Чому українцям не варто поспішати танцювати на уявній могилі росіян

Чому не можна недооцінювати ворога

Незліченна кількість мемів про мобілізацію в рф – це короткострокове заспокійливе та довгострокова помилка. Згадайте, як на початку повномасштабного вторгення ми масово сміялися з "російських ваньок", що дуже недооцінює ворога та знецінює подвиг ЗСУ.

Радимо путіна повісять свої ж: коли і чому це станеться

путін заливає про "часткову мобілізацію" у 300 тисяч осіб, але ми ж – не російське суспільство, ми не віримо словам божевільного диктатора. Йдеться про повноцінну мобілізацію, яка може сягнути мільйона осіб! І неважливо, що в них недолуга форма, вони не вміють користуватися унітазом і вперше бачать пральну машинку. У росії досі багато грошей, ресурсів, техніки, боєприпасів і, на жаль, доволі непогані іранські безпілотники. У довгостроковій перспективі кількість людей конвертуватиметься у якість. Це тупа нелюдська сталінська стратегія, яка, тим не менше, дає свої плоди.

Недооцінювати ворога – це завідома погана ідея. Не час слухати солодкий шепіт Арестовича та розслаблятися. Це шлях до програшу, а нам – в інший бік. Якщо навіть не брати до уваги імовірно погану підготовку росіян, вони отримують додаткову робочу силу, яка може копати, евакуювати, їздити, доставляти, комунікувати, куховарити, лікувати, утримувати окуповані території тощо. Це сотні тисяч здорових, відпочилих росіян на фоні вже трохи втомлених українських військових. Даруйте, але постійна відсутність нормального сну, погане харчування, у кращому випадку холодний душ та перебування як не в землі, так у сирому підвалі виснажує.

Що це значить для нас (для нас усіх)? Перемога у війні – це не винятково турбота ЗСУ та влади. Не можна допускати думку, що чорну в прямому та переносному сенсі роботу хтось зробить замість нас, а ми лише вийдемо на парад перемоги у вишиванках. Щоб дістатися до переможного бутону троянд, доведеться добряче обколоти колючками руки.

По російських телеграм-каналах я бачу, що кволий волонтерський рух набирає обертів. Чим більшу кількість сімей торкнеться війна, тим більше людей може згуртуватися. Знову ж таки, меми про "гробову ладу" – це класно, але дивіться пункт №1.

Цікаве Орбан вирішив відвоювати у ЄС гроші за рахунок України

Чотири правила війни до перемоги

Наша формула – це згуртованість та підготовленість.

1. Менше ср*чів, а більше об'єднання довкола спільного. Вибори, політичні міжусобиці та конкуренцію за кращого волонтера треба відкласти до після перемоги.

2. Волонтерство у всіх можливих формах та варіаціях – військовим і цивільним, дронами та спальниками, великим фондам та волонтерам-одноосібникам, гривнею / часом / робочою силою / вподобайкою / поширенням / коментом etc.

3. Запасатися: сухпай, вода, свічки, ліхтарі, сухе пальне, пальники, павербанки, термобілизна, теплі спальники, каремати, теплий та комфортний (а не просто красивий) одяг.

4. Учитися: тактична медицина, поводження зі зброєю, керування дроном, спорт тощо – це must have нової реальності.

Я не претендую на істину в останній інстанції, але вважаю, що участь у війні переважної більшості чоловіків – це питання часу. Жінок – поки за власним бажанням. Але це час, виграний для нас кров'ю ЗСУ, аби ми встигли підготуватися.

Зібрати одного військового базовими речима – це +/- 150 тисяч гривень. Щоб це не стало несподіванкою, краще самому потроху збирати все необхідне: підігнаний якісний одяг, дороге військове взуття (бо розміри також важко знайти), балістичний шолом FAST, плитоноска з плитами 6 рівня захисту, рюкзак, аптечка і ще мільйон різних потрібних штук.

Спорт типу crossfit має стати звичкою, навички поводження зі зброєю доведені до автоматизму, а накладання турнікетів відбуватися за 20 секунд із заплющеними очима.

Про важливе путін хотів стати "рятівником" російської імперії, але стане її могильником

Завдання – не втомитися від війни

Це нова реальність і якщо ви все ж обрали шлях життя в Україні, треба бути готовим. Держава не зможе врятувати всіх. Як дорослі сепаровані люди, ми повинні покладатися винятково на себе.

Я не заперечую необхідності продукування мемів та "нормального" життя, наскільки це можливо. Ба більше, сама насолоджуюся фотками з подорожей людей – однієї з небагатьох речей, які справді робили мене щасливою. Ці елементи "нормального" життя допомагають не з'їхати з глузду.

Але паралельно треба багато працювати (головним чином на армію) та за жодних обставин не випускати війну з інформаційного порядку денного. Інакше маємо всі шанси знову "втомитися від війни", чим послабимо позиції ЗСУ. Ми не маємо права зрадити їх – вони тримають небо нашого "сьогодні".

Актуальне – у росії вже закрили на в'їзд та виїзд кілька областей: дивіться відео