Західні союзники України протягом останнього тижня активізувалися щодо питання постачання нових озброєнь, а також серйозно обговорюють розблокування для України танків західного зразка. Натомість росіяни вдаються до чергової мобілізації, щоб спробувати бодай якось переломити хід війни. Про що писали західні медіа – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Актуально Що зміниться у світовій політиці в 2023: 5 прогнозів, які важливі для України

Видання The Times дійшло висновку, що нова російська мобілізація не зрівняється з західними технологіями, які передають Україні. Під Новий рік Україна привітала кількасот мобілізованих росіян ударами РСЗВ Himars, які прилетіли прямісінько в будівлю ПТУ в Макіївці, де вони й розміщувалися. Російських командирів жодним чином не збентежило те, що сама будівля нова і дуже сильно виділяється у міському пейзажі. При цьому, навіть не має спеціальних бункерів, які б захистили солдатів. Зрештою, Кремль звинуватив у смертях самих мобілізованих, нібито через сигнали їхніх телефонів ЗСУ вдалося навести ракети.


Супутниковий знімок знищеного ПТУ в Макіївці / фото BBC

Для багатьох росіян ця ситуація стала шокуючою та підняла хвилю критики в бік російського військового командування. Для самого Путіна це черговий доказ, що його армія є структурно недолугою та організаційно слабкою.

Війни, які тривають роками є, перш за все, змаганням в організації людей та ресурсів, а також вмінні адаптуватися до нових умов. Саме в цьому й полягає різниця між перемогою та поразкою.

Втім, Україні ще потрібно пройти великий шлях, щоб вибити окупантів з усієї захопленої території. У The Times наголошують, що 50 американських Bradley та ще кількадесят аналогічних БМП від Німеччини та Франції допоможуть, але їх все ще не достатньо.

Російська армія зі свого боку намагається створити нові сили, спираючись на масштабну мобілізацію, що дозволить Путіну залучити на війну ще близько 500 тисяч людей. Росіяни мають бути навчені та оснащені до весни, щоб вчасно розпочати наступ, який активно готує Сєргєй Суровікін. The Times також наводить кілька історичних прикладів, коли головнокомандувачам вдалося швидко переформатувати армію, подекуди в процесі війни.

Видання згадує приклад Радянського Союзу, коли Сталіну вдалося швидко переформатувати червону армію та створити велику кількість нових дивізій шляхом мобілізації мільйонів людей, левова частина яких була витягнута прямісінько з ГУЛАГів. Ці погано забезпечені війська часто йшли в атаку без зброї, а командування казало, щоб вони брали автомати та рушниці з тіл побратимів або противників.

Зрештою, армії є відображенням їхніх суспільств. Щоб мобілізація мала реальний сенс, Суровікін має не лише набрати людей, а й вирішити чимало побічних питань. Щоб отримати реальне підсилення російська армія має стати менш корумпованою, зменшити централізацію прийняття рішень, а також налагодити логістику. При цьому, досі не зрозуміло, чи здатна Росія створити достатню кількість навчальних баз, щоб підготувати ще пів мільйона людей.

Видання наголошує, що вирішити всі ці проблеми у такий короткий термін навряд чи вдасться. Втім, так чи інакше, Суровікін продовжує керувати армією ХХ століття проти оснащених і потужних українських сил ХХІ століття. Можливо, Суровікіну не залишиться нічого, окрім як повторювати методику червоної армії та просто кидати людей на фронт, як на забій, сподіваючись прорвати рубежі української оборони, користуючись чисельною перевагою.

Україна швидко змогла досягти того, на що Пентагон витратив десятиріччя та мільярди доларів, пише The Wall Street Journal. Мовиться про цифровізацію оборонних систем, спеціальну мережу, що здатна об'єднувати різні типи військ, розвідку та зброю. Це дозволяє швидко координувати дії на полі бою та ефективно боротися з чисельно переважаючими силами противника.

Урок полягає в тому, що ви повинні впроваджувати інновації, а ми цього не робимо. Бюрократичні західні армії занадто повільні та дуже обтяжливі, щоб швидко застосовувати нові технічні рішення для розв'язання проблем на полі бою,
– сказав Глен Грант, британський підполковник у відставці та фахівець з військової оцифровки.

Технічно підковане населення України оновило також і методи партизанської війни для цифрової епохи. Повстанці завжди перепрофільовували підручні засоби на зброю – від бамбукових шипів до коктейлів Молотова. В Україні, де процвітає індустрія технічного аутсорсингу та "сірих програмістів", вдалося адаптувати чисельні цивільні технології для військових цілей. Від шифрованих месенджерів, які збирають інформацію про місця базування російських військ на окупованих територіях, легких дешевих дронів до супутникового інтернету Starlink. Голова Мінцифри Михайло Федорів заявив, що "ворогу знадобилося 20 років на підготовку до повномасштабної технологічної війни. Україна здійснила потужний технологічний ривок за 10 місяців".

Підрозділи ЗСУ модифікують вже готові легкі безпілотники, оснащуючи їх засобами дистанційного керування для скидання гранат на позиції противника. Одна з українських компаній будує дистанційно керовані електромобілі, на які можна встановлювати важкі кулемети або інший вантаж. Тим часом, українські програмісти оновили систему ситуаційної обізнаності "Дельта", щоб надавати командирам розвіддані з поля бою в режимі реального часу, отримані з безпілотників і від спостерігачів, які живуть в окупованих Росією частинах України.

Українські військові, які сьогодні займаються розробками для армії стверджують, що Україна врешті стане найсучаснішою армією в питанні цифровізації та використанні різного роду технологій на полі бою.

