На перший погляд дивний за складом учасників конфлікт зумовлений доволі банальними причинами – спікер польського сейму Влодімєж Чажастий відмовився номінувати Дональда Трампа на Нобелівську премію миру. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Цікаво Цифри говорять самі за себе: як українці оцінюють поляків і їхню допомогу
"Видалити з друзів в мережах" – як елемент новітньої дипломатії
Політик "Лівиці" критично відреагував на відповідну ініціативу з боку ізраїльських і американських колег. Це викликало жорстку відповідь з боку посла США Томаса Роуза – той вирішив призупинити будь-які контакти зі спікером.
Томас Роуз відзначається доволі жорсткими і неординарними підходами, що певною мірою уособлюють новий стиль MAGA-дипломатії.
За один день, людина, яка б мала розвивати і покращувати відносини між країнами, відмовилась від комунікації зі спікером сейму, здійснила випад на прем'єр-міністра Дональда Туска, який виступив на захист свого партнера по коаліції, а на останок – натякнула в одному з дописів в соціальних мережах, що США можуть забрати своїх солдатів і озброєння з Польщі.
Чи можна уявити більш жорстку і радикальну позицію посла партнерської країни? Навряд. Чи дійде до того, що посол видалить прем'єра з друзів в соціальних мережах? Можливо.
США – як фактор внутрішньополітичного протистояння у Польщі
Проте інцидент не залишився лише в площині дипломатичного протистояння між урядом і американським дипломатичним представництвом, а сформував основу для загострення внутрішнього політичного конфлікту.
За ситуацію вхопились представники опозиційної політичної сили "Право і Справедливість", оскільки побачили можливість удару по позиціях урядової коаліції.
Цікаво, що групи впливу всередині "ПіС" навіть призупинили внутрішні чвари задля консолідованих дій і спроби повалити парламентську більшість з урядом. Поки лідер "ПіС" Ярослав Качинський перебуває в лікарні, молода генерація партійного управління ініціює внутрішню зустріч, за результатами якої намагатиметься винести у парламент питання відставки спікера.
Кінцева ціль – припинення повноважень коаліції, створення технічного уряду або проведення дострокових виборів. Проте це лише наміри.
Також справжніми розборками ризикує стати наступне засідання ради безпеки і оборони під головуванням президента.
По-перше, з президентської канцелярії надійшли обвинувачення, що родина Чажастого має зв'язки з російським бізнесом. За їхньою інформацією, дружина спікера і він сам входили в управління компанії, яка була пов'язана з російським банком. Цей сюжет точно займатиме провідне місце в інформаційній кампанії на чолі президента і "ПіС".
До теми Курди, Венесуела, Україна: як США зраджують союзників
По-друге, дотепер у Варшаві не прийняли рішення щодо Ради миру Дональда Трампа. Уряд намагається передати пальму першості у цьому питанні президентові, але при цьому наголошуючи, що рішення має координуватись з іншими органами державної влади. Президент відчуває себе "під ударом", оскільки не має намірів відмовляти ключовому союзнику – Трампу, але й не отримав можливості погодитись.
Це перетворюється на гру у перекидання відповідальності, де сторони чекають на дії одна одної.
На жаль, поки що Рада миру не забезпечила жодного повноцінного примирення, але вже спровокувала як мінімум одну "політичну війну" – всередині Польщі.
По-третє, з боку команди президента виникають питання і щодо використання програми SAFE для фінансування ВПК. Ймовірно саме цей пункт – найбільш суперечливий у порядку денному з приводу критичних оцінок. Жодних сумнівів в доцільності вказаної ініціативи для розвитку ВПК немає.
Навіть президент Володимир Зеленський під час зустрічі з Туском в черговий раз підтвердив зацікавленість України у спільній роботі з польськими колегами – особливо щодо виробництва дронів. Використання європейських коштів під подібні цільові потреби – це чудова інвестиція в стратегічну безпеку Польщі.
Зеленський дав чітке розуміння польським партнерам: Україна зацікавлена надати власні технології і дрони. В таких умовах у Варшаві варто задуматись про те, що безпекові гарантії можуть бути взаємними: яка на користь України, так і в інтересах Варшави.
Таким чином, політичне протистояння в Польщі відбулось на різних рівнях.
Американська сторона зацікавлена в жорсткому лобіюванні інтересів власного президента, опозиційні сили побачили нагоду для дестабілізації коаліції і мобілізації власного електорату, але й урядові сили намагатимуться діяти в рамках стратегії "об'єднатись навколо свого прапора".
США перестануть бути союзником Польщі?
Туск за один день двічі зробив доволі резонансі заяви, що прямо чи опосередковано стосуються США.
По-перше, у ході спільного брифінгу з Зеленським він наголосив, що Польща не визнає жодних територіальних претензій Росії на українські території.
Це прозвучало в контексті розмов про російські вимоги до України на переговорах у координації США щодо виведення військ з Донецької області і ймовірної легітимації окупації Донбасу. Варто інтерпретувати це як чіткий політичний сигнал єдності навколо української позиції, яку, ймовірно, в США інколи помилково сприймають "за небажання до мирної угоди".
По-друге, виступивши в підтримку спікера сейму, Туск усвідомлював, що це викликатиме негативну реакцію у США, але вирішив діяти послідовно.
Попри все дипломатичний конфлікт доведеться вирішувати, оскільки не в інтересах Варшави сперечатися із США, як і не в інтересах Вашингтону ставити під сумнів власні союзницькі зобов'язання. Розвиток подій за негативним сценарієм створить лише проблеми для обох сторін.
Саме тому є сподівання, що короткий дипломатичний конфлікт не відобразиться на багаторічних стратегічних відносинах між США і Польщею. Водночас протистояння між урядом і президентом, між так званою коаліцією 15 жовтня і "ПіС" лише набиратиме обертів, що, звичайно, не може давати позитиву для України.
Україна максимально зацікавлена у стабільній політичній і безпековій ситуації в союзницькій Польщі, а також збереженні конструктивних відносин з усіма політичними таборами. Якщо раніше термін "двопартійна підтримка" переважно стосувався США, то зараз він має фундаментальне значення для української зовнішньої політики і в Польщі.
Що стосується Нобелівської премії миру – ймовірно, комітету варто розглядати її вручення не тільки як подяку за зупинку численних військових конфліктів у світі, але і як превентивний захід, щоб не виникло ще декілька нових конфліктів.