Варто розуміти, що Росія хоче повністю захопити нашу державу, тому безпечних тихих місць в Україні – немає. Більше про мобілізацію, нового Головкома Олександра Сирського й плани росіян на фронті – читайте у відвертій розмові 24 Каналу з офіцером ЗСУ Тарасом Березовцем.

Не пропустіть Мобілізація у 2024 році: які основні зміни чекають на українців

Заступник головного редактора Bild вважає, що Україна нібито перебуває у тяжкій військовій кризі з часів битви за Київ. Він начебто після своєї поїздки на Донеччину написав, що ЗСУ не вистачає озброєння, солдатів, технологій та надійної підтримки від США. Як ви наразі можете описати ситуацію на фронті? Вона дійсно настільки загрозлива?

Ситуація на фронті залишається приблизно однаковою. З кінця 2023 року противник продовжує наступальні зусилля, які, щоправда, не дають йому суттєвого прогресу на жодному з напрямків.

Щодо ситуації з боєприпасами: так, наше командування неодноразово звертало увагу союзників на те, що затягування з постачанням кожного разу зменшує оборонні можливості українських захисників. І нинішня пауза викликана виключно внутрішніми перипетіями американської політики, ми до неї взагалі не маємо жодного стосунку.

Вона безперечно впливає на якісне і кількісне забезпечення підрозділів ЗСУ. На щастя, крім США, у нас є європейські, а також інші союзники, які закривають цей дефіцит. Однак усі у світі прекрасно розуміють, що і союзники, і противник дивляться у бік США. Від їхніх позицій критично залежить перемога ЗСУ над силами агресивної Росії.

Тож маємо сказати, що є інша причина, яку теж публічно оголошували наші європейські союзники, – чисто технічні проблеми із виробництвом боєприпасів. Офіційний Європейський Союз нещодавно визнав, що не може задовольнити своїх попередніх обіцянок поставити ЗСУ мільйон снарядів 155-го калібру до березня цього місяця. У них є технічна заминка і це впливає на кількісне забезпечення підрозділів ЗСУ.

Щодо забезпечення особовим складом: саме тому колишній Головком Валерій Залужний і його наступник Олександр Сирський настільки велике значення приділяють продовженню мобілізації. Насамперед не кількісної, а якісної.

Це вимагає також ухвалення нової редакції закону про мобілізацію. Це вимагає своєчасного навчання і підготовки резервів. Тому що зараз усі українські захисники перед тим як потрапити безпосередньо в зону ведення бойових дій обов'язково мають проходити 2 – 3-місячний вишкіл. А в окремих випадках він може тривати й більше. Для певних спеціальностей, наприклад, оператори дронів, бійців ССО, – підготовка може тривати місяцями.

Військова вчиться керувати дроном
Військова вчиться керувати дроном / Getty Images

Треба розуміти також, що попри людський ресурс у противника проблеми з мобілізацією насправді є ще більшими. Тому що значна частина їхніх кадрових професійних підрозділів знищена або повністю виведена зі складу, що суттєво позначається на якості поповнення.

Багато разів вже наголошувалось, що навіть в їхні елітні підрозділи, зокрема ВДВ (повітрянодесантні війська – 24 Канал), зараз йде абсолютно непідготовлене поповнення. Тобто вони тільки формально за ознакою залишаються елітними, а сутність нічим не відрізняється від інших звичайних мотопіхотних або стрілецьких підрозділів.

Щодо мобілізації слід прекрасно давати собі раду і розуміти, що рано чи пізно вона торкнеться практично кожного українського чоловіка призовного віку. Але вчергове хочу розвіяти страхи й ще раз наголосити на тому, що потрапляння до лав ЗСУ не означає, що вас негайно кинуть в зону ведення бойових дій.

Ба більше, безпосередньо в зоні бойових дій перебуває менша частина військовослужбовців. Основна частина зайнята логістикою, питаннями медичного обслуговування, штабні працівники тощо. Загалом це є абсолютно нормальною світовою практикою.

Інша річ, що підрозділи, які перебувають на нулі, потребують не тільки поповнення, але й ротацій. Багато військовослужбовців місяцями не мали можливості виведення в тил, не мали жодного відпочинку, не мали відпусток. І вони безперечно потребують зараз відведення хоча б на місяць для того, щоб відновити свої людські ресурси.

До теми Новий закон, виїзд за кордон і е-повістки: якою може бути мобілізація в лютому 2024

Війна дуже виснажлива, зокрема і для людського організму. Ми бачимо, як наші побратими, їхні організми – фізично старішають. Ми не молодшаємо. Плюс поранення, плюс множинні контузії – у нас багато бійців, які мають по 5 і більше контузій, проте вони залишаються в лавах ЗСУ.

Але люди не залізні, їх потрібно міняти. Їм потрібно давати час для відпочинку. Тому якісне поповнення ЗСУ це не забаганка українських командувачів, а нагальна потреба. Усі призовники, які перебувають в Україні, мають розуміти, що рано чи пізно, в тій чи іншій формі, все одно доведеться стати на захист Батьківщини.

І, відверто кажучи, дивує позиція, усі ці скандали, які нещодавно сталися в населеному пункті Космач – бунт так званих ухилянтів, їхніх родичів. Усе це показує не стільки відсутність патріотизму, а відсутність здорового глузду.

Тому що якщо хтось думає, що противник обмежиться захопленням тільки Східної і Центральної України, то достатньо було подивитися нещодавнє так зване інтерв'ю Владіміре Путіна із пропагандистом Такером Карлсоном. Де Путін чітко окреслив свої цілі – повне знищення України й пропозиція до Європи розчленувати, розділити Україну з нашими західними сусідами.

Тож безпечних місць в Україні давно немає. Треба розуміти, що ніхто не зможе урятуватися в якомусь тихому місці, вважаючи, що його війна ніколи не торкнеться.

Головною новиною минулого тижня стала відставка Валерія Залужного, призначення нового головнокомандувача Олександра Сирського. Екскомандувач силами США у Європі генерал Бен Годжес прокоментував ці зміни та заявив, що Сирський стане "неприємним сюрпризом для російської армії на полі бою". Серед цивільних обговорення змін в армії є дуже бурхливим, але хотілося б почути, що про це кажуть самі військові. Наскільки особистість Головкома і те, як він будує вертикаль можуть принести зміни в армію?

Треба розуміти, що армія – один із найконсервативніших інститутів у країні. Її можна порівняти хіба що з церквою. У тому плані, що це глибоко ієрархічний інститут, який все одно залишається лояльним, вірним присязі українському народові. І для якого важливим є питання спадковості серед військового командування.

У цьому випадку так і відбувається – новим Головнокомандувачем ЗСУ став генерал-полковник Олександр Сирський, який майже 5 років очолював найбільший рід військ в складі ЗСУ – Сухопутні війська. Він очолював їх з 2019 року. Крім того, він має величезний досвід, оскільки свого часу він був начальником штабу АТО, а також керував операцією АТО в Донецькій і Луганській областях, тобто перебував на найгарячіших позиціях.

Олександр Сирський
Олександр Сирський та Володимир Зеленський / Офіс Президента

Його освіта, яку він стиг здобути в Московському військовому командному училищі у цьому випадку так само є плюсом. Ми можемо згадати, що в біографії багатьох наших Героїв України, зокрема Сергія Наєва, Михайла Забродського, Віктора Муженка, в освіті стоять ленінградські або московські військові навчальні заклади.

Ми бачимо, що це тільки позначилося на професійності та підготовленості нашого військового командування, яке краще розуміє логіку дій противника. Вони вчили ті самі книжки, сиділи за одними партами з майбутніми російськими генералами й прекрасно розуміють логіку їхніх дій. У цьому є наша безперечна перевага.

А в чому ми ще маємо перевагу, крім безперечної мотивації, тому що ми і наші воєначальники воюємо на своїй землі, – це те, що усі вони здобували додаткову воєнну освіту і в Україні, і в західних навчальних вишах. Як це було з Головнокомандувачем Сирським, який закінчив із відзнакою два вищі навчальні заклади.

Крім того, Сирський і Залужний – це два воєначальники топрівня, які не мають сьогодні альтернативи в Україні, які найкращим чином підготовлені роками своєї попередньої служби до того, аби посідати саме цю найвищу посаду.

Новий Головнокомандувач привів із собою команду воєнних професіоналів. Усі вони відрізняються насамперед тим, що це бойові полковники та бойові генерали, тобто це фронтовики. Це не ті люди, які сиділи в штабах, вони мають безпосередній досвід участі в бойових діях, як генерал Драпатий (Михайло Драпатий – заступник очільника Генштабу ЗСУ Анатолія Баргилевича – 24 Канал), з яким я маю честь особисто бути знайомий. Ми з ним разом перебували на Херсонському напрямку.

Цікаво Нові заступники у команді Сирського та Баргилевича: хто вони та чим відомі

Це той самий Драпатий, який ще у званні майора штурмував позиції проросійських сепаратистів – це знамените відео, де летить українська БМП, яка розбиває барикаду, що звели сепаратисти. У цій самій БМП перебував тоді майор Драпатий.

Те саме можна сказати про більшість інших українських командувачів, які прийшли зараз до керівництва Генерального штабу, які зараз очолили різні, зокрема новостворені роди військ. Наприклад новий рід військ – безпілотних систем, який теж очолив ще один український фронтовик.

Тож нове командування безперечно прекрасно розуміє, з чим йому доведеться стикнутися. Воно максимально адаптоване і дуже швидко увійде в курс справи.

Зміна практично всього армійського командування, це було на часі? Ви як військовий можете сказати, що наша армія дійсно потребує якихось змін і нового подиху?

Не можу це коментувати, це не мій рівень компетенції. Це виключно є рішенням військово-політичного командування, насамперед Верховного Головнокомандувача.

Єдине, що зміни на різному рівні, зокрема і в нижчому, і найвищому оперативному командуванні періодично під час війни мають відбуватися. Це нормальна усталена практика.

Треба зрозуміти, що ті воєначальники на місце, яких прийшли їхні колеги, зараз виведені в розпорядження або Головнокомандувача ЗСУ, або в розпорядження Міністерства оборони. Тобто вони нікуди не зникли. Це означає, що вони залишатимуться певний час у резерві і їхні знання у будь-якому випадку будуть використані.

Крім того, що помінялися керівники, вся нижча середня ланка Генштабу, штабів управління Осув, Оув залишається на своїх місцях. Тобто спадковість у цьому випадку була повністю дотримана. Треба зрозуміти, що нове військове командування, зокрема новий Головнокомандувач генерал Сирський, сповідують тотожні принципи з тими, які сповідувало попереднє керівництво Генерального штабу.

У своїй першій промові на посаді Головнокомандувача Олександр Сирський озвучив усі основні пріоритети своєї діяльності, серед яких він назвав насамперед збереження життя і здоров'я особового складу, увага до новітніх систем озброєння, яка максимально приділяється. Зараз ще більше розвиватимуться безпілотні літальні системи, які дуже успішно використовують наші підрозділи на всіх ділянках фронту, зокрема на території країни-агресорки.

Безперечно у пріоритеті зараз буде збільшення отримання Україною військово-технічної допомоги. Я певен, що на цьому зараз концентруватимуть свої зусилля Міністерство оборони та Генеральний штаб.

Що можна сказати про російську стратегію на 2024 рік, якою вона може бути? Вони зараз роблять ставку на виснаження наших ресурсів, чи у чому полягає їхня тактика на цей рік?

Ми знаємо, що головне завдання противника насамперед полягає в досягненні того, що вони називають цілями так званої "сво". Серед яких вони бачать повне знищення ЗСУ як єдиної сили, яка стоїть на заваді планів противника знищити державний суверенітет і незалежність України.

На цей рік пріоритети їхньої діяльності Путін озвучував ще наприкінці 2023 року. Він говорив про те, що головне завдання, яке мають виконати до кінця 2024 року сили країни-агресорки, – це повна окупація Донецької і Луганської областей. Сьогодні ця задача не виконана, хоча Путін ставив її виконання ще до червня 2022 року. І от вже майже 2 роки по тому й ці цілі не досягнуті.

Також для противника критично важливо повернутися в ті регіони, які були звільнені під час нашого блискавичного наступу восени 2022 року. Противника безперечно цікавить Харківщина. Вони намагаються відсунути наші підрозділи за річку Оскіл Харківської області.

Вони намагаються просуватися в напрямку від Кремінної до Лимана, так само, щоб відкинути наші підрозділи за річку й усунути ключову загрозу для них у місті Авдіївка, за яку точаться запеклі бої протягом вже багатьох і багатьох місяців.

