Про те, якими є потреби України у снарядах та як швидко Захід зможе збільшити виробництво боєприпасів – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Зверніть увагу Польща будує найбільшу армію в Європі: як допомога Україні перетворює її на військову машину

Якщо говорити про російсько-українську війну, то її можна назвати війною артилерії та дронів. Від початку повномасштабного вторгнення артилерія є невіддільною частиною російської стратегії – за допомогою десятків тисяч снарядів ворог стирав з лиця землі міста й села для подальшого захоплення. За понад рік протистояння російські запаси суттєво зменшилися. Якшо у перші дні вторгнення росіяни могли використовувати близько 85 тисяч снарядів щодня, то зараз ця цифра коливається від 10 до 20 тисяч.

Хоч Росія і використовує менше боєприпасів у порівнянні з минулим роком, та все ж показник досі залишається високим.

За словами Генсека НАТО Єнса Столтенберга, Україна щодня використовує від 4 до 7 тисяч артилерійських снарядів. Мова йде про різні калібри – як радянські 122 та 152 міліметри, так і західні 155 міліметрів та інших типів.

Тобто вогнева перевага в артилерії поки що, на жаль, залишається на боці ворога. Однак міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв'ю виданню ERR пояснив, що така різниця у кількості снарядів, які використовують сторони війни зумовлена ще й тим, що Росія використовує радянську техніку та ті запаси, які залишилися з часів "червоної імперії". Україна ж переходить на західне озброєння, яке є більш точним. Міністр пояснив це на простому прикладі – якщо для знищення цілі російським артилеристам потрібно 10 снарядів, то українським – 2.

Це не війна між маленькою радянською армією та більшою радянською армією. Це дві різні армії. Ми більш креативні з більш сучасним обладнанням та мисленням. Ось чому ми намагаємося використовувати менше боєприпасів,
– заявив міністр.

Та посилення військової допомоги з боку західних партнерів може дозволити українським військам використовувати більше снарядів для протидії ворогу і далі поговоримо більше про те, як саме це станеться.

Євросоюз та Норвегія погодили надання Україні 1 мільйона боєприпасів калібру 155-міліметрів і ця допомога розрахована на рік. Тобто на місяць ЗСУ можуть отримати додаткову вогневу потужність у вигляді понад 82 тисяч боєприпасів. На день наші воїни зможуть використовувати на 2 739 снарядів більше ніж зараз. Якщо брати максимальну кількість снарядів, яку зараз ЗСУ використовують за добу, тобто 7 тисяч, то кількість використаних боєприпасів наблизиться до позначки 10 тисяч. Однак це з розрахунку розподілу снарядів на 365 діб.

Військовий експерт Роман Світан у коментарі 24 Каналу поділився своїми міркуваннями щодо мільйона снарядів для України. За його словами, цих боєприпасів нам вистачить на трохи більше ніж 3 місяці, адже потреба ЗСУ в снарядах для контрнаступальних дій – мінімум 300 тисяч на місяць. Тобто близько 10 тисяч боєприпасів на добу.

Однак у цьому ключі не варто забувати, що активну допомогу Україні надають і США. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, тільки станом на жовтень 2022 року Вашингтон відправив до України понад 900 тисяч боєприпасів і зараз ця цифра, ймовірно, зросла до 1,5 мільйона станом на березень. І це при тому, що до узгодження пакету військової допомоги Євросоюз передав нам 350 тисяч снарядів.

Тобто військова допомога від партнерів, яка зараз тільки посилюється, дозволить Україні посилювати свої вогневі потужності та артилерійський вогонь. Це одна зі складових контрнаступальних дій, адже війну в Україні можна називати як війною дронів, так і війною артилерії. Росіяни для досягнення успіхів обрали тактику випаленої землі стираючи все артилерійським вогнем, щоб ЗСУ було важко утримувати ті чи інші населені пункти.

Прогнозів щодо завершення війни багато, але важко сказати напевно, який саме прогноз є найбільш точним. Складно передбачити, коли саме закінчиться війна, тому потрібно бути готовими до різних сценаріїв розвитку подальших дій. На Заході часто говорять про затяжну війну і закликають до неї готуватися. Чому це важливо? Ми бажаємо якнайшвидшої перемоги, але партнери мають бути впевнені, що у будь-якому випадку вони зможуть підтримувати Україну й надалі, а для цього потрібно суттєво збільшити виробництво зброї й боєприпасів – фактично перевести виробництво на військові рейки.

Тут питання не у тому, що Захід категорично впевнений, що війна з Росією ще затягнеться на роки, а усвідомює, що зараз військова промисловість має певні слабкі сторони і потрібно докласти зусиль для покращення ситуації. Одним із таких каменів спотикання стала артилерія. З часів Другої світової війни світ не бачив такого застосування артилерійських боєприпасів.

