Облави на молодь, космічні супутники та "Орєшнік": до чого Росія таємно готується насправді
В ексклюзивному аналітичному розборі для 24 Каналу ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп пояснив, чому Кремль уникає повноцінної мобілізації, замінюючи її точковими облавами. Сьогодні системна мобілізація в Росії буде сприйнята суспільством значно гірше, ніж восени 2022 року, і стане критичним ударом по російській економіці через гігантські фінансові зобов'язання.
Масові облави на молодь у Москві ще не означають, що Росія готується до нової хвилі мобілізації. Владімір Путін досі уникає такого рішення, адже воно може обернутися серйозними проблемами для економіки, бюджету та внутрішньої стабільності країни. Водночас Кремль розвиває супутникову систему "Рассвет", яка може стати новою загрозою для українських військових, а Росія продовжує шукати способи посилити ракетний терор.
Чому Путін боїться мобілізації, наскільки небезпечним може стати російський аналог Starlink та як Україна могла б зупиняти удари "Орєшніком" – для 24 Каналу пояснив військовий аналітик Давид Шарп.
Підміна понять: чому облави в Москві не є мобілізацією
Останнім часом у російській столиці та інших великих містах фіксуються масові затримання молоді, яку примусово відправляють до військкоматів.
Проте ці заходи примусу до служби в армії помилково називати мобілізацією. За словами Давида Шарпа, класична мобілізація – це системний процес, коли держава цілеспрямовано залучає людей з усіх верств суспільства, як це відбувалося восени 2022 року.
Саме такий підхід здатен дати армії масштабне системне поповнення, наприклад, 300 тисяч осіб одночасно.
Натомість нинішні облави на вулицях, вилов боржників за аліментами чи маргінальних елементів – недієві. Такі дії трохи стимулюють загальний набір, але не вирішують стратегічної проблеми нестачі живої сили.
Повна розмова з Давидом Шарпом: дивитись відео
Ціна політичного рішення щодо мобілізації в Росії
Системна мобілізація в Росії – це політичне рішення найвищого рівня, яке ухвалює особисто Владімір Путін, а не військове керівництво на кшталт Валєрія Герасимова чи Андрєя Бєлоусова. І Кремль відверто боїться цього кроку через низку критичних ризиків.
По-перше, масове залучення тих, хто не бажає воювати, неминуче провокує соціальне невдоволення та нову хвилю втечі за кордон. Закриття кордонів лише посилить внутрішню напругу.
По-друге, вилучення сотень тисяч працездатних чоловіків з усіх сфер завдасть потужного удару по російській економіці.
По-третє, фінансовий аспект. Сьогодні Росія виплачує контрактникам величезні одноразові аванси та високі щомісячні зарплати. Якщо мобілізувати 300 тисяч осіб і не заплатити їм так само, це викличе бунт. А виплата таких сум одночасно стане гігантським, можливо, непідйомним тягарем для бюджету.
Саме тому Путін сподівається вирішити завдання-мінімум протягом найближчих років без оголошення нової хвилі мобілізації.
Космічна загроза: російська система "Рассвет"
Поки Росія економить на соціальних видатках, вона продовжує щедро фінансувати пріоритетні військові напрямки, зокрема космічну розвідку.
Розгортання російського супутникового угруповання "Рассвет" є спробою створити технологічний аналог системи Starlink. Хоча реалізація цього проєкту відстає від графіків, він невпинно прогресує.
За оцінками фахівців, вже найближчим часом ця система може становити суттєву небезпеку для українських сил. Відповіддю на цей виклик має стати розвиток потужних засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), здатних придушувати сигнал ворожих супутників.
Якщо Україна та її союзники не підготуються заздалегідь, ситуація може нагадувати раптову появу на фронті нових типів дронів, до яких війська виявляються неготовими.
Водночас Україна робить правильні кроки, розвиваючи власні супутникові програми у кооперації з європейськими партнерами, що дозволить забезпечити військових захищеним шифрованим зв'язком.
Ілюзія перехоплення "Орєшніка" та роль західних ракет
На тлі космічних перегонів з'являються повідомлення про розробку Україною систем для перехоплення російських ракет середньої дальності, таких як "Орєшнік", ще до їхнього наближення до цілі.
Проте Давид Шарп закликає бути реалістами: перехоплення таких ракет у космосі вимагає заатмосферних перехоплювачів рівня американської системи THAAD.
Наразі створення подібних технологій виглядає фантастично не лише для України, а й потребує колосальних інвестицій навіть від США.
Набагато практичнішим підходом є знищення російських пускових установок, таких як "Іскандер", на території Росії. Надання Україні далекобійних ракет Tomahawk або німецьких Taurus могло б суттєво змінити ситуацію.
Хоча повністю придушити ракетні обстріли неможливо (як показує досвід боротьби з мобільними установками в Ірані), наявність такої зброї змусила б росіян відтягнути техніку, почуватися менш комфортно та значно зменшити інтенсивність ударів.
Проте політичні побоювання ескалації, зокрема з боку Німеччини, досі блокують передачу критично важливого озброєння.