У контрнаступу ЗСУ та саміту НАТО є дещо спільне

Не завищуйте очікування

На жаль, завищені очікування та нерозуміння процесів, що відбуваються, дуже часто кидають наших громадян у стан натхненної розчарованості. Так само як контрнаступ, який зараз відбувається. Більшість суспільства очікувала якогось блискавичного прориву та загального домінування.

Читайте також Зрадники нікому не потрібні: як росіяни позбавляються колаборантів в окупації

Коли ж Сили оборони України активізувалися, багато хто не зрозумів, що відбувається. Люди почали черпати інформацію з ворожих майданчиків, не лише занурюючись у маніпулятивну депресію, а й приносячи її до нашого інформаційного простору.

• Все це через банальне нерозуміння процесів. Через незнання того, чим є лінії оборони ворога.
• Через нерозуміння, навіщо проводиться розвідка боєм.
• Через небажання чути те, про що говорять їм не тільки розумні люди, яких благо чимало в ефірі (а не так, як у 2014 році), а й офіційні особи з високим рівнем довіри.

Я протягом усього цього часу не змінив своєї думки – Україна не стане членом НАТО доти, доки не закінчиться війна. Лише після цього наша держава увіллється в Північноатлантичний альянс з прискоренням, можливо, більшим, ніж це зробила Фінляндія. Але не раніше.

А тому – не завищуйте очікування.

Чекали на блокбастер, а отримали рутину

А ось на що можна очікувати? Розширення підтримки. Надання нової номенклатури озброєнь. Низка нового формату ініціатив сприяють підвищенню обороноздатності України. Однак проблема в тому, що все це буде вимовлено нецікавою, сірою, бюрократичною мовою.

Цікаво Наша пісня гарна нова: пропагандисти знову зібралися на Київ

З іншого боку, все це допоможе нам бути сильнішими. Тому й порівняння з наступом цілком доречне, як на мене. Люди чекали на блокбастер від Майкла Бея, а отримали криваву рутину, і розчарувалися. Хоча винні в цьому виключно вони. Соплі розчарованих хлопцям на фронті ніяк не допоможуть.

Хоча, своєю чергою, наступ йде за планом. Безліч факторів вказують на це, починаючи від рекордних втрат окупантів у техніці і закінчуючи вклинюванням ЗСУ в найскладнішу смугу забезпечення, до переднього краю основної лінії оборони, без залучення головних ударних сил.

Аналогічно і з НАТО. Будьте реалістами, ніхто Україну не прийме до Альянсу, поки йде війна. Хоча для НАТО Україна зараз, як гарант безпеки в Європі, потрібніша більше, ніж НАТО самій Україні.

Не завищуємо очікування, отримуємо максимальний прибуток без недоречних фантазій, від практичності процесу.