Про збільшення потужностей виробництва боєприпасів уже, зокрема, заявили у Німеччині, США та Польщі. Партнери чітко розуміють, що для подальшої підтримки України потрібно виробляти більше снарядів. Однак питанням тут залишається те, чи здатні партнери виконати свою обіцянку й суттєво збільшити власні виробничі потужності.

Роман Світан відзначив, що 90% снарядів, які планує нам передати Євросоюз та Норвегія, будуть виділені із запасів цих країн з подальшим відновленням. Тобто старіші боєприпаси, які вже є у партнерів, Україна буде використовувати на полі бою, а за цей час країни мають налагодити власне виробництво так, щоб відновити свої запаси.

За словами експерта, більшість компаній, які виробляють зброю та боєприпаси у Європі є приватними, тому якщо з боку урядів буде фінансування або договори, то ці компанії навіть можуть взяти кредити для того, щоб збільшити виробництво. Роман Світан переконаний, що Захід зможе виготовляти стільки боєприпасів, скільки потрібно Україні – тобто до мільйона снарядів кожні 3 місяці.

Там (у Європі – 24 Канал), в основному всюди приватні структури, а вони дуже швидко розгортають (виробництво – 24 Канал). Тобто, якщо буде фінансування або хоча б договори на фінансування, то вони візьмуть кредити в банках і запустять. Я думаю, що стільки, скільки нам потрібно, вони однозначно зроблять,
– зазначає Світан.

Однак водночас потреба в снарядах для ЗСУ може зменшитися після контрнаступальних дій, унаслідок яких зменшиться лінія фронту. Тому експерт оптимістично налаштований щодо забезпечення України боєприпасами з боку союзників.

Та все ж експерт відзначає найбільш позитивний сценарій, адже скорочення лінії фронту суттєво вплине на потреби армії, зменшивши їх. Однак ситуація на фронті динамічна та непередбачувана. Україна може реалізувати оптимістичний сценарій, однак і наша держава, і партнери мусять бути готовими до більш критичних дій.

Військовий експерт Петро Черник у коментарі 24 Каналу звернув увагу на те, що у 90-х в США на рік виготовляли лише 480 тисяч боєприпасів. Акценти Вашингтона були зміщені на виготовлення ракет. Тому на початку російського вторгнення в Україну, у США в запасі було 2,5 мільйона та близько тисячі артилерійських стволів.

Зараз США досі виготовляє менше боєприпасів, ніж Росія. За словами Петра Черника, мова йде про 20 тисяч боєприпасів на місяць. Однак Вашингтон планує збільшити ці показники до 50 тисяч боєприпасів уже до цього літа.

Експерт переконаний, що великий артилерійський конвеєр уже запустився. Однак таку тривалість запуску Петро Черник пояснює тим, що у Європі та США не діють так, як на пострадянському просторі за яким "є потреба – будуємо завод, виробляємо снаряди 2–3 роки і все". Тобто Захід більш прагматичний – якщо потрібен новий завод, то його діяльність передбачена щонайменше на 20 років.

Завод якщо будують, то прораховують як мінімум на 20 років хто, де, як будувати, яка фірма, які технології будуть застосовані та які типи боєприпасів виготовлятимуть, тому що там дуже серйозно працюють закони. Це правові держави. Це робочі міста, це майбутні відчислення до пенсії, це профспілки та навіть електорат і саме тому це все так повільно,
– пояснює Черник.

Американське видання The New York Times опублікувало матеріал, у якому оцінює можливості Європи виконати обіцянку щодо мільйона снарядів для України. ЗМІ відзначило, що найбільші заводи з виробництва працюють цілодобово.

Акценти американська преса робить на норвезько-фінській компанії Nammo, яка до 2028 року планує збільшити виробництво у 10 разів до показника 200 тисяч боєприпасів на рік, однак Україні лише на місяць потрібно 250 тисяч снарядів калібру 155 міліметрів.

Потужностей Європи, щонайменше у короткостроковій перспективі, недостатньо для того, аби забезпечити всі потреби України, тому зараз партнери даватимуть нам боєприпаси зі своїх запасів.

З часів завершення холодної війни західні країни змістили акценти уваги у військовій промисловості й артилерія залишилися поза увагою, що призвело до того, що виробники боєприпасів не мали можливості розвиватися. Тому зараз завдання перед Заходом непросте, адже налагодження виробництва та його збільшення потребує додаткової робої сили, заводів, сировини, пального тощо. Це все потребує витрат та налогодження логістики, а для цього потрібні контракти та фінансування з боку урядів держав.

