Як Конституційний Суд визначив правильну модель відпусток в умовах воєнного стану?
Уповноважений Верховної Ради з прав людини звернувся за конституційним визначенням права людини на відпустки й зокрема їхнє надання в умовах воєнного стану. Велика палата Конституційного Суду розглянула справу на пленарному засіданні.
Дивіться також Не все залежить від людини: чи законно звільняти працівника через відстуність транспорту
Дмитро Лубінець звернувся, аби суд переглянув конституційність деяких норм Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Так оскарженню підлягав припис про те, що за рішенням роботодавця, працівнику можуть надати невикористані дні деяких видів відпусток, але без збереження заробітної плати. Крім того, під час воєнного стану людина може взяти дні для відпочинку понад щорічну основну відпустку, які також не будуть оплачуватися. Водночас надання невикористаних днів такої відпустки вже перенесуть на період після припинення або скасування воєнного стану.
Конституційний Суд визначив, що людина має гарантоване Конституцією право на відпочинок. Воно походить від права на працю, але при цьому ввжається й окремою гарантією для українця. Тобто режим балансу між працею і особистим життям (так званий work-life balance) має гарантуватися сучасним трудовим правом й не порушувати можливість людини відпочивати стільки, скільки їй треба.
Такий підхід важливий для збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров'я людини, що зрештою сприятиме її добробуту й гідного рівня життя.
Тому Суд постановив, що на рівні закону має гарантуватися мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки для всіх осіб, але водночас громадянину мають гарантувати ще й більший оплачуваний час на відпочинок для уразливих категорій осіб. Особлива потреба в цьому є якраз під час воєнного стану.
Лише у випадку визначення чітких строків людині можуть обмежувати конституційне право на відпочинок.
Згідно з рішенням суду, чинні приписи гарантують право на відпочинок, адже людина гарантовано може отримати 24 календарні дні оплачуваної відпустки за рік. Але деякі гарантії у сфері праці зараз не врегульовані. Зокрема те, що неповнолітні та люди з інвалідністю мають більший час на відпочинок, який оплачується додатково й не можуть втратити це право під час воєнного стану. Таким чином порушується принцип рівності й нівелюється сутність конституційного права на відпочинок. Крім того, стаття 12 Закону створює юридичну невизначеність щодо чіткості строків, обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану.
Суд постановив, що неповнолітні працівники та люди з інвалідністю не можуть втрачати право на подовжену оплачувану відпустку понад 24 дні навіть під час війни. Своїм рішенням КСУ скасував норму, яка фактично дозволяла безстроково переносити невикористані відпустки. Але водночас частину відпусток дозволять переносити на період після завершення воєнного стану.
Юристи звертають увагу, що рішення КСУ може бути підставою для перегляду внутрішніх кадрових політик підприємств і майбутніх змін до трудового законодавства. Водночас роботодавцям доведеться враховувати баланс між потребами бізнесу в умовах війни та конституційними правами працівників.
Що ще варто знати про відпустки?
Під час воєнного стану роботодавці можуть обмежувати надання щорічної оплачуваної відпустки, особливо для працівників критичної інфраструктури. Водночас зміни до Трудового кодексу передбачають, що термін мінімальної відпустки буде збільшений до 28 днів. Наразі цей документ розглядає Верховна Рада.
За невикористану відпустку працівникам можуть давати грошову компенсацію. Якщо людина має таке право, то людина має проявити ініціативу, щоб отримати кошти.
Варто пам'ятати, що роботодавець не може відмовити у відпустці після її затвердження.