Як Росія прикривала виведення військ з Афганістану

Якщо конкретніше, то під цифрою до 4,4 тисячі балістичних ракет малої дальності я маю на увазі орієнтовно до 2,1 тисячі балістичних ракет до ОТРК "Ельбрус", він же "Скад", і до 2,3 тисячі ракет до специфічного ОТРК "Луна-М".

Читайте також Росія світить своєю агентурою напередодні історичного саміту ЄС

У боях січня – лютого 1989 року радянська армія відстріляла 102 ракети до "Скадів". Це у них був "елемент прикриття" виводу військ з Афганістану. Били переважно по цивільній інфраструктурі та особливо підлим способом – наводили не на повну дальність стрільби, щоб при влучанні вибухали не тільки 900-кілограмові боєголовки, але й залишки ракетного палива також.

Досвід такої стрільби радянські військові визнали "успішним", після чого вирішили, що масовані постачання ОТРК стануть одним з ефективних елементів підтримки прорадянського режиму в Кабулі.

Але показово, що Москва свої ракети напряму афганським "товаришам" не довірила. Натомість вона приховано залишила в Афганістані після 14 лютого 1989 року ракетний дивізіон однієї із мотострілецьких дивізій 40-ї армії.

При цьому з ракетами навіть у випадку з боями в Афганістані у росіян все вийшло за дещо знайомою траєкторією – бити "Скадами" починали за логікою, що ці ракети все одно пора утилізувати, а відстріляти буде простіше. До серпня 1991 року дійшли до того, що через безконтрольні відправки до Афганістану почали вичерпуватись навіть недоторканні запаси по ОТРК "Ельбрус" та "Луна-М" в округах по всій ще тоді території СРСР.

Зауважте Авдіївка – остання перешкода перед Києвом? У Росії не розуміють жертв через місто на Донеччині

Світ вдавав, що не помічає бомбардувань Афганістану

Ще цікавим є той факт, що десь із листопада 1988 року по лютий 1989 року Радянський Союз систематично використовував "Ту-22М3" для килимових бомбардувань Афганістану. Спочатку для виконання таких завдань були залучені 16 бомбардувальників 185-го авіаполку з Полтави, а вже у грудні 1988 року їх замінили на 16 "бортів" з білоруської Орші.

При цьому, що специфічно, вильоти "Ту-22М3" для бомбардувань Афганістану відбувались з того ж аеродрому, де Радянський Союз на позір міжнародної спільноти приймав транспортні літаки із підрозділами, котрі вже починали виводитись "через річку" в межах мирного процесу, передбаченого домовленостями в Женеві.

Просто бомбардувальники злітали з однієї частини обширного аеродрому, а транспортники сідали в іншій. Усі міжнародні спостерігачі вдавали, що нічого не помічають.

Останній виліт на бомбардування Афганістану радянські "Ту-22М3" виконали взагалі 13 лютого 1989 року, тобто буквально в останній "офіційний" день війни.

Важливо З сиротинцями не візьмуть: ЄС поставив Україні чіткі вимоги

Ці всі приклади я навів не тільки для ілюстрації того, що росіяни мають історичну тяглість воювати так, щоб лупити ракетами геть всюди без особливого контролю витрат і результатів. Але ще й для ілюстрації того, що у росіян це теж така історична практика – супроводжувати вхід у "мирний процес" новим стрибком насилля та ескалації.

Ми подібне спостерігали на власні очі у березні 2022 року, коли росіяни посилювали ракетні удари на тлі чергового раунду перемовин. А тепер є і вдалий історичний приклад. Все вище написане точно знадобиться людям, які мають справу з міжнародною комунікацією, особливо на тлі жовтуватої статті від Bild про те, що нас уже збираються схиляти до перемовин.