Тобто фактично партнерам потрібен час. Однак Україна чекати не може, бо нестача чи відсутність снарядів стане катастрофічною для бійців. Тому прем'єр-міністр Польщі Матеруш Моравецький запропонував варіант, який дозволить виграти ще трохи часу для налагодження власного виробництво – закуповувати снаряди поза межами Євросоюзу. Як приклад глава польського уряду навів Ізраїль та Південну Корею, у яких чимало боєприпасів. Однак поки що Франція наполягає на тому, що всі контракти на боєприпаси мають іти європейським фірмам для розвитку власного виробництва. Крім того, для таких процедур потрібна не тільки повна згода учасників угоди, але й сторони, в якої хочуть придбати боєприпаси. Південна Корея підтримує Україну, але стримана у питанні зброї. Ізраїль не настільки стриманий, але й не є повністю відкритим у цьому питанні.

Тож питання нарощення виробництва боєприпасів може стати складним для наших партнерів, однак наявність різних варіантів щодо того, як би забезпечити Україну боєприпасами, є ще одним свідченням високого рівня підтримки. Підтримки не на словах, а на ділі.

Петро Черник відзначив, що, за даними відкритих джерел, на початку повномасштабного вторгнення у Росії було близько 5,5 тисячі штатних артилерійських установок, в основному калібром 122 та 152 міліметри. Запас боєприпасів коливався у межах від 15 до 20 мільйонів. Усі ці показники суттєво перевищують запаси та кількість артилерійських установок США станом на 24 лютого 2022 року.

До теми Еволюція деградації: як Росія пересідає на стару техніку і чому мобілізовані горітимуть у Т-34

За перші пів року вторгнення Росія використовувала від 45 до 80 тисяч боєприпасів на добу. Артилерію в таких масштабах не використовували з часів Другої світової війни.

За словами експерта, Росія зараз може виготовляти на місяць від 100 до 125 тисяч боєприпасів. Тобто не більше 4,2 тисячі на добу. Водночас запаси, за словами Черника, скоротилися на близько 80%. Тому зараз Росія використовує значно менше боєприпасів, але поки що все ж більше, ніж Україна.

Роман Світан відзначив, що запасів боєприпасів у Росії залишилося вже не так і багато, якщо порівнювати з початком вторгнення. За його словами, росіяни використовують у середньому по 15 тисяч снарядів на день, але виготовляти можуть втричі менше – до 5 тисяч. Тобто в найближчі місяці окупанти можуть вичерпати свої запаси й тоді на заводах вони вироблятимуть по 5 тисяч снарядів на добу, які одразу ж з конвеєра будуть відправляти на фронт.

До того часу, на думку експерта, Україна матиме ресурси для застосування 10 тисяч снарядів щодня, що дасть нашій армії вогневу перевагу. Однак цей переломний момент можливий, на думку Світана, не раніше літа цього року.

Петро Черник, своєю чергою, вважає, що наприкінці цього літа або на початку осені Україна та Росія зійдуться у так званій точці збігання кривих – тобто артилерійські потужності обох сторін зрівняються з подальшим зменшенням потужності росіян та посиленням потужності Збройних Сил. Тому експерт саме на цей час прогнозує переломний момент у війні, який буде пов'язаний з так званим "снарядним інсультом" росіян, який відбудеться на тлі вичерпання власних запасів з одного боку, а з іншого – суттєвого збільшення виробництва боєприпасів з боку наших партнерів.

Тому якщо говорити про ініціативу Євросоюзу та Норвегії щодо військової допомоги Україні, то варто говорити не лише про мільйон снарядів як одноразову допомогу, а глобальний контекст цього рішення, яке не лише допоможе нам, але й посилить партнерів. Це, своєю чергою, ще більше сприятиме Україні у цій війні.

Захід іде на серйозний крок, збільшуючи військове виробництво й саме Україна стала причиною цього. Тож це ще один доказ того, що успіхи ЗСУ переконали західних партнерів у тому, що ми можемо перемогти, а вони, своєю чергою, роблять все для того, аби посилити нашу армію. Заходу потрібна впевненість. Якщо прослідкувати поведінку країн-партнерів від початку вторгнення, то позиція щодо того чи іншого озброєння змінювалася залежно від впевненості, яку наша країна давала світу.

Якщо у перші дні частина світу вірила в те, що Київ впаде за 3 дні й не дуже поспішала з допомогою, то потім ми почали доводити свою здатність оборонятися і вести контрнаступи. Зараз великі світові держави точно хочуть бути серед переможців, а не переможених. Чим більше українці підкріплюють впевненість про здатність перемогти й досягти своїх цілей, тим на більш потужні кроки йдуть партнери.

У січні Франція, Німеччина, США, Велика Британія вирішили надати свої танки Україні, що стало прецедентом – Україна отримала західну бронетехніку. Тепер же партнери готові посилити виробництво артилерійських боєприпасів, щоб посилити нашу армію. Далі – авіація, переговори щодо якої тривають.