В ексклюзивному інтерв’ю для 24 каналу колега Сенцова розповів, чому під час Революції Гідності Олег взяв до рук не камеру, а коктейль Молотова, як саме вони боролись на Майдані та в Криму, а також пояснив, чому обмін полоненими стоїть на місці та аргументував, як добряче вмотивувати Медведчука звільнити бранців.

Читайте також: 100 днів голодного страйку: як підтримати Олега Сенцова

Згадайте своє знайомство з Олегом Сенцовим. Як це було?

Познайомились у 2011 році на Одеському кінофестивалі. Я презентував свій проект "Україно, Goodbye!" От після пітчингу Олег і підійшов познайомитись. Виглядав зовсім не по-кіношному. На той момент він ще не порвав зі своїм бізнесом. Тоді Сенцов запропонував подивитись свій повнометражний "Гамер".

Потім ми зустрічались у Києві на фестивальних подіях. Якось одразу знайшли певне порозуміння і при нагоді обговорювали питання розвитку українського кіно.

Яке враження у вас склалося від Олега?

Відчувалося, що він був не у своїй тарілці. Не мав притаманної багатьом позірної самовпевненості, як то частенько буває, коли людина зробила фільм, який отримав нагороди. Олег виглядав людиною, яка шукає для себе відповіді на виклики конкретної ситуації, в якій зараз знаходиться.


"Сенцов не робив зі свого фільму величезного досягнення"

А як вам "Гамер"?

Він мене вразив! Бо очікував побачити зовсім інше кіно... Зазвичай в режисерів, які самотужки знімають повнометражний фільм і знаходяться не в контексті кіно, виходить дещо провінційний фільм, який має купу шаблонів: намагання копіювати Голлівуд або щось подібне. В Олега такого не було.

У нього справді вийшов потужний незалежний європейський фільм по духу й організації. Тобто те, що він назнімав будучи сам в ролі знімальної групи, вражає!

Кіно – це ж взагалі дуже вимоглива до грошей річ. Але його історія у форматі художньої форми дуже добре подана. Не відчувалось у фільмі проблем через відсутность знімальної групи як такої.

"Гамер" – дивіться відео


Як Олег оцінював цей фільм у розмові з вами? Якими поглядами ділився щодо українське кіно?

Він не робив презентації "Гамера". Геть не сподівався словами передати те, що зробив. Сенцов просто констатував факт, що за свої гроші зняв кіно. І сказав, що його цікавить моя думка. Йому величезний плюс за те, що не робив зі свого фільму якогось досягнення.

Як правило, режисери або люди, які роблять власні проекти, намагаються вихваляти свою роботу, аби відразу створити позитивне враження. У нього цього не було.

Кіно має свою невербальну мову завдяки зображенню, ритму, кінематографічним нюансам. І у випадку з Олегом, він не вчив закони жанру, а відчував їх. Це знаходилось у його природі.

Він розумів, що його фільм краще розповість за будь-які слова. Відтак, якщо людина зрозуміє, то вона на одній хвилі осягнення невербальних речей.

Тобто немає сенсу щось пояснювати? Фільм говорить сам за себе.

Звичайно! Для цього кіно і робиться. Воно існує у форматі універсальної форми спілкування.

Повернемось до подій Революції Гідності. І вас, і Олега частенько можна було побачити на Майдані. Хто чим займався?

Я робив творчі проекти з мистецьким об’єданням "Вавилон’13". А Олег допомагав ефективніше. І нас закликав не лише знімати.


Володимир Тихий на Майдані в 2014-му

Чесно кажучи, мене дивувало, що він знайшов себе не у форматі людини мистецтва на Майдані, а став активістом. Багато ж наших знайомих кіношників щось знімали і займались перфомансами. Людей, які займаються кіно, має більше хвилювати і хвилює доля їх мистецьких проектів, кар’єра і певні честолюбні речі.

А він тоді працював над своїм другим фільмом "Носоріг" – дуже складним проектом за формою й за матеріалом. Відчувалось, що хотів зробити документальне кіно 1990-тих. Пам'ятаю, він довго шукав людину на головну роль: не актора, а дійсно носія образу криміналітету. І він знайшов! Вони почали знімати, але з початком Революції Гідності відклав роботу над стрічкою… І пішов на Майдан "польовим" активістом.

Він їздив з автомайданом, коли той боровся з першою хвилею тітушні, яка мала творити свавілля в Києві. І от автомайдан превентивно знешкоджував технологію терору.

Він приходив до нас на "Вавилон’13" і питав, що у нас відбувається. Пам’ятаю, далі з’явились перші загиблі – Нігоян і Жизневський, далі знайшли Луценка...

І от коли у нас був відступ, увечері з'явився Олег і сказав, що ми маємо бути там, противитись і не давати спецпризначенцям захопити Майдан. "Знімаючи, ви не приймаєте активної участі", – говорив. На мою думку, тоді він цілковито зробив свій вибір і склав план дій. Він і зараз продовжує цілеспрямовано і вірно йти цією дорогою.


