розпад.

Це відповідає трансакційному підходу Трампа: отримати результат без великих витрат крові та грошей. США продовжують санкційну облогу. Вожночас не вступаючи у велику війну та чекаючи, поки внутрішній економічний крах і протести, за участю можливих перехідних лідерів, призведуть до зміни режиму природним шляхом.

  • Превентивний удар.

Удар по ядерних об'єктах, місцях дислокації КВІР та центрах прийняття рішень на тлі чергового витка протестів всередині Ірану. Це може призвести до тимчасового послаблення влади, але ризикує дестабілізувати весь регіон.

  • "Велика угода"

Іран залишається автократією, але стає відкритим для американських інвестицій, відмовляється від експорту революції та ядерної зброї.

Якщо узагальнити все викладене, видається, що ситуація патова. США мають сильнішу BATNA – військова перевага. Але Іран має вищий поріг болю. В умовах 2026 року переговори більше нагадують "гру в боягуза", де кожен чекає, що інший зверне першим перед прірвою.