Михайло Драпатий – бойовий генерал і один з символів українського спротиву. Проти росіян він воює з 2014 року та брав участь у багатьох боях і операціях.

На початку повномасштабного вторгнення Драпатий був заступником командувача Об'єднаних сил ЗСУ, згодом командував військами на півдні України та звільняв Херсон.

Згодом генерал Драпатий командував Сухопутними військами, а влітку 2025 року очолив Об'єднані сили ЗСУ.

У липні 2026 року стало відомо, що генерал-майор Михайло Драпатий обійме посаду Головкома ЗСУ після відставки Олександра Сирського.

Що відомо про генерала Драпатого – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Михайло Драпатий народився 21 листопада 1982 року в місті Кам'янці-Подільському Хмельницької області в родині вчителів.

У 2004 році він закінчив Харківський інститут танкових військ імені Верховної Ради України на командний факультет, а після цього – лейтенант Драпатий почав службу в 72-й окремій механізованій бригаді в Білій Церкві. Нею, до речі, тоді командував Олександр Сирський.

Драпатий на війні з росіянами фактично з перших днів.

У 2014 році Драпатий командував 2 механізованим батальйоном 72 ОМБр, яка у повному складі воювала на сході України. Його підрозділи розташовувалися навколо Маріуполя.

WhatsApp Не користуєтесь Telegram? 24 Канал є у WhatsApp. Підпишіться і читайте перевірені новини Додати

9 травня цього ж року Драпатий на чолі зі своїм батальйоном на бронетехніці зайшов у місто для посилення підрозділів після того, як окупанти здійснили спробу захоплення міліцейського відділку, намагаючись повторити сценарій захоплення Слов'янська.

Тоді прибуття підкріплення та сміливі дії українських військових завадили тому плану.

Кадри, як БМП Драпатого перелетіла через сепаратистські барикади, облетіли увесь інтернет і стали культовиим, а сміливий командир заслужив повагу суспільства.

Прорив ЗСУ до Маріуполя – дивіться легендарне відео:

Після Маріуполя 1-ий і 2-ий батальйони 72-ої бригади відправили у рейд вздовж кордону з Росією, щоб здійснити зачистку території й недопустити проникнення нових загонів ворога. Тоді ще ніхто не знав, що Росія наважиться застосувати для прикриття груп диверсантів регулярні армійські частини.

Українські військові взяли під контроль прикордонну зону біля населених пунктів Амвросіївка, Зеленопілля, Маринівка, Довжанський, утримували Савур-Могилу, Червонопартизанськ, а також мали дійти до кордону та відрізати російську армію від логістичного забезпечення.

Через обстріли росіян "Градами" та "Ураганами" військові та прикордонники опинилися у вогневому кільці.

Були дні, коли нас по 7 годин безперервно розстрілювали з усіх видів артилерії та мінометів. Сили були нерівні, допомога не підходила, боєприпаси закінчувались, техніка майже вся була виведена з ладу. І тоді підрозділи пішли на прорив, вийти змогли не всі, а ті, хто прорвався, дійсно стали героями,
— згадував Михайло Драпатий ті події.

Комбат Драпатий уник російської пастки, не став чекати на "зелений коридор" від ворога й самостійно взявся за виведення підрозділів бригади з району Ізварине та Червонопартизанська (нині – Вознесенівка).

Бійцям группи майора Драпатого вдалося дістатися Зеленопілля, а потім здійснити другий етап свого прориву, вийшовши з так званого "Ізваринського котла". Це сталося 5 серпня 2014 року. Загалом бійці подолали понад 160 кілометрів.


Майор Драпатий після виходу з оточення / Фото – Соцмережі

Тоді з оточення вдалося вийти 260 бійцям 2 батальйону 72-ої бригади з понад 30 одиницями техніки, загинув один солдат.

Сюжет каналу СТБ 2014 року про вихід з "Ізваринського котла" та комбата Драпатого:

Згодом батальйон Драпатого передислокували до Волновахи, а командир отримав направлення на навчання до Національного університету оборони України. Також офіцер отримав чергове звання – підполковник.

Стаціонарне навчання тривало недовго – Драпатий перевівся на заочну форму та повернувся в зону АТО.

Там він служив у складі 30 ОМБр першим заступником командира бригади. Також в ті дні Драпатий обрав собі позивний – "Рубін".

У серпні 2016 року його призначили командиром 58 ОБрМП, яка тоді дислокувалася у Донецькій області.

З липня 2017 року Драпатий керував операціями в районі Бахмутської траси.

У квітні 2019 року йому достроково надали звання полковника. А у серпні того ж року він розпочав навчання слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Драпатий був визнаний найкращим випускником оперативно-стратегічного рівня підготовки. Під час урочистої церемонії випуску, яка пройшла 18 червня 2021 року, посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс нагородила офіцера перехідним мечем королеви Великої Британії.


