Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу зазначив, що вони намагаються замаскувати свою некомпетентність і нездатність запобігти теракту. Більше про це, посилення безпеки у столиці та удари по російських НПЗ – читайте далі у матеріалі.

Цікаво Джихад режиму Путіна: хто такі ІДІЛ-К, чому влаштували масову страту росіян і як діятимуть далі

У Києві посилять заходи безпеки. Це нібито пов'язано із загрозами активізації ракетних обстрілів та ризиком проникнення диверсійних груп. Чи означає це, що повернуть блокпости? Крім того, якщо є таке посилення, то чи варто очікувати від Росії того, що ми ще не бачили тиждень, місяць чи рік тому?

Ми з вами перебуваємо у цій війні вже два роки. Я взагалі не розумію конструкцій "ми щось посилюватимемо". Для цього ж і створені військово-цивільні адміністрації – щоб ефективно моніторити все, що відбувається і приймати відповідні логістичні рішення. Не обов'язково ж постійно говорити: "Ми посилимо захист від ракетних обстрілів".

Очевидно, що сьогодні Росія використовує надзвук, балістику, але як ви будете посилювати? Цим уже займаються протиракетні системи. Це те, про що постійно говорить з партнерами президент України – про необхідність додатково надати Україні протиракетні спроможності.

Тобто, що саме ви робитимете? Будете більше про це говорити чи що? Я не зовсім розумію цих інформаційних програм, мовляв, заявимо про посилення протиракетних заходів. Добре. Але про це говоритимуть Повітряні сили.

Щодо ДРГ, на мій погляд, сьогодні з цим дуже ефективно працює Служба безпеки України, яка, підкреслю, ефективно працює і по прикордонних областях, це зокрема Сумська область, Чернігівська й так далі. Безумовно, фахівці Служби безпеки України точно розуміють, як треба контрпрацювати з потенційними ДРГ.

Тож для чого тоді виходити й психологічно казати, мовляв, буде суттєве збільшення ДРГ у місті Києві, бійтеся, ховайтеся і так далі? У чому сенс таких заяв? Якщо ви хочете щось робити, то треба проводити засідання, розробляти логістичний план, цим мають займатися відповідні служби. Але все це внутрішні розпорядчі документи.

Що має дати ця інформація громадянам? Наприклад, ви могли б сказати, що провели засідання, оцінили всі ризики, що працюєте в координації з Повітряними силами для того, щоб чітко усвідомлювати, яка кількість атак можлива. Ви розумієте, що все під контролем, зокрема з огляду на системи Patriot.

По-друге, ви в координації з силовими структурами, поліцією, Нацгвардією, СБУ щодо профілактики. Тоді все супер. Ми ж розуміємо, що Росія перейшла в радикальну риторику. Ми бачимо посилення цієї риторики. Тепер вони говорять, що йде не так звана "сво", а війна, що вони повністю знищуватимуть Україну, всіх вбиватимуть. Але ми розуміємо, що це лише пропагандистські наративи, які вони використовують для психоемоційного впливу на Україну. Тоді в мене виникає питання – навіщо говорити, що все буде вкрай погано?

Що особисто я сьогодні бачу в нашому медіапросторі дедалі частіше? Це те, що Росія проводить додаткові мобілізації, вона накопичить 300 тисяч людей і піде захоплювати Харків. Точно піде? Точно накопичить 300 тисяч? Знайде амуніцію для них? Чи сьогодні вона так само як і раніше проводить мобілізацію, пробує доукомплектувати свої дивізії, щоб продовжувати цей кількісний тиск по лінії фронту?

Друге, у Росії є просто "суперзброя" – "Циркони". Тепер нібито нам кінець і так далі. Точно кінець? Точно їх не збиває той же Patriot? Це ж просто радикалізація негативних інформаційних повідомлень. Навіщо? Що мають викликати у відповідь такі заяви?

У розпорядженні написано, що відповідним структурам наказали дати постійний доступ до укриттів, а що він був непостійний?

Я говорю про інше. Ви (місцева влада – 24 Канал) уповноважені це робити, правильно? Навіщо тоді про це обов'язково казати? Ну, тобто вийти та сказати, що ми надали розпорядження, яке вже є в наших повноваженнях. Тоді давайте ви будете говорити, що надали розпорядження включити опалення чи світло. Ну про це ж "обов'язково" треба повідомити якомога більшій кількості людей.

Мені здається, що треба бути компетентним навіть в тому, що та як ти говориш. Це дуже важливо. Ви дійсно маєте проводити відповідні засідання, видавати розпорядження, а після цього маєте сказати, що служби проаналізували, промоніторили, отримали необхідні розпорядження і все тримають під контролем. Чому? Тому що сьогодні психоемоційний стан – це також дуже важливо.

Якщо підсумувати, окрім того, що це повідомлення є в інформаційному полі й ми з вами його обговорюємо, чи є якісь ознаки, які вказують на те, що Росія посилить тиск чи збільшить обстріли України?

Є три речі. Росія дійсно посилює ракетні обстріли. Ми бачимо, що вони це роблять щодня. Очевидно, у них є певний накопичений обсяг відповідних ракет, насамперед надзвукових і балістичних. Адже крилаті ракети вони сьогодні використовують у зовсім іншій кількості, ніж минулого року. Наприклад, 20 – 30 крилатих ракет на відміну від минулого року, коли використовували їх 100 – 120.

Кількість дронів – вона така сама. Вони щоночі використовують від 20 до 40 БпЛА, тобто атакують "Шахедами" всю територію України.

Так, є певна ескалація щодо риторики. Я про це вже сказав. Є певні погрози, збільшення атак саме на критичну цивільну інфраструктуру. Ми бачимо це по Харкову. Росія навіть використовує керовані авіаційні бомби по цивільній інфраструктурі.

Тобто певна ескалація є, але знову ж таки ми вже два роки перебуваємо у війні. Зрозуміло, як цьому треба протидіяти, що робити, які розпорядження і так далі. Мені б хотілося, щоб ми все-таки поважали психоемоційний стан своєї країни та не просто констатували, що Росія щось робитиме, а говорили про те, що робитиме Україна з погляду протидії.

Якщо ви сказали, що посилите заходи, то треба було б сказати, які саме заходи будуть. Наприклад, додаткові блокпости заради того й того, чи ще якісь додаткові опції. Це було б правильно.

А, наприклад, робота з диверсійними групами – це не робота цивільного населення, правильно? Це робота спеціальних уповноважених силових структур. Відповідно саме вони мають сказати, що працюють та знають, що відбудеться далі.

Чи може це бути пов'язано з інцидентами у Росії, зокрема в "Крокус Сіті Хол"? Тому що напередодні з'явилися фотографії Парижа, Лондона, Мадрида та Рима, де ІДІЛ натякнула, що будуть наступні міста, де вчинятимуть теракт.

Я вважаю, що це (теракт у Росії – 24 Канал) дійсно справа рук ІДІЛ, тобто "Ісламської держави". Інша річ полягає в тому, що російські силові структури хотіли використати та вже використовують теракт на свою користь, щоб замаскувати свою недієздатність, непрофесійність, некомпетентність. Замаскувати те, що вони не займалися превенцією, агентурною розвідкою структур ІДІЛ, аналізом того, що відбувається на території Росії, зокрема в середовищі мігрантів.

Щоб замаскувати все це, вони далі використовують теракт для нагнітання антиукраїнської істерики. Їм це не дуже вдається. Дивіться, вони затримали виконавців – громадян Росії, які ще вчора були громадянами Таджикистану; розуміють, в яких державах вони перебували до початку теракту; мають дані від розвідок інших країн щодо збільшення ризиків, які генерує підрозділ ІДІЛ, але все одно вважають, що тут нібито "присутня Україна".

Це абсолютно маячня. Але навіть непогано, що вони так продовжують говорити, бо це повністю обнулило симпатії, співчуття, які виникли після теракту з боку країн проукраїнської коаліції. Сьогодні ж ці держави також розуміють, що це абсолютно неадекватна країна.