Проте, противник відчуваючи серйозну непідготовленість власного особового складу, почав кидати дедалі більше і більше живої сили. Метою цього є показати будь-який результат до дати так званих президентських "виборів" в Росії. Тому що зрозуміло, що жодних легітимних виборів в цій країні відбуватись не може, це лише є імітацією виборчої кампанії.

Але Путіну важливо показати бодай якусь "побєду" до дня його перемоги вже у першому турі. Тому що зрозуміло, що розтягувати це на два тури вони не збираються.

Тож для противника критично важливо зараз досягти "перемоги" будь-де, а в пріоритеті для них безперечно Куп'янськ і Авдіївка.

Ситуація навколо Куп'янська та Авдіївки / Скриншот карти DeepState

Як гадаєте, чи можуть окупанти найближчими тижнями, щоб досягти своїх цілей до цих так званих "виборів", використати якісь нові способи ведення війни, які вони ще не використовували? Чи так і будуть надалі закидувати живою силою?

Українська воєнна розвідка повідомляє, що противник останнім часом почав зменшувати використання свої найбільш, скажімо так, небезпечних систем залпового вогню – такі як "Смерч" і "Ураган", що пов'язано насамперед із дефіцитом боєприпасів до них.

Крім того, у противника є певні проблеми з постачанням якісних боєприпасів, що вони компенсують збільшенням кількості виробництва БпЛА. Варто визнати, що противник активно займався державними програмами будівництва підприємств, які виробляють безпілотники. Їм вдалося поставити на потік серійне виробництво дронів, тому кількість атак БпЛА противника на наші підрозділи невпинно зростає.

Утім, і тут у противника не без проблем. Їхній основний, найбільш небезпечний БпЛА "Ланцет" зазнав серйозних модифікацій. Насамперед через те, що було знищено виробництво в Підмосков'ї, яке займалося виробництвом оптики для цих російських систем безпілотних літальних апаратів. Через що росіяни зменшили кількість камер на цих дронах до 4 – це суттєвий відступ від їхньої власної технології виробництва.

Однак противник налагодив виробництво інших сучасних російських систем. Крім того, не забуваємо, що Іран передав їм технології виробництва "Шахедів", які так само активно використовуються по ударах не тільки в глиб нашої території, але і по прикордонних територіях.

Для противника зараз критично важливо створити ефект невпинних атак для того, щоб виснажити наші підрозділи, багато з яких перебувають без ротації на полі бою і створити загрозу на одному із напрямків. Сьогодні всі ці їхні плани зазнають невдачі, проте противник не спиняючись перед шаленими втратами свого особового складу і техніки продовжує свої, скажімо так, часто безрезультатні, але шалені атаки.

Росіяни на Донеччині створили 30-кілометрову лінію оборони, яка складається з понад 2 тисяч залізничних вагонів, що були викрадені на тимчасово окупованих територіях. Для чого вони його зробили, бояться нового наступу Сил оборони?

Чесно кажучи, я не бачив цієї інформації. Можна розглядати й такий сценарій. Хоча багато техніки, яку росіяни викрали на нашій території, вони перегнали в російські регіони і використовують її у власних цілях – на державних або комерційних підприємствах. Що є метою у цьому випадку, я не знаю.

Про це писали DeepState: конструкція з товарних вагонів тягнеться від залізничного вокзалу в Оленівці й до Волновахи. Аналітики припускають, що завдання цієї конструкції – перешкодити просуванню Сил оборони, адже рух техніки через таку перешкоду неможливий. Водночас пошкодити, зрушити або підірвати цю лінію оборони буде вкрай важко.

Цілком можливо, що це є причиною, тому що інженерні війська противника – достатньо винахідливі. Росіяни в частині будівництва інженерних оборонних споруд очевидно є лідерами у світі.

Такі лінії оборони, які ми бачимо на захоплених українських територіях, ані наші західні партнери, ані навіть союзники Росії не бачать сенсу будувати, з огляду на сучасні типи озброєння. Можливо, тільки Північна Корея.

Історично Північна Корея – це корейська так звана "днр" і приклад того, на що Путін хоче перетворити псевдореспубліки на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Насправді Північна Корея є так само проголошена "Північнокорейська народна республіка".

