Заплющивши очі і затамувавши подих, п'ятирічна Даринка міцно трималася за маму. Їй було дуже страшно від вибухів, гуркоту гармат…
Читайте також У Маріуполі загинули бабуся та дідусь гімнаста Радівілова
Вони з мамою 7-й день знаходились у бомбосховищі. Було холодно, страшно і дуже хотілося їсти. Дуже лякала думка про те, що вона може залишитись без мами. А після того, як під уламками будинку загинули її найкращі друзі – Богдан і Світланка та їхні батьки – вона зрозуміла, що не тільки в казці існують потворні чудовиська, котрі нищать людей. Виявляється і насправді є такі нелюди-росіяни, які наче ті страховиська вбивають всіх навколо, руйнують будинки й лікарні, забирають їжу і воду... Даринка подумала, що вони, мабуть, особливо ненавидять дітей, бо знищили дитячий садок, куди вона щоранку з радістю поспішала, зруйнували школу, в якій працювала її мама.
А сьогодні вона дуже просила маму, щоб вони хоч на п’ять хвилин вийшли на вулицю і побачили сонечко, вдихнули свіжого повітря. І от, коли звуки гармат були ніби десь далеко, вони піднялись на поверхню і… від побаченого у неї перехопило подих: навкруги були одні руїни, на місці нового і гарного дитячого майданчика – чорна вирва, дерева і кущі всі згоріли, сонце закрила щільна хмара кіптяви…
Даринка міцно схопилася за мамину руку і почала плакати… Їй стало дуже шкода чудового міста, де вона мешкала з батьками, та свого будинку, який, як побитий велетень, жалібно дивився очима вибитих вікон…
Але в маленькому серці дівчинки озвалася велика надія, що її тато і його військові товариші, які відважно боронять Україну, обов’язково врятують рідне місто. Дівчинка перестала плакати, а мама сказала: "Наше військо – найсміливіше і найсильніше. Перемога незабаром буде і в Маріуполі".
Даринка подумала, що вони з мамою теж дуже сильні, бо виживають в такому жахітті, і разом з іншими маріупольцями дочекаються ПЕРЕМОГИ. А ті страшні росіяни кудись зникнуть назавжди й більше ніколи не зможуть забирати в неї друзів. Вона голосно вигукнула: "Я ненавиджу російських загарбників, татко їх вижене! Маріуполь, потерпи, рідненький, ще трішечки!!! Перемога вже скоро!"