ЗСУ продовжать наступальні операції на півдні. За словами генерала Олександра Тарнавського, найбільший прорив українського контрнаступу настане після взяття Токмака – міста, яке росіяни перетворили на фортецю.
Дивіться також Втрати росіян на Таврійському напрямку понад 250 осіб щодня: зросла тенденція здаватись у полон
Яке завдання стоїть перед ЗСУ
Новий проєкт "Texty.org.ua" – це масштабний аналіз російської оборони на Півдні, яку мають подолати наші військові. Цю оборону окупанти вибудовували протягом останніх півтора року. Йдеться про сотні кілометрів безперервних траншей, бліндажів, ДОТів, ДЗОТів, окремих опорних пунктів. За розміром ці оборонні споруди – як середньовічний форт. Крім того, на окупованій частині українського Півдня росіяни вже мають налагоджену логістику, склади з боєприпасами, загони безпілотників та артилеристів.
Чому важливо прорвати російську оборону на Півдні
Одна із важливих стратегічних цілей ЗСУ – вийти до узбережжя Азовського моря. Адже саме так вони зможуть розірвати зв'язок між окупованими сходом та Кримом. Щоб вийти до моря треба звільнити Мелітополь. Щоб звільнити Мелітополь, треба спочатку взяти Токмак.
А це завдання не з простих, оскільки окупанти вибудували навколо міста потужну оборону у кілька ліній та стягнули туди значні сили. Так, наразі під Токмаком перебувають "елітні частини" ВДВ, мобілізованих, загони "шторм-Z". Загалом на цьому напрямку противник може тримати понад 100 тисяч особового складу.
Водночас загальна кількість окупаційного контингенту – тих, хто перебуває на лінії бойового зіткнення та у ближньому тилу, – понад 400 тисяч осіб.
Як виглядає лінія оборони росіян на Півдні
Наразі Україна активно наступає на Токмацькому напрямку. Лінія фронту вже посунулася на південь – до другої лінії російської оборони.
Так виглядає лінія російської оборони на Півдні України / Texty.org.ua
Загалом росіяни мають там три основні лінії оборони.
Перша лінія – так звані ВОПи та РОПи, які утримують взводи або роти. Їх так і розшифровують: "взводний/ротний опорний пункт". Це відносно автономні укріплення, що складаються з окопів і бліндажів. Весь можливий простір між цими укріпленнями й до основної лінії оборони – мінні поля. Тільки окремі дороги зʼєднують опорні пункти з другою лінією оборони, з якої відбувається постачання. Перед першою лінією та між її укріпленнями, найімовірніше, й розташовано найбільші від часу Першої світової війни мінні поля у Європі.
Так виглядає опорний пункт першої лінії російської оборони на Півдні України / Texty.org.ua
Сили оборони України на ділянках Токмацького напрямку змогли подолати ці мінні поля та укріплення, якими їх оточено, а також частково здолали другу лінію оборони: протитанковий рів і протитанкові піраміди – на цьому зійшлися більшість OSINT-дослідників, які вивчають бойові дії на півдні.
Друга лінія – основна. В основі – мережа окопів, завдовжки десятки кілометрів. На ці окопи нанизано різні укріплення: складні інженерні укріплення й конструкції, бетонні бункери, згадані раніше ВОПи й РОПи. Також тут трапляються великі укріплення батальйонного рівня із залогою 500 – 600 людей. Такі укріплення вже мають власні штаби та склади, які переважно розташовано в найближчих населених пунктах.
Так виглядає передовий пункт другої лінії російської оборони на Півдні України / Texty.org.ua
Третя лінія – запасна. На неї мають відступити війська у випадку прориву основної лінії. Вона також має укріплення. На ній розташовані склади батальйонного рівня, ремонтні майстерні.
До того ж на цій лінії оборони містяться підрозділи підтримки: підрозділи розвідки, РЕБ, РЕР, штаби артилерійських підрозділів. Також вона містить укріплення навколо великих населених пунктів – Токмака й Очеретуватого, які перетворили на автономні укріпрайони.
Так виглядає укріплення третьої лінії російської оборони на Півдні України / Texty.org.ua
Ворожі оборонні лінії потужні, тому їхній штурм може затягнутися на місяці. Щоб детальніше ознайомитися із оборонними укріпленнями росіян і що на них розташовано, дивіться інтерактивну карту за цим посиланням.