Ця так звана "лднр" північнокорейського "розливу" – це те, що свого часу створив Йосип Сталін і те, що прагне створити Путін, – абсолютно маргіналізована, "поїхавша" на якісь ідеології. Вона буде сконцентрована виключно на замкненій системі виробництва, без жодних шансів коли-небудь інтегруватися в навколишній світ. Це те, що прагне побудувати Путін.

Щодо цих інженерних споруд, то це може бути ще одне підтвердження того, що насправді росіян не цікавлять люди на цих територіях. Їх цікавить виключно земля, яка може використовуватися виключно для військових цілей.

Окупанти побудували на Донеччині цар-потяг
Окупанти побудували на Донеччині "цар-потяг" / DeepState

Загалом їм байдуже, залишаться там люди чи ні. Ця територія може знелюдніти. Свого часу вона називалась "дике поле", от вона поступово повертається до свого первинного середньовічного стану. Крім того, всі чоловіки репродуктивного віку знищені на цих територіях на приблизно 80%. Там залишились жінки, літні люди або діти.

Ідеологія противника щодо перетворення територій на "дике поле" успішно реалізується, навіть з перевиконанням планів. А в перспективі росіяни прагнуть, щоб на цих територіях існувала мінімальна кількість населення – лише для забезпечення потреб російського окупаційного контингенту.

Головне управління розвідки підтвердило використання окупантами терміналів супутникового зв'язку Starlink (розробка компанії Ілона Маска – 24 Канал). Хоча сам Маск не підтверджує, що продавав Starlink Росії. Однак Росія мала б можливість отримати їх за допомогою третіх країн. Ми говорили, що вони дійсно допомагають нашим військовим. Водночас росіяни пишалися якимись своїми військовими розробками, то навіщо їм Starlink?

Пояснення дуже просте: противник мавпує все, що є краще у ЗСУ. Саме Збройні Сили України відомі у світі своєю винахідливістю, а також тим, що дуже швидко опановують будь-яку найскладнішу закордонну техніку і дуже швидко розвивають власні системи.

Свого часу Starlink відіграв вирішальну роль під час першої оборонної операції, якою керував нинішній Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Зокрема за героїчну оборону Києва він був нагороджений зіркою Героя України.

Starlink далі відігравав критичну роль під час наших наступальних дій в Харківській і Херсонській областях. Він дуже вдало себе показав. Власне це була єдина система безперебійного забезпечення інтернету наших передових КСП (контрольно-спостережний пункт – 24 Канал) і наших підрозділів. Starlink використовуються безпосередньо в окопах на нулі.

Звичайно, противник не міг пройти повз цей блискучий кейс та намагається зараз його змавпувати. Росіяни через сірі схеми закуповують Starlink. Була публікація що через Об'єднані Арабські Емірати й низку інших країн. ГУР повідомило, що не може конкретно підтвердити через які саме країни відбуваються закупівлі. Водночас оголошення щодо продажу Starlink з'явилось на російських маркетплейсах.

До цієї інформації треба поставитись з максимальною серйозністю. У ГУР повідомили, що працюють над системою, що дозволить заглушити російські Starlink. Наразі йдеться про невелику їхню кількість у противника – десятки.

Росіянам у якийсь спосіб вдається технічно "обдурювати" супутники Ілона Маска. Їхні Starlink світяться на мапах як ті, що розташовані не на окупованих територіях, а на українській території. Вони у якийсь спосіб зуміли поміняти геолокацію Starlink.

Думаю, що новий заступник Головнокомандувача полковник Вадим Сухаревський, який відповідатиме за безпілотні системи й розвиток застосування дронів, сконцентрується зокрема на тому, щоб розв'язати завдання зі знищення російських Starlink.

Зеленський та Сухаревський
Зеленський та Сухаревський / Офіс Президента

До речі, вже з'явились перші відео, як розлітаються ці термінали на позиціях російських окупантів. Їх активно знищують українські FPV-дрони. Навіть якщо противник змінює геолокацію цих терміналів, наші спеціалісти все одно вираховують їх точну позицію.

Важливо зазначити, що ми все-таки маємо досвід використання Starlink упродовж 2 років. Це дуже складна система, попри зовнішню нібито простоту. Є багато секретів, як їх маскувати, як з ними працювати. Противник цих нюансів ще не знає, і "палиться" на них.

Тому треба в зародку знищити цю ініціативу, щоб противника повністю її позбавити. Якщо Starlink з'явиться у ворога в масовій кількості – це буде дуже небезпечно для нас.

Також це порушує питання до компанії SpaceX і особисто Ілона Маска, тому що ми пам'ятаємо, як свого часу він зірвав операцію українських морських дронів в окупованому Криму, просто виключивши систему їхнього управління. Він нібито побачив, що на мапі дрони перебувають біля Кримського півострова. Тоді чому він не вимикає термінали у росіян? Це велике питання до американського бізнесмена.

А чи без відома Ілона Маска могли Starlink опинитися в Росії? Це може бути пов'язано зокрема з інтерв'ю Такера Карлсона, яке він взяв у Путіна? Його опублікували у соцмережі X, якою володіє Маск. Усе це має вигляд підігрування російському диктатору.

Я є тільки споживачем послуг Starlink, хоча ми закуповували їх для наших підрозділів. Придбати термінали за сірими схемами напевно можна, а от використовувати без відома компанії SpaceX – точно ні. Вони бачать кожен термінал, він буквально освітиться на мапі й в компанії знають, де саме вони розташовані. Якщо їх бачать наші спеціалісти, то американські – й поготів. Тому у цьому випадку є або злочинна недбалість, або свідоме закривання очей на те, що росіяни користуються Starlink.

Для Маска ці ігри можуть закінчитися дуже погано. Це може зацікавити відповідні американські органи, Сенат. Тоді керівникам компанії, та зокрема самому Маску, доведеться давати відповіді на дуже незручні питання американських сенатів.

До речі, через таку процедуру нещодавно проходили керівники найбільших соцмереж, і був дуже цікавий допит у СЕО китайського ТікТока. Він як вуж на сковорідці крутився, коли його питали про зв'язки з комуністичною партією Китаю, чи має він паспорт КНР. Йому було дуже незручно, тому що є серйозні підозри вважати, що це небезпечна соціальна мережа, що через неї посуваються наративи, що там здійснюється цензура китайськими комуністами і взагалі вона має дуже поганий вплив на молодь в країнах "золотого мільярда".

Тому гратися з подібними речами, а особливо з американським Сенатом, точно не варто. Якщо ця історія отримає продовження, то на Маска можуть чекати дуже неприємні наслідки.

Щодо інтерв'ю Путіна соратнику Дональда Трампа – Такеру Карсону. Чому воно з'явилося саме зараз, коли Росія начебто має якусь перевагу на фронті, а у західних партнерів виникла затримка з допомогою Україні? Це випадковість чи це інтерв'ю готувалося за допомогою російських спецслужб? Також є версія, що до його організації був залучений ледь не сам Трамп.

Варто розділити окремо Трампа, окремо Карлсона. Карлсон часто поширює теорії змови.

Безперечно Карлсон і Путін переслідували власні політичні цілі. Карлсону важливо повернутися як топовий журналіст. Бо нинішній його стан, коли він мовить лише з власного сайту та використовує платформу X – колишній твітер, – йому це не цікаво. Звичайно він хоче повернутися на великі екрани, збільшити свій вплив, а також дістати номінацію на віцепрезидента як партнер Дональда Трампа. Саме тому він і полетів до Москви.

У нас немає підстав вважати, що Такер погоджував з Трампом якісь питання до Путіна. Хоча таке можна припустити.

Такер Карлсон
Такер Карлсон / Getty Images

Щодо самого інтерв'ю Путіна, на мою думку, крім історичної маячні, якою він там напхав вуха Карлсона і глядачів цього інтерв'ю, були озвучені дві найважливіші речі:

  • пропозиція до Заходу сісти за стіл переговорів про мир без участі України – Путін напряму про це заявив;
  • пропозиція Заходу щодо розподілу України. Тому він так багато говорив про Угорщину, про інші держави, мовляв, у них є теж свої історичні претензії. Претензії Росії Путін також оголошував і пояснював якимись листами гетьмана Богдана Хмельницького. Це було найголовніше і це нас має цікавити.

Звичайно можемо глузувати з його обмовок, коли він, зокрема, сказав, що рