Ці "козаки", чиї діди під час Другої світової вірою та правдою воювали на боці гітлерівської Німеччини, набрали чималу вагу у російському суспільстві ще наприкінці 90-х – початку 2000-х, коли почали легалізуватися різноманітні бандформування, що діяли на Кубані. Божевільні вбивці, наркомани та ґвалтівники, які ще вчора займалися рекетом та кришуванням місцевих торгових точок, раптом стали поважними особами-носіями "давніх козацьких традицій". З офіційно зареєстрованими у Росії громадськими організаціями, фінансуванням з бюджету, та проведенням різноманітних "культурно-масових" заходів. Усі ці ГО розповсюджували свою діяльність також і на Донбасі, займалися "патріотичним вихованням" молоді, бандитизмом та пияцтвом. То ж до 2014 року вони мали достатню кількість прихильників із вщент промитими мізками, з яких і складався кістяк багатьох бандформувань, створених під час "русской весны". До чого це призвело, читайте у матеріалі 24 Каналу.

Дивіться також Зробили гірше всім: як окупанти ускладнили життя цивільним на Луганщині

Після захоплення Донбасу провоювали недовго

Як тільки у Кремлі було прийняте рішення про окупацію Криму, наряду з підготовленими спецпризначенцями на півострів вирушили так звані "козацькі" дружини.

Вони являли собою суцільний набрід ряджених та слабких на розум наркоманів-алкоголиків, що були готові вчиняти будь-які злочини. Підконтрольні російським спецслужбам через депутата держдуми Віктора Водолацького та "отамана" Козіцина, гарно озброєні та навчені, вони допомагали загонам російської армії брати під контроль адміністративні будівлі та полювати на проукраїнських активістів. Паралельно з цим ряджені любителі медальок безкарно грабували, катували та ґвалтували.

Після ж того, як Крим було анексовано, "козацькі" загони перевели на Донбас, де вони мали мімікрувати під добровольців-захисників російськомовного населення та продовжити захоплення українських територій. Спочатку бандформування під назвою "Всевелике військо Донське" діяло у рівній мірі на Донеччині та Луганщині, однак із розвитком бойових дій лідери угруповання вирішили сконцентрувати свої сили виключно у так званій "ЛНР". При чому здебільшого в тилу, де Сили Оборони України не могли їх дістати.


Російські "козаки" відіграли значну роль у захопленні Донбасу / Фото російських псевдоЗМІ

Уся їх діяльність полягала здебільшого у розграбуванні місцевих підприємств та "кошмаренні" бізнесменів. Втім, нерідко "козаки" виїжджали кудись у поля з мінометами та "Градами", аби завдати ударів по підконтрольних Росії містам. Мовляв, "Україна бомбить Донбас". Така ситуація зберігалася десь до 2015 року, до моменту, коли Кремль не почав хоча б якось наводити лад серед свого окупаційного контингенту. Адже стало зрозуміло, що війна у тому чи іншому стані триватиме багато років, а на захоплених Москвою територіях відбувався суцільний хаос, який почав виходити з-під контролю рашистів.

"Козацькі" угруповання розділилися на окремі банди та почали воювати між собою та іншими місцевими терористами, а також нападати на російських солдатів. Деякі лідери цих формувань відмовлялися ділитися з кураторами награбованим, не слухалися командування та й взагалі почали діяти всупереч з інтересами Кремля. Наприклад, "отаман" Павло Дрьомов, який став смотрящим за Стахановим та Первомайськом, разом зі своїми підлеглими почав виступати проти ватажка терористів Ігоря Плотницького, а подекуди – влаштовувати справжню війну з росіянами, що хотіли підпорядкування всіх бандформувань центру.


Дрьомов – представник "козаків", що попав під масштабну зачистку / Фото російських псевдоЗМІ

Спроби "козаків" вести свою гру на окупованих територіях не закінчилися для них успіхом, оскільки всіх ідейних зачистили "вагнерівці" у 2015-му році. Зрозумівши, що подальша непокора Москві закінчиться для всіх смертю, більшість "козаків" накивала п'ятами з окупованих територій. Місцеві ж бойовики попідписували контракти з мінвбивства Росії та продовжили свою службу вже в іншій якості, але з тією самою ефективністю. Позиційна війна, яка йшла до фактичного замороження конфлікту на 7 років, сприяла тому, що підконтрольні Водолацькому терористи просувалися по кар'єрних сходинках в окупаційному війську, пиячили з представниками ОБСЄ та взагалі не перебували на передовій.

Ті ж окупанти, що втекли у Росію, повернулися там до своєї звичайної діяльності – неробству та вихованню молоді. Аби повернутися на Донбас після початку повномасштабного вторгнення.

"Козаки" повернулися до дерибану Луганщини

Коли ж Путін оголосив про початок "СВО", божевільні Ваньки ринулися захоплювати Україну. Для більшості простих окупантів велика війна означала можливість вкрасти унітаз, отримати одну-дві зарплати (якщо пощастить), і повернутися додому у чорному пакеті. Тоді як для різноманітних депутатів, кураторів угруповань та генералів це була чергова можливість отримати мільйони доларів.