"Сенцов закликав бути активнішими на Майдані"

Чим Олег займався в Криму, і коли ви востаннє спілкувались?

Він поїхав у Крим і займався волонтерською допомогою українським військовим, яких оточили. Згодом на півострів поїхали і наші спільні знайомі – кінооператор Ярослав Пілунський і Юрій Грузінов. Вони хотіли зустрітися з Олегом, але хлопців тоді викрали. Було невідомо, що з ними відбувається, і ми шукали можливість дізнатися…

Тоді ми з Олегом розмовляли телефоном кілька разів. Він холодно і зважено говорив про те, що слід очікувати і як воно повернеться... Виявилось, що Пілунського, Грузінова й інших бранців тримали у підвалі військового комісаріату в Сімферополі. Олг допомагав їх звільнити. Добре, що все обійшлось і їх відпустили.

І тому, коли Олег опинився у полоні, я теж думав, що це незабаром скінчиться, його звільнять, і він буде в Києві з нами. Ми ж мали приклад хепі-енду! Але тут розгорнувся абсолютно інший сюжет...

Коли Сенцова вивезли до Росії, теж надіялись, що його незадовго звільнять?

Те, що йому інкримінували, звучить відверто по-ідіотськи. Наприклад, спроба замаху на пам'ятник Леніна. Не вкладається в голові, що це могло мати жахливі наслідки.

А зараз все стало зрозуміло. Наша серйозна помилка в тому, що оцінюємо дії Кремля за логікою цивілізованого притомного людства. А там немає логіки, там ненависть і бажання знищити. Ми бачимо наслідки цього. Маючи хибне уявлення, думаємо, що здоровий глузд переможе, якщо домовитись з ворогом. Але такого немає.


"Кремль не діє за логікою цивілізованого людства"

Коли зрозуміли, що домовитись навряд чи вийде?

Досить давно. Бо я тісно спілкуюсь і щодо питань військовополонених. Там ситуація інша. Бійці потрапляли в полон і, як правило, їх обмінювали на полонених з того боку. Цим займались командувачі батальйонів. Десь і гроші відігравали свою роль. Але там була мотивація. З цього боку – наші, з того – ваші, вони вам потрібні, вони – нам. Це відігравало вирішальну роль.

Читайте також: У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого

І працювало, доки не почалися мирні перемовини на міжнародному рівні. Все просто загнулося! Чиновники опинились у ролі людей, які мають приймати рішення швидко й результативно, але вони ніяк не вмотивовані.

А у випадку з Олегом ситуація ще раніше почала виглядати кепсько. Коли стало зрозуміло, що його доля залежить від формальних мотивів чиновників, які не дуже то й зацікавленні у звільненні.

Чому?

Бо чиновник – формаліст, якому не тепло, ні холодно від проблем простих людей. Він за інше гроші отримує. Українські, російські, німецькі чиновники – різниці немає. Тому абсурдно виглядають звернення до чиновників найвищого європейського рівня. Коли ті зустрічаються, три години не розмовляють про Олега Сенцова. Про що вони розмовляють? Про економічні питання і власні інтереси.

Нібито, безвихідь… Але у нас є люди, яких можна зробити добряче вмотивованими. Хоч того самого кума Путіна – Віктора Медведчука.

Як його вмотивувати?

Вибити з-під ніг можливість комфортно себе тут почувати!

Він апріорі розраховує не на людей, а на кілька мільйонів "вати", яка ще є в цій країні. Якщо Медведчук зрозуміє, що всю "вату" втратить, не матиме можливості брати участь в президентських виборах і займатися брудними справами легально у цій країні, він заворушиться…

Повірте, він це просто так не кине і не поїде в Грецію чи Москву. Боротиметься за те, щоб лишитись в Україні. Бо він не просто чиновник, а людина з великими амбіціями і планами. Медведчук залежний від багатьох факторів в Україні, на які треба впливати вже зараз.

Тобто акції під офісом Медведчука у Києві підвищують його мотивацію в обміні полоненими?

Відносно. Однак вони більше просвітницькі. Інколи кажуть, мовляв, чому ми тут зібрались, адже кум Путіна тут не живе?! Ми ж не діти, ми все чудово розуміємо. І не очікуємо, що з вікна посольства РФ вигляне Путін, і йому буде прикро, що ми кричимо "Путін – Х*йло!"


Акція підтримки Сенцова під посольством Росії

Ми в курcі, що там немає ні Путіна, ні Медведчука. Але там є його минуле… Минуле, яке він намагається, як картяр, перемішати у новій колоді. СДПУ(о), Стус, Революцію Гідності – ці речі він хоче скинути, як змія – шкіру. А натомість опинитись у новій партії і виглядати оновленим політиком, який, нібито, нічого поганого за собою немає. Мовляв, прагне лише миру з Росією. Але насправді це не так.

Читайте також: "Ваті – торба!": як у Києві навідалися до офісу Медведчука та що з того вийшло

Зрозуміло, що ті акції мали на меті просвітити населення та нагадати, хто такий насправді Медведчук… Повернімось до фігури Олега Сенцова: що, на вашу думку, таки спонукало його голодувати?

Найперше, не варто робити з нього невдаху, який опинився у жорнах системи. Він свідомо боровся за Україну, зважуючи всі можливі наслідки.

І от на четвертому році ув'язнення Сенцов зрозумів, що зовсім не контролює ситуацію... Що його чекає забуття, Сибір, довга нудна смерть... Він розумів, що його там будуть ганяти етапами з колонії в колонію, повільно вбиваючи, нищачи здоров'я і руйнуючи про нього пам'ять, вбиваючи саму ідею, ради якої він зараз бореться. Тому й почав голодування.

Фактично Олег зараз не дав нічого зробити Путіну і його прибічникам. Так чи інакше він знаходиться на межі й контролює ситуацію! Не дивлячись ні на що.


"Сенцов, перебуваючи на межі, контролює ситуацію"

Хоча, можливо, він собі дещо інакше все уявляв. Бо такі страшні речі неможливо спрогнозувати. Ще три місяці тому ми мали примарні уявлення щодо впливу міжнародних політиків. Думаю, що він теж мав ілюзії. Швидше за все, зараз вони розвіялись.

Ви підтримували контакт з Олегом?

Ні. Я не писав листів. Бо при думці про них відчуваю безпорадність. Просто не можу писати листа людині в передкритичному стані. Хочеться сказати щось головне і справді важливе… Але це виріжуть, бо російські тюремники цензурують листи. А щось інше не є тим важливим, що Олегу треба говорити.

Ми говорили про недостатню реакцію міжнародників. А як щодо українського населення. Наші люди достатньо "в темі" ?

Відносно. Але що очікувати від людей? Це звичайна реакція.

Розумієте, травматичне відчуття отримує досить велика кількість активних представників суспільства. Потрапляючи в атмосферу безпорадності, вони намагаються максимально тримати дистанцію, щоб це не травмувати себе ще більше. Це треба аби комфортно себе відчувати.

Хороший приклад розказували хлопці-азовці. З потужної футбольної групи "Ультрас", одна частина пішла воювати, а інша – ні. І перші почали закидати тим, які не пішли, що вони, мовляв, не мужики. Відтак в останніх швидко сформувалось уявлення, що війна – це повна фігня. Тобто вони стали в позицію захисту, що знищило ймовірність мати їх у союзниках.

Тому закидати нашому суспільству, що воно не бореться за полонених так, як мусить, не зовсім правильно.


Учорашня акція підтримки Сенцова не була велелюдною

Чесно кажучи, ми ж розуміємо, за яких умов ці обміни точно відбулися б. Для цього мають місце далекі від Мінських угод дії. Йдеться про потужні диверсійні акції, які б сприяли визволенню полонених з того ж Донецька. По суті це теж можна було б організувати. Але це викликало б терористичні акти на нашій території. Баланс дуже хиткий.

Але ми можемо провокувати звільнення й іншими методами. Маємо значно дієвіші важелі, ніж листи до парламенту Сполучених Штатів.

Про які саме важелі мова?

Не дати можливості представникам Путіна тут себе комфортно почувати. Ці люди і російський президент більше залежні від України, ніж можемо собі уявити.

Це не правда, що покидьки при першій-ліпшій можливості повтікають звідси. Вони ніхто поза території цієї держави. Якби вони б заспокоїлись тільки грошима, то не займалися б політичною діяльністю. Вони від нас залежні. Це і є сенсом їх життя. Цього сенсу їх треба позбавляти!

За якої умови все таки можливе звільнення Сенцова?

Питання звільнення заручників вирішується не у формації посередників, а в досить жорстких реаліях. Його звільнення теоретично можливе, якщо обміняти на дуже важливого для Росії нашого ворога. Такий зараз не простежується…

Можна сподіватись, що режим Путіна завалиться, і прийде людина з протилежною політикою. Але поки що на це теж не схоже.


Олег Сенцов голодує 101-й день

Що робиться в українському кінематографі під впливом нинішніх реалій?

Щодо заручників з'явились документальні фільми: як українські, так і незалежні напівросійські у країнах Прибалтики. Також є американські проекти. Себто, документалістика цю тему охоплює і з нею працює. Наскільки достатньо – це вже інша історія.

А от з ігровим кіно звичайно складніше. Олег пише у себе п’єси. Зараз ідеєю екранізації однієї з них – "Номерів" – займається кінопродюсер Анна Паленчук. Вона багато переписується з Сенцовим щодо постановки його творів, не торкаючись ідеологічних чи політичних моментів. Не за горами презентація "Номерів"...

Читайте також: Скандал навколо фільму про Стуса: у Держкіно зробили важливу заяву

Якої ви думки про п'єсу Сенцова "Номери"?

Я не читав. О! Хочеться прочитати і розказати автору, що я про неї думаю. Можливо, це хороша ідея: прочитати п’єсу і написати листа, який вони не зможуть зацензурити!...