Що таке договір довічного утримання?
Передачу майна з гарантіями для власника регулює, зокрема, Цивільний кодекс України. Закон передбачає два окремі інструменти – договір довічного утримання (догляду) та спадковий договір.
Читайте також Заповіт за умовами заповідача: хто має право на спадщину
За договором довічного утримання одна сторона передає іншій у власність нерухоме або цінне рухоме майно, а взамін отримує довічне матеріальне забезпечення та/або догляд. Відчужувачем може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку чи стану здоров’я, а набувачем – повнолітня дієздатна особа або юридична особа.
У договорі визначаються конкретні види матеріального забезпечення, обсяг догляду та, за потреби, право проживання відчужувача у переданому житлі, повідомляє Міністерство юстиції. Щомісячне утримання підлягає грошовій оцінці та індексації.
Важливо! До смерті відчужувача набувач не має права продавати, дарувати чи іншим способом відчужувати отримане майно. Нотаріус накладає відповідну заборону та посвідчує договір у письмовій формі.
Право власності у набувача виникає одразу – з моменту нотаріального посвідчення або державної реєстрації (якщо йдеться про нерухомість). У разі смерті набувача його обов’язки можуть перейти до спадкоємців.
Як працює спадковий договір?
Спадковий договір передбачає, що набувач виконує визначені розпорядження відчужувача, а право власності на майно отримує лише після його смерті. Набувачем може бути як фізична, так і юридична особа.
Такий договір також посвідчується нотаріально та реєструється у відповідному реєстрі. На майно накладається заборона відчуження. Якщо щодо цього майна складено заповіт, він вважається нікчемним.
Спадковий договір може містити зобов’язання як майнового, так і немайнового характеру – до або після відкриття спадщини. Водночас щомісячне матеріальне забезпечення не є його обов’язковою умовою.
У разі смерті набувача спадковий договір припиняється. Також відчужувач може призначити особу для контролю за виконанням умов договору після своєї смерті.
Яка ключова відмінність між двома способами?
Головна різниця між цими правочинами – момент набуття права власності. За договором довічного утримання майно переходить набувачу одразу після посвідчення договору, тоді як за спадковим договором – лише після смерті відчужувача.
Крім того, у разі смерті відчужувача набувач за договором довічного утримання зобов’язаний організувати його поховання, навіть якщо це прямо не прописано в угоді. За спадковим договором такий обов’язок виникає лише за умови його передбачення в тексті правочину.
Окремі обмеження діють щодо земель сільськогосподарського призначення: такі договори посвідчуються лише у разі передачі ділянки близьким родичам або одному з подружжя.
Таким чином, вибір між цими механізмами залежить від того, коли саме власник бажає передати право власності та які гарантії хоче отримати взамін.
Борги разом зі спадщиною: коли та як можна відмовитися від прийняття майна померлого?
Українське законодавство дозволяє спадкоємцям відмовитися від спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, подаючи особисту заяву нотаріусу.
Особи з обмеженою дієздатністю можуть відмовитися від спадщини лише за згодою піклувальника та органу опіки, а неповнолітні – за згодою батьків або піклувальників.