Наприклад, Пригожина із його бандою "Вагнера" Кремль профінансував щонайменше на 858 мільярдів рублів. Ще майже стільки ж отримала компанія путінського кашовара "Конкорд". Шалені суми вкрали загарбники під час облаштування так званої "лінії Суровікіна", коли за документами замовлені бетонні ДЗОТи коштували у 10 разів більше, ніж за них платили по факту.

Командири окремих підрозділів наживалися на своїх бійцях, забираючи у них бойові чи зарплати, привласнювали компенсації за загиблих, що мали б піти родичам ліквідованих Ваньок. Кадиров зі своїм "Ахматом" спочатку увійшов у змову з "вагнерівцями" та зайшов на окупований Донбас як монополіст-наркоторговець, а згодом – зрадив заколотника та отримав від Путіна у подарунок майно компанії Danone Росія. Словом, на цій війні нажилися буквально всі, хто має хоч якусь дотичність до рашистських еліт. Зокрема й керівники "козаків".

Так, із лютого 2022 окремі підконтрольні Водолацькому загони опинилися у складі 206 козацького полку "ЛНР", де брали участь у штурмах Лисичанська, Сєвєродонецька та інших міст.


"Козак" Водолацький став одним із вигодонабувачів війни з Україною / Фото російських пропагандистів

Згодом, коли головні окупанти вже встигли перерозподілити ринки, крихти з панського столу долетіли й до "козаків". На розграбування їм віддали так звані новозахоплені території Луганщини – Лисичанськ, Старобільськ та Кремінну: переважно вщент знищені населені пункти, з яких кадировці, "вагнерівці" та всі інші вже встигли вивезти майже все цінне. Проте ці міста є певним чином ласими шматочками, то ж за право стати там гауляйтерами була неабияка боротьба. Завдяки "отаману" Віталію Ночівлі з Тюменської області, Андрію Скрипнику з позивним "Москва" та безпосередньо самому Водолацькому у Кремлі погодилися попризначати на посади "в.о. керівників районів" підконтрольних ним "козаків". Особи, що стали гауляйтерами, є добре відомими жителям Луганщини. Наприклад, Кремінський район очолив колишній наркоман В'ячеслав Третьяков, який за свої 44 роки встиг відзначитися трьома засудженнями за крадіжки – у 1999, 2000 та 2007 роках.

Гідний представник донських козаків одразу ж почав відробляти своє призначення, імітуючи відбудову ввірених йому територій. Так, "адміністрація" району поназамовляла у фірми Ночівлі "Будівельна компанія Стиль" виконання робіт на мільйони рублів, які осіли у кишенях керівників "козацтва".


Попри виділені з бюджету Росії мільйони, гауляйтери у Кремінній нічого не відновлюють / Фото "Трибун Схід"

Крім того, Третьяков одразу ж почав наводили лад на місцевих ринках. Погрожуючи розправою тим підприємцям, що не виїхали з охоплених війною міст, ставленик Водолацького наказав їм оформлювати російські документи на ведення бізнесу, отримати які можна за гроші. Ба більше, "керівник району" почав нещадно боротися з "укропами", відбираючи нерухомість у кожного, кого він вважає ворогом Росії. Усі відібрані у людей квартири та офіси гауляйтер або забирає собі, або продає зацікавленим особам.

Місцеві ждуни проклинають нових царьків

Зрозуміло, що ні про яке нормальне життя під російським чоботом у Кремінній та сусідніх населених пунктах взагалі не йдеться. Однак від того, що коять "козаки", місцеві мешканці, які дуже чекали на прихід "русского мира", перебувають у величезному шоці. Незадоволені діями "адміністрації", вони пишуть скарги у держдуму, звертаються до Путіна та, зрозуміло, не отримують жодної реакції, оскільки бункерному фюреру чи комусь із наближених до влади до простих смертних нема ніякої справи. Як, в принципі, й місцевим "чиновникам", що отримали "посади" зовсім не для турботи про людей.


В'ячеслав Третьяков – гауляйтер Кремінського району / Фото російських пропагандистів

Тисячі жителів району, за який останні пів року ведуться достатньо інтенсивні бої, вимушені жити без електроенергії, зв'язку та інтернету, із відсутністю роботи швидкої та "поліції", оскільки Третьяков банально не хоче організувати у довіреній йому території роботу екстрених служб. То ж подекуди місцевим доводиться по кілька діб чекати приїзду медиків або ж буквально вмовляти "правоохоронців" прибути у чужий район для фіксації смерті людини чи заведення кримінального провадження. Натомість банди "козаків" у цій сірій зоні почуваються цілком вільно та безкарно.

Ба більше, окрім проживання майже впритул до фронту, наявності у населених пунктах великої кількості вбивць-окупантів та інших аспектів життя у "русском мире", майже всі жителі Кремінського району вимушені буквально виживати без засобів для існування. Оскільки для отримання пенсій чи якихось соцвиплат гауляйтери вимагають у них наявність російського паспорта. При цьому найближча загарбницька міграційна служба працює у Сєвєродонецьку, а для отримання аусвайса літнім людям доводиться витрачати багато годин на дорогу та стояти у величезних чергах лише для подачі пакета документів. Сам процес оформлення книжок із двоглавою куркою займає понад місяць. До першої пенсії деякі просто не доживають. То ж чи варто казати, що нових царьків люди просто ненавидять.