Ніколи раніше 500 дронів у небі не супроводжували бойові сутички з ворогом. Сьогодні для ЗСУ це буденність.


Українські військові встановлюють снаряд на дрон DJI Mavic 3

WSJ називає використання легких дешевих дронів одним із основних методів ведення бою. Завдяки 3D-принтерам створюються спеціальні кріплення, які дозволяють озброїти легкий комерційний дрон. Вартість такої розробки, при цьому, складає близько 15 доларів. Значної шкоди ворог не отримує, однак завжди можна знищити транспорт окупантів або кількох солдатів. Легкі дрони, при цьому, стали незамінною частиною розвідки, яку українські сили ведуть на свої позиціях.

При цьому, видання наголошує, що подібні ідеї йдуть "знизу вгору", тобто є ініціативою простих волонтерів або малих груп ентузіастів та нагадують радше розробки "гаражних компаній" з Кремнієвої долини, ніж великі проєкти, які напряму фінансуються Пентагоном.

Експерти, які займалися цифровізацією війни у США стверджують, що за той час, який нині необхідний українцям на повну реалізацію якогось проєкту та перевірки його безпосередньо на полі бою, у США не встигли б навіть підписати контракт. Саме тому, в США детально вивчають практики українських воїнів, щоб спробувати їх реалізувати вдома для власної армії.


Підземний командний пунткт ЗСУ в районі Бахмута / Фото AP

Окремо WSJ звертає увагу на систему ситуаційної обізнаності "Дельта", яку українська неурядова організація "Аеророзвідка" створювала з 2014 року, щоб допомогти українській армії. Зрештою, практично всі підрозділи, які навесні брали участь у боях за Київ використовували "Дельту" зі своїх планшетів або ноутбуків. Безліч з них вчилися користуватися нею безпосередньо в бою і робили це дуже успішно. За словами західних оборонних фахівців, знайомих з українськими системами, це недороге, імпровізоване втілення тих величезних зусиль, над якими Міністерство оборони та інші західні військові працювали роками. Надійна цифрова матриця, що зв'язує між собою командирів, бійців, озброєння і розвідку.

Українські солдати та командири вважають також одним з важливих компонентів для українських військових технологій – рішення компанії SpaceX надати тисячі терміналів зв'язку Starlink на початку війни. Більшість підрозділів мають по одному терміналу, іноді замаскованому в картоні або смітті, щоб їх не помітили ворожі безпілотники.

США намагаються швидше впроваджувати нові технології, в тому числі через мережу неурядових інноваційних центрів, що пов'язані з Пентагоном, але працюють поза його бюрократією, під загальною назвою Defensewerx. Вони використовують цивільні ноу-хау у військових цілях. Люди, знайомі з їхньою роботою кажуть, що тепер ці центри також вивчатимуть приклад України.

Росія намагається тиснути на великі компанії, щоб отримати більше грошей, оскільки витрати на війну зростають. Про це пише видання Bloomberg. Росія планує вибити більше грошей з деяких товаровиробників та державних компаній, а також зменшити необоронні витрати, оскільки вторгнення в Україну поглинає все більші бюджети.

Частина додаткових коштів необхідна для покриття витрат, пов'язаних з війною, стверджують обізнані з цим питанням люди. За їхніми словами, рішення про розмір дивідендів або одноразового збору ще не схвалено, оскільки сума буде залежати від того, як буде виконаний бюджет за весь 2022 рік.

Бюджет Росії все більше стискається, оскільки вторгнення в Україну триває, а економіка скорочується під впливом масштабних санкцій США та Європи. До цього часу російському міністерству економіки вдавалося стримувати ефект від санкцій, що дозволило також заспокоїти суспільство, проте ці проблеми накопичуються в силу того, як затягується війна.

Владімір Путін пообіцяв не обмежувати військові витрати, при цьому, найбільшою статтею бюджету все ще залишаються соціальні програми. Щоб задовольнити потреби війни, росіяни скорочують бюджет на освіту та медицину, пише Bloomberg. Нова програма з "мобілізації доходів" має дозволити Росії зекономити близько 150 мільярдів рублів. Оскільки бюджетний дефіцит закріпився на роки вперед, а міжнародні ринки запозичень майже закриті для Росії, зростає нагальна потреба у забезпеченні доступу уряду до фінансування, оскільки надходження від продажу енергоносіїв перебувають під тиском.

Міністерство фінансів Росії, яке минулого року прогнозувало дефіцит бюджету на рівні 0,9% ВВП, тепер очікує дефіцит на рівні 2%, як у 2022, так і у 2023 роках. В цілому тогорічні витрати, ймовірно, досягли близько 30 трильйонів рублів, або приблизно на 27% більше, ніж спочатку планувалося,
– заявив в кінці грудня міністр фінансів Росії Антон Сілуанов,

Схоже, що в силу того, як наростатиме санкційний тиск на Росію, а доходи з продажу енергоносіїв навпаки падатимуть, тиск російського уряду на державні компанії та суспільні потреби росіян лише збільшуватиметься. На жаль, Росії поки є звідки брати додаткові кошти на війну, але в довгостроковій перспективі латати бюджетні дірки ставатиме дедалі складніше, тож згодом росіяни будуть згадувати про зростання економіки своєї країни з гіркими сльозами ностальгії на очах.

Плани російського військово-політичного командування про мобілізацію ще 500 тисяч людей лише поглиблять економічні проблеми Росії. Вилучення такої великої кількості працездатного населення для потреб фронту створить жорсткий дефіцит робочої сили всередині країни. Ймовірно, російська влада спробує замістити їх трудовими мігрантами, проте під тиском санкцій, обсяг доходів цих мігрантів також зменшуватиметься, а вся грошова перевага роботи в Росії для них поступово зникне.