Наприклад, соціологія показує, що у Франції дуже сильно бояться терактів. У суспільстві відчуття на 7 з 10 балів, що такі теракти можуть статись. Безумовно, ІДІЛ, якщо почала цю програму тероризування різних країн, то вона її продовжить. У цьому немає сумнівів, тому що для глобального тероризму це важливо. Якщо ти почав, то треба підвищувати вагу, свій вплив на глобальний політичний процес. ІДІЛ знову хоче піднятися на перші позиції у рейтингу терористів. Тому вони можуть атакувати.

Але знову ж таки, дивіться, Росія сьогодні атакує Україну та масштабно руйнує глобальну систему безпеки, тобто вона обнуляє міжнародне право, безпекові контури, використовує терористичні методи у війні проти України, атакує крилатими ракетами й так далі. Усе це дає надію таким, як ІДІЛ, що зараз можна використовувати такі способи ведення війни, способи атаки на цивільне населення. І дійсно такі панічні настрої суттєво зростають в інших країнах.

Чи буде Україна ціллю? Може бути й Україна, але ми з вами щодня є мішенню для російських терористичних атак. І Росія далі продовжуватиме тероризувати наше цивільне населення. Чому? Тому що сьогодні Росія абсолютно точно розуміє, що по лінії фронту нічого не вдається, навіть попри використання величезної кількості тих же КАБів. Тому вони й тероризують цивільне населення, найперше у прикордонних населених пунктах.

Росіяни відверто говорять, що їм треба знищити мільйонне місто Харків. Подивіться, у 2014 році вони зайшли, створили собі плацдарми для наступної масштабної атаки на Україну. І що вони говорили? Вони говорили, що в Україні, особливо на Сході, всі "чекають на Росію".

Мовляв, щойно Росія почне якусь операцію, то до неї всі приєднаються, тому що тут живуть потенційно їхні громадяни. І що ми бачимо сьогодні? Вони відкинули всі ці пропагандистські закиди про те, що їх нібито зустрічатимуть з квітами. Тепер вони просто знищують мільйонні міста КАБами. Цілі житлові квартали. Це просто нонсенс.

І всі говорять, що у "Крокусі" був теракт. Тоді у мене питання, а 14 багатоповерхівок у Харкові 27 березня це тоді що? Це конвенційна війна військових проти військових на полі бою, правильно? Ми ж так маємо назвати? Тобто "Крокус Сіті Хол" – трагедія, глобальний тероризм. А що таке 14 житлових кварталів у Харкові? Свідоме знищення КАБом саме цивільного населення. Це і є теракт.

Наслідки удару по Харкову 27 березня / Харківська обласна прокуратура

Тому, безумовно, ми з вами під тиском терористичних атак Росії. Безумовно, вона ще намагатиметься психоемоційно на нас впливати, збільшується кількість цих атак. Треба з нашими партнерами прийти до консолідованої думки про те, що небо варто дозакрити. Для цього треба 5 – 7 додаткових систем Patriot. Чому саме Patriot? Тому що він працює по балістиці та надзвуку. Інші системи, на жаль, ні. Вони працюють по крилатих ракетах і "Шахедах".

І, звісно, треба усвідомити, що поки Росія вестиме війну такого типу з терористичним компонентом, то інші терористичні організації суттєво нарощуватимуть свої впливи на інші регіони. Мені здається очевидним, що ІДІЛ атакуватиме різні країни.

Дуже "зручно" складається ситуація для Владіміра Путіна, який може казати: "Об'єднаймось разом у боротьбі з тероризмом". Тепер виявляється Росія вже не країна-терористка, а "жертва агресії". Тоді обстріл Харкова – це не теракт? Чому щодня ми не чуємо співчуттів на адресу України?

Ні. Можна сказати, що так могло б бути, щоб Росії співчували й говорили буцімто ця країна "не є вже агресором, а є жертвою". Тож треба разом з нею боротися з глобальним тероризмом.

Ні, думаю, нарешті вже всі розуміють, що Путін – це інтелектуально дуже слабка людина: які він аргументи наводить, як завжди говорить, які слова використовує тощо. Ця збочена схибленість Путіна на антиукраїнстві, ця "надцінна" ідея начебто "за всім стоять українці", абсолютно точно обнулила усі наміри підтримати Росію та перевести її з категорії "агресора" у категорію "жертви".

Усі ці заяви Путіна, Патрушева, Бортнікова, Бастрикіна тощо, мовляв, "тут точно Україна" – вбили (наміри підтримати Росію – 24 Канал).

Усі говорять: "Ні, взагалі України там і поряд навіть немає. Це ж ваші громадяни". Але ця наполегливість, з якою вони свою недолугість реалізовували в публічному просторі, повністю обнулила. Нині демократичні країни чітко усвідомлюють, що Росія є неадекватною країною.

По-перше, вони неправильно трактують теракти, наслідки цього теракту. І це призводитиме до збільшення терористичних загроз. Не лише на території Росії, а й на інших територіях. По-друге, Росія обнулила остаточно міф про те, що структура фсб щось контролює щодо превенції на внутрішньому ринку. Ні, вони можуть працювати по одиноких пікетах "Ні, війні".

Але вони точно не можуть працювати агентурно, розвідувально в цих мережах, які готові скоювати ті чи інші теракти. Це дуже важливо. Крім того, вони остаточно обнулили міф про певну залишкову адекватність Путіна чи когось в його оточенні. Тобто всі ці Патрушеви – це абсолютні українофоби.

Путін
Владімір Путін / Getty Images

Зрозуміло, що домовленості про те, щоб цю війну якось там залагодити за столом переговорів – точно вже мало в кого є. Шредер (ексканцлер Німеччини – 24 Канал) знову вийшов і сказав: "Я багато років отримував в Росії гроші, тому, певно, я зможу домовитися з Путіним про переговорний процес".

Точно, ти ж в нього отримував гроші. Безумовно, ми ж маємо повірити, що ти будеш настільки нейтральним посередником, що точно домовишся в інтересах України, а не в інтересах того, хто тобі платив десятиріччями гроші.

До того ж, очевидно, що цей теракт все одно викликає питання на внутрішньому ринку в Росії: "А що ж це за силовики, а що ж це за справи такі?" І вони призведуть до певних внутрішніх конфліктів серед силовиків Росії. Тобто когось спробують зняти, на когось перекласти внутрішню провину тощо.

Це все непогано для нас. Росія остаточно вбила свою репутацію, яка залишково була для деяких політичних партій чи політичних лідерів європейських країн.

Сьогодні все. Крапка. Немає Росії, немає ніяких спроможностей про щось домовитися з Росією, немає Путіна, немає Патрушева. Навпаки – є таке абсолютно чітке політбюро, яке має зникнути геть з політичної мапи світу.

У Волгограді в ефірі місцевого ТБ зачитали імена людей, які приносили квіти до пам'ятника жертвам політичних репресій у пам'ять про Олексія Навального. Розумієш, що камери стоять через кожний метр, тому вони розпізнають всіх. Що стосується інциденту в "Крокус Сіті Хол", то ще й досі продовжують затримувати, хто кому здавав квартиру, перепродавав автомобіль тощо. Тут точно є певні розбіжності.

Ви абсолютно правильно розумієте. Камери взагалі не дають зображення того, що відбувалось. Зрозуміло, що це нонсенс. Навіть для внутрішнього ринку ця теорія, мовляв, "за цим стоять українці", – не продається.

Так, пропаганда накручуватиме, говоритиме, але це і є десакралізація самих себе. Тобто, коли вони очевидні речі говорять, що це "біле". Навіть на внутрішньому ринку, який перенасичений антиукраїнством, це буде вбивати антиукраїнство. Люди не говоритимуть про це публічно, але принаймні вони казатимуть, що це дикунство.

Bloomberg дало непоганий текст про те, що навіть у найближчому оточенні Путіна практично ніхто не вірить в певний "український слід". Але це не означає, що вони не продовжують про це говорити.

Таджицька діаспора закликає не ходити по вечорах і, наскільки це можливо, залишити територію Росії. Киргизстан казав, що краще б їхнім громадянам зараз до Росії не їхати. Нині доволі відчутне загострення між росіянами та "не росіянами". Це може нам допомогти розхитати ситуацію всередині Росії? Чи традиційно ні на що не вплине, хіба що таджиків змусять підписати контракти?

Вони можуть підписувати все що завгодно. Росія сьогодні проводить відповідний рекрутинг. Ви задаєте структурно дуже – дуже правильний напрямок думок – це називається "напередодні". Воно тліє в Росії. Ми це бачили, коли був невдалий "переворот" вагнерівців, по Бєлгородській області, на прикладі теракту в "Крокус Сіті Хол".

Але питання залежить від одного. Щойно на лінії фронту буде суттєва тактична поразка Росії чи щойно буде очевидно, що "падає" Крим, то після цього це все "напередодні" буде реалізовано у достатньо жорстке протистояння на різних напрямках.

Зокрема, мігранти атакуватимуть у тих чи інших територіях, місцевостях федеральні структури. Це і Башкортостан може бути, і Дагестан. Але це можуть бути й центральні райони та регіони Росії, де багато мігрантів.

Вони, відповідно, відчуватимуть це "падіння" федерального центру, яке підступатиме до свого фіналу. Вони атакуватимуть, адже це "напередодні" уже є в Росії. Це, очевидно, ще раз підтисне. Уже півтора року можна говорити, що в них таке відчуття, що щось буде. Воно вже тліє.

Але пусковий механізм – виключно суттєві тактичні поразки на лінії фронту. Це залежить від двох факторів:

  • ефективності роботи Збройних Сил України;
  • від компенсації дефіциту зброї.

Ми повертаємось у це коло, коли треба зброї достатньо для того, щоб завдати тактичних поразок, які призведуть до відповідних наслідків на внутрішньому просторі Росії. Ми завжди упираємось в одну і ту ж тезу – зброя.

Нарешті закінчуйте говорити щодо можливості про "щось там домовитися з Росією". Я про наших європейських (партнерів – 24 Канал). Закінчуйте аналізувати слова, заяви Путіна, адже вони передбачені в повному обсязі.

Не треба на це реагувати, не треба рефлексувати, не треба думати, не треба більше боятись Росії. Треба просто вирішити для себе – скільки зброї ви знімаєте зі своїх складів і передаєте в Україну. Потім уже рахуватимемо, хто кому винен щодо грошей.

Треба 200 будь-яких далекобійних ракет щомісяця – Storm Shadow, SCALP EG? Даєте. Скільки потрібно дронів? Вкладаєтеся. Скільки снарядів? Де Rheinmetall? Будуєте 3 додаткових заводи, щоб мати на місяць додаткове виробництво 50 чи 60 тисяч снарядів разом з тим, що можна купити за чеською ініціативою.

Давайте це все надавати Україні. Чому? Треба завдати відчутної тактичної поразки Росії на полі бою. Після цього ми з вами навіть будемо дивитися на всі ці прояви "конфліктності" в Росії як на початок великого російського бунту.

Росія зіштовхнулася з наслідками ударів по НПЗ. За попередній тиждень випуск автомобільного бензину в Росії, впав на майже 7,5% і склав трохи більше ніж 750 тисяч тонн. Водночас ми бачимо колонку в The Hill, нібито Білий дім просить Київ не бити безпілотниками по російських НПЗ. Це фактично означає прохання не бити й не бути настільки ефективними у війні з Росією.

Немає таких попереджень, це неможливо. Я хочу, щоб ми з вами користувались логікою. Мені здається, що The Hill і трохи раніше Financial Times трошки не користуються логікою. Просто не навчаються логіки, й мені це дивно.

Дивіться, нафтопереробний завод переробляє сиру нафту у дизеля, бензини тощо. Тобто з глобального ринку береться сира нафта і відправляється на нафтопереробні заводи. Якщо примітивно говорити, то так на глобальному ринку нафти стає менше, ціна може бути вища.

Якщо НПЗ знищений, а у вас багато сирої нафти, що ви з неї робите? Або консервуєте, що невигідно, або продаєте на глобальному ринку. Тобто збільшуєте пропозицію сирої нафти на глобальному ринку. Збільшення пропозиції сирої нафти як впливає на глобальні ціни на нафту марки Urals? Вона ставатиме вище? Тобто пропозиція більша і тоді ціна вища?

Я хочу, щоб люди, які пишуть ці колонки, хоча б трошки поверталися у свої попередні місця, де не навчилися математики, логіки та трошки прочитали якийсь підручник. Тоді вони адекватніше сприйматимуть те, що відбувається. Бо збільшення пропозиції сирої нафти на ринку – це зниження ціни. Тому що Росія не продає бензин, який використовується в цій війні проти України, як елемент забезпечення армії.

Це ж очевидні речі. І тому фіксуймо наступне:

  • не може бути ніякої заборони Україні атакувати те, що дозволяє Росії вести агресивну війну;
  • міжнародне право не те що чітко говорить про те, що ви маєте на це право, воно практично говорить, що ви зобов'язані знищувати ресурсні потенціали країни-агресорки, якщо хочете вести ефективну оборонну війну;
  • Україна точно хоче пришвидшити фіналізацію війни.

Як це зробити при дефіциті відповідної зброї на полі бою і при не дефіциті зброї, яка знищуватиме логістику країни-агресорки? Ми використовуватимемо будь-які можливі інструменти для знищення логістики країни-агресорки.

Де розташовані російські заводи, які вже зазнали ударів: дивіться на карті

Після двох років війни, після всіх цих терактів, які скоює Росія, атакуючи крилатими, надзвуковими та балістичними ракетами цивільне населення України, чи точно ми маємо поводити себе трошки інакше, ніж сьогодні поводимо в акваторії Чорного моря, щодо НПЗ чи інших інфраструктурних об'єктів Росії? Ми маємо дозволити Росії дозаправити Ту-22 паливом із Саратівського НПЗ, бо він "мало" наших людей убив?

Це повна нісенітниця. Ніхто не може говорити Україні про те, що ви маєте чи не маєте право щось робити в цій війні, бо це буде якимось дивним нелогічним чином впливатиме на, відповідно, ціноутворення на нафтовому ринку.

Удари по російських НПЗ, які здійснює Україна, – це впливає на надання нам далекобійної зброї?

Частково далекобійні ракети нам надають більш сміливі країни, які розуміють, які наслідки матимуть, якщо Росія залишиться в цьому "мілітарному угарі". Я про Велику Британію, наприклад, про наших французьких, італійських партнерів і так далі. Вони усвідомлюють це повністю.

Коли ми говоримо про надання тих чи інших ракет – це ж не про конкретні нафтопереробні заводи. Це про політичну волю, лідерство, репутацію. Тому що дуже "подобається", коли репутація в тебе створена, відповідно, художніми кінокартинами, де ти всіх перемагаєш і "практично зупиняєш агресію марсіан на територію Землі".

Але в реальному житті ти просто говориш, що ні, ми не хочемо перемагати Росію, навіть коли є можливість це зробити. Тому що не хочемо, тому що це страшно і може призвести до зростання на 26 центів цін за барель нафти.

Це трошки дивна позиція, але давайте відповідно: це ж світ і він не ідеальний. У цьому світі ви маєте просто продовжувати проводити правильні комунікації, тобто правильно розставляти акценти. Сьогодні ці акценти звучать так:

  • Росія не перебудується. Це буде максимально мілітарна, відмобілізована під війну країна, яка атакуватиме інші країни в тому чи іншому вигляді. Тому що для Росії війна це про домінування і про самоіснування. Росія не зможе далі існувати без війни;
  • закінчити це можна тільки, якщо Росія програє і якщо вся ця компанія Путіна, Патрушева і так далі зникне. А це можна зробити тільки військовим шляхом;
  • для того, щоб воювати проти кількісних показників Росії, не високотехнологічних, тому що все, що вони говорили напередодні війни й під час, – це все фейки та фікція. Вони продовжують воювати кількістю зброї. Усе це можна знищити тільки паритетним обсягом роботи. Тобто використанням на полі бою відповідної зброї та далекобійних ракет для того, щоб нищити логістику, інфраструктуру, забезпечення армій.

Можна продовжувати говорити, що це страшно. Але все ж таки, мені здається, що два роки ефективної війни, яку веде Україна, говорить про те, що це страшно, але іншого рішення немає і тому треба, справедливо оцінивши ці ризики, проатакувати інфраструктуру війни Росії, знищивши її. Отак це вигадає.

Другу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте вже незабаром на сайті 24 Каналу.