Ігор займався ритуальними послугами у Немішаєвому, що біля Бучі, ще до війни. Навіть можна сказати – з дитинства, оскільки це справа його батька.
Важливо У Бучі закінчують ексгумацію тіл: наразі відомо про 412 загиблих
Окупанти не дозволяли відвозити мертвих на кладовище
Ігор розповідає, що під час перебування російських військових в селах громади людей ховали і у дворах. На кладовище росіяни їхати не дозволили.
Пригадує, що в Микуличах російські військові стали колоною біля хати, де загинула людина, і не дали вивезти тіло. Декому вдавалось домовитись з окупантами, однак це було на свій страх і ризик.
Він додає, що часто доводилося ховати померлого без труни, бо не могли привезти її з сусіднього села.
Як відбувалась ексгумація тіл з Бучі
Коли звільнили Київщину, Ігор дізнався про ексгумацію з братських могил. Він подзвонив до начальника кладовища та заявив, що готовий допомогти.
За словами Ігоря, у Бучі робота ділиться на два етапи: спочатку тіло викопують із загальної могили , а вже потім перепоховують. Усі тіла клали в пакети і перевозили на кладовище. Гробар також пояснював людям юридичні нюанси. Багато шукали своїх родичів, тому Ігор радив спочатку дзвонити в поліцію.
"Телефонує знайома і каже, що за селом вбили батьків. Я раджу спершу телефонувати в поліцію. Багато хто каже, давайте переховаємо з двору на кладовище. Але без лікарського свідоцтва та без поліції ми не можемо цього зробити", – пояснював Ігор.
Ексгумація тіл у Бучі / Фото 24 каналу
Ігор звик до поховання людей, але ситуація в Бучі вражає
Хлопець з 14 років їздив разом з батьком по моргах. Каже, що звик до цього, але кількість убитих та їх вік вражають. Зізнається, що навіть не може підібрати правильні слова.
Деяких людей, яких знайшли мертвими у братській могилі в Бучі, Ігор та хлопці, які з ним працюють, знали особисто. Хоча впізнати людей було важко, бо вони вже у напіврозкладеному стані.
Ігор знайшов у могилі паспорт свого ровесника – 1991 року народження. Також там були немічні старенькі люди, жінки, діти.
Росіяни розстрілювали людей просто так
Більшість людей, за словами Ігоря, загинули лише тому, що опинилися не у той час, не в тому місці. Їхні історії переповідають сусіди.
Вийшов покурити – його вбили. Вийшов собачку погодувати – його вбили. Щось віз з одного кінця міста в інший – його машину розстріляли,
– розповів гробар.
Перші дні гробарі у Бучі починали роботу з 7 – 8 ранку, як тільки починало світати і закінчували об 23. Зараз вже залишилися тіла, які знаходять у різних місцях.
Убиті у Бучі / Фото 24 каналу
"Це моя робота"
Ігор впевнений у важливості роботи, яку він робить. Тому він залишився на Київщині.
"Я тут і залишився через роботу. Я мав її робити, – наголосив хлопець.
Він додав, що під час війни ніхто не брав гроші за поховання. Нікому не казали про гроші, але якщо людина вважала за потрібне, то могла заплатити.
Ігор підсумував, що війна не зробила його бізнес прибутковим, але домовини розходяться з шаленою швидкістю. За два дні до війни прийшла фура трун, тепер її немає.
До речі – Зеленський звернувся до росіян через злочини у Бучі: