Або громадянство РФ, або доля Сенцова: кримський татарин і боєць ЗСУ про захоплення Криму

Як все почалось

– Окупація Криму почалась з того моменту, коли раптом я зранку прокидаюсь, дивлюсь новини, і там пише, що захоплено Верховну Раду Криму якимись незрозумілими озброєними силами. Тоді я подумав, можливо, це якісь навчання чи операції... Думав: година і все мине. Не хотів вірити. В голові не вкладалося.

Читайте також: Як українцям вберегтись від ворожої пропаганди: поради дипломата

– Перша акція непокори, яку ми провели, була з допомогою Євромайдану Криму. Це було 22 лютого. Ми зібрались перед церквою Київського патріархату. Нас було досить багато. Ми вийшли великою колону на площу Леніна. 22-24 лютого ми, проукраїнські сили, ще контроювали ситуацію.

– Можливо, треба було діяти більш активно. Євромайдан – це сила народу, ініціатива народу для контролю влади. Після цього мітингу ми знову ж таки понадіялися на можновладців, людей, які нас запевнили, що через певний час все буде нормально, і всім треба розійтися.

Про дачу Януковича і Медведчука

– 20 лютого, за прикладом київських друзів (які поїхали в Межигір'я), ми на 5 машинах поїхали до ялтинської дачі Януковича. Ми зайшли. Нас впустила охорона за умови, що ми не будемо нічого ламати, грабувати. Але наша ціль була зберегти дачу, колись в планах було навіть оздровчий центр там для дітей зробити. Вони відкрили ворота, ми зайшли і поставили там спільне патрулювання, охорону із ялтинських активістів Євромайдану.

Читайте також: Війна за реальність: навіщо Росія змушує українців в усьому бачити лише негатив

– Далі виїхали в сторону дачі Медведчука. Туди нас не пустили. Там неймовірно величезний паркан. Його неможиво подолати. Не перелізти, нічого. А ворота були наглухо зачинені.

Вєльдар Шукурджиєв

Про міліцію і паспорт РФ

– В початкові дні нашого спротиву міліція була цілком деморалізована. Вона не знала, що робити, в яку сторону повернутись. Вона була як флюгер. Вкінці, вже перед референдумом, за днів 10 до, вони вже зрозуміли, що треба приймати сторону Росії.

– Мене декілька разів затримували, 2 рази судили. Постійно розмова починалось з того, навіщо мені це потрібно, щоб я вже заспокоївся. Мовляв, дивись, як добре тут всі живуть, візьми російський паспорт.

– Основна їх ціль була, щоб я взяв паспорт РФ. А потім, напевно, щоб цим вони могли козиряти, мовляв, Вєльдар взяв паспорт РФ. Адже мене там знали як прокураїнського активіста. Але я не взяв. Ні я, ні моя сім'я.

Читайте також: Якщо п'ять хвилин бою протримаєтеся, ви герої: історія українського бійця про події на передовій

– Пару разів мене били. Нормально так, достатньо. Один раз під час акції. В день пам'яті депортації кримських татар всередині травня ми підіймаємось на гору Чатир-Даг і підіймаємо прапор. Я кожного року брав участь. В 2016 році мене висмикнули з дому, привезли у дільницю, допитували. Обличчя в них були не слов'янські. Напевно, це з Кавказу були люди. Вони доволі жорстко мене допитали. Хотіли мене переконати чи щось мені доказати.

Що стало приводом залишити Крим

– Мені зачитували приписи, казали, що депортують. Але завжди пускали в Крим. Останній раз, коли мене викликали на допит, чітко сказали: останній раз, ми більше з тобою говорити не будемо, приймай громадянство РФ. Говорили: ми будемо сприяти, буквально за годину ти і твоя сім'я будете мати громадянство РФ, дружині навіть приїжджати не треба. Всі умови створювали, мовляв, берем офіційно на роботу в міськвиконком, зарплата 60 тисяч, машина, водій, повага з боку влади Росії. Все гарантували. Дали тиждень на роздуми, бо "потім будемо по-іншому говорити".

Читайте також: "Медмашини вже не було – вона підірвалася": медик чесно розповіла про роботу на фронті

– Я думаю, цей тиждень – вікно, яке вони мені дали. Або я залишаюсь в їх ігрі, або протягом тижня я просто їду.

Ведучий інтерв'ю Віталій Дейнега додав третій варіант: "Або ви б залишились зі своїми правилами, а далі – доля Сенцова".

Як Росія анексувала Крим? 5 років тому, 20 лютого 2014 року, Росія почала операцію з окупації Криму. Майже місяць російські регулярні війська, які тоді боягузливо називали себе "ввічливими людьми", захоплювали адмінбудівлі та українські військові частини. 16 березня на півострові провели фейковий референдум, а 18 березня Росія оголосила про прийняття Криму до свого складу.