Чому світ надалі фінансує Росію

У світі, де стерті лінії чорного і білого кольорів, ми маємо сприймати таку "сіру реальність". Бути вдячним чеським партнерам за політичну підтримку, ініціативу щодо закупівлі боєприпасів в третіх країнах, гуманітарні проєкти та військово обладнання, що передавалось на потреби ЗСУ, але одночасно не розуміти того, як можна надалі платити кошти у російській бюджет, вже понад 30% якого направлено на військові потреби? Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

Зауважте Ядерного джина випустили з пляшки

Виникає парадокс, з одного боку Чехія дає змогу Україні захищатися від російської агресії, але з іншого – долучається до фінансування російської військової машини, яка веде війну проти українського народу.

Сучасну геополітичну карту можна умовно розділити на три категорії країн:

  • ті, які повністю припиняють зв'язки з Росією та роблять усе можливе для української перемоги;
  • ті, які не вбачають нічого поганого у перебуванні "по ту сторону барикад", активно закупляють енергоносії й продають технології;
  • ті, які балансують десь посередині – з одного боку усвідомлюють необхідність підтримки України, з іншого – дотепер не можуть позбавитись від російської залежності.

Ми можемо згадати приклад Індії: Нарендра Моді особисто приїздить у Київ і виражає підтримку українському народу, але індійські компанії продовжують закуповувати у величезних обсягах російську нафту. Для прикладу, за результатами 2023 року російські компанії отримали прибутку на орієнтовну суму 37 мільярдів доларів, виключно завдяки продажам в Індію.

Не можна оминути увагою Азербайджан, який активно займається з Росією розвитком стратегічної інфраструктури в межах геополітичного проєкту товарного коридору "Північ – Схід", що має принести мільярди доларів в російський бюджет. При цьому, Баку надає допомогу Україні в енергетичній та гуманітарній сферах, представники політичного істеблішменту і дипломатичних кіл обох країн визначають важливість стратегічного партнерства.

Існує достатньо питань і до керівництва інших країн з так званого пострадянського простору. Тієї ж Вірменії, де уряд надсилає чіткі політичні сигнали щодо бажання виходу з-під російського впливу, але не вживає достатніх зусиль для стримування контрабандних потоків підсанкційної продукції.

Читайте також Солдати – розхідний матеріал: яка сумна доля чекає окупантів уже наступного року

Перераховані країни можна віднести до умовного Глобального Півдня, де українській дипломатії доводиться здійснювати масштабну роботу і зустрічатися з об'єктивною реальністю, яка часто дисонує з нашими очікуваннями.

Без відмови від російської нафти війна не завершиться

Однак інша справа коли мовиться про країни ЄС і НАТО, представників проукраїнської коаліції, які виступають за протидію російській агресії.

Якщо у випадку Угорщини стає зрозумілою лояльність до Росії, то у випадку інших країн – зростає занепокоєння щодо практики подвійних стандартів.

Перемогти Росію можна не виключно на полі бою, а й шляхом жорстких економічних заходів. Постійне відновлення російської військової машини й здатність продовжувати війну засновані на тому, що російські компанії завжди знаходять, куди продавати свою сировину і де брати технології подвійного призначення.

Нафтогазові доходи – це третина російського бюджету. Фактично, та третина, яка і виділяється на війну проти України.

Якщо не усі країни ЄС можуть задовольнити українські потреби в озброєнні, то логічним виглядало б обмежити ресурси для російського ВПК.

Важливо еАкциз, дозвіл на зброю та послуги для бізнесу: 6 сервісів, які будуть доступні в Дії

Стратегія з енергетичного придушення Росії

У зазначеному контексті, керівництво Чехії, Угорщини чи Словаччини може апелювати до того, що саме Україна здійснює транзит російської нафти й газу. У такому випадку вказані канали необхідно зупиняти, що можливо за умови вироблення спільної дієвої стратегії з енергетичного придушення Росії. Першим елементом цієї стратегії виступатиме остаточна відмова з боку країн ЄС від нафти, нафтопродуктів і газу російського походження.

По-перше, це стане сигналом для країн так званого Глобального Півдня, що ніхто не веде подвійної гри – Росію потрібно зупинити тут і зараз, а значить і відвернути загрозу глобальної війни.

По-друге, такий крок зніматиме усі "червоні лінії" в питанні подальшого тиску на російський енергетичний сектор і "закручування гайок" з використанням "тіньового флоту" і різноманітних схем. Щоб попри наявні заборони, російська нафта і нафтопродукти не знаходили обхідний шлях у Європу, ціна на них була критично зменшена, а газ став наступним елементом потужного санкційного тиску.

Недоотримання Росією 7 мільярдів доларів – це також допомога Україні. Стратегія, за якою російську військову машину "заправляють паливом" для руху, а потім шукають кошти і можливості допомогти українському народу стримати її – недальновидна.

Чому Чехія і та багато інших країн продовжують своєю економічною політикою підтримувати Росію?

Через відсутність повного усвідомлення масштабу ризиків. Нерозуміння того, що після України ця машина може переїхати й інші країни Європи, якщо не реагувати вже зараз. Для країн Європи протистояння з Росією дотепер не виглядає як екзистенційна загроза. Багато політиків і надалі думають про те, що імперіалістичні амбіції Кремля обмежуються виключно Україною.

Якщо впливові союзники по НАТО побоюються переступати "червоні лінії" надаючи дозволи на удари по військових об'єктах на російській території, в питанні економічного примусу "червоних ліній" бути не має.