Фото Василя Артюшенка, "Дзеркало тижня" / ZN.UA


Фото Василя Артюшенка, "Дзеркало тижня" / ZN.UA

Фото цього епізоду спричинило справжню істерику в Росії. Там на Драпатого незаконного завели кримінальну справу ще у 2016-му, а визнання українського офіцера британського дипломаткою російські тролі спробували видати за приниження. Нібито українець встав на коліна перед англосаксами. Насправді це прояв поваги та традиційний жест офіцерів всього світу. Вони стають на одне коліно й це прояв вічливості та етикету.

Повномасштабне вторгнення росіян бригадний генерал Драпатий зустрів на посаді заступника командувача Об'єднаних сил ЗСУ з підготовки військ, але вже незабаром був переведений безпосередньо до війська, на одну з найнебезпечніших ділянок – на південь України.

Там росіяни мали значні успіхи – здійснили швидкий ривок з Крима до Херсона і розраховували розширти свої успіхи, загрожуючи Миколаєву та Кривому Рогу.

17 березня 2022 року Драпатий отримав призначення командувачем угруповування військ "Південь" (пізніше – ОУВ "Каховка"), яке зупинило просування ворога на Кривий Ріг та зруйнувало плани окупантів.

Згодом підрозділи, очолювані Драпатим, були перегруповані та увійшли до складу військ, що шокували росіян контрнаступом.

Драпатий був одним із тих, хто командував звільненням правобережжя Херсонщини восени 2022 року. Полковник очолював оперативно-тактичне угруповання "Херсон".

У лютому 2024 року Драпатий був призначений заступником начальника Генштабу з підготовки військових.

Довго на штабній роботі Драпатий не затримався. У травні 2024 року росіяни здійснили спробу прорива на Харківщині, яка створила безпосередню загрозу Вовчанську, тож Драпатого кинули рятувати ситуацію. Він очолив в ОТУ "Харків" і зумів стабілізувати ситуацію.

Згодом Драпатий перейшов на іншу небезпечну ділянку, очоливши ОТУ "Луганськ", яке відповідає за лінію фронту від Білогорівки (Луганська область) до Нью-Йорка (Донеччина).


Драпатий і Сирський на командному пункті / Фото – ЗСУ

5 жовтня 2024 року бригадний генерал Драпатий отримав звання генерал-майора. Також він лицар орденів Богдана Хмельницького, "Народний Герой України" та інших нагород.

29 листопада 2024 року Драпатий отримав підвищення та був призначений новим командувачем Сухопутних військ ЗСУ. З 26 січня 2025 року Драпатий керував ОСУВ "Хортиця".

1 червня 2025 року Драпатий продемонстрував, що готовий нести відповідальність не лише за успіхи, але й прорахунки. Після трагедії на полігоні Сухопутних військ ЗСУ в Сумській області, де внаслідок російського обстрілу загинули військові, генерал подав рапорт на звільнення.

Михайло Драпатий на фронті:

3 червня Драпатого було звільнено з посади, але без роботи він не залишився, оскільки державі й українському спротиву були потрібні його таланти. Тож Драпатого було призначено на посаду Командувача об'єднаних сил ЗСУ.

20 жовтня 2025 року Драпатий очолив новостворене Угруповання об'єднаних сил, що відповідало за ділянку фронту у Харківській області.

Бойовий шлях Михайла Драпатого / інфографіка – 24 Канал

У липні 2026 року в Україні завирувала криза. Після відставки уряду Юлії Свириденко у новій конфігурації Камбіну не знайшлося місця міністру оборони Михайлу Федорову. Той після відставки мовчати не став і звинуватив Головкома Олександра Сирського у не ефективній, а найстрашніше – не сучасній діяльності.

Також стало відомо про конфлікт Сирського та Федорова та фактичний ультиматум президенту Зеленському, який мав обирати когось одного.

Генерал Драпатий на зустрічі з президентом Зеленським і ТВО міністра оборони Хмарою (фото – Офіс президента):

Той обрав Сирського, це спровокувала масові народні протести, де серед вимог поступово викристалізувалась головна – відставка Головнокомандувача. Також про свої претензії до Сирського стали відкрито говорити військові.

Президент і Верховний Головнокомандувач не міг ігнорувати волю народу, тому Зеленський почав вивчати питання та проводити консультації з військовими. Також Зеленський зустрівся з провідними полководцями. Серед них був і Михайло Драпатий.

За повідомленнями ЗМІ, генерал-майор був одним з 11 потенційних претендентів на посаду Головкома, а деякі джерела уточнювали, що навіть головним фаворитом.

Зрештою 21 липня президент визначився, що саме Драпатий обійме цю посаду.