Брати-двійнята завжди мріяли бути військовими. З 2014 року вони разом боронили Україну і загинули в бою в перший день вторгнення. Попрощатися з Героями змогли лише через 13 місяців після загибелі.
Зверніть увагу Майже рік не знали, що сталося: на Київщині попрощалися з командиром взводу спецпризначення
Одними з перших дали бій ворогу
Мати Героїв Олена Бойко розповіла, що її сини загинули 24 лютого 2022 року біля селища Біловодськ Луганської області, де одними із перших давали відсіч ворогу.
Владислав і Ростислав хотіли навчатися у військовому училищі, але тоді їх підвів зір, через що вони вступили у будівельне. Але потім все ж пішли до армії. Згодом їм запропонували участь у миротворчій місії у Лівані в 2000 році. Там вони були рік.
Прощання з братами Бойками у Кропивницькому / Фото Суспільне Кропивницький
Після повернення, вирішили працювати в поліції, згадує мати. Вступили в Київський університет внутрішніх справ. Працювали за спеціальністю. Однак у 2014 році вирішили піти воювати за Україну.
З 2021 року брати були на Луганщині. Востаннє вони розмовляли з батьками того страшного дня.
Останні слова, коли вони зателефонували, сказали: "Мамо, тато, вибачте, якщо ми чимось провинилися перед вами, але навряд чи ми вистоїмо. Тому що сили – зовсім не рівні. На нас рухається ціла колона танків",
– згадує мама.
На Київщині поховали воїна, якого від літа вважали зниклим безвісти
23 березня у Бучі провели в останню путь провели командира взводу спецпризначення старшого лейтенанта Олександра Пилипця.
Він вважався зниклим безвісти після бою біля села Білогірка на Херсонщині 12 липня 2022 року.
Тільки 16 березня цього року його тіло опізнали в одному з бюро судмедекспертизи Миколаївщини. Після чого тіло воїна віддали на поховання.
Після прощання воїна поховали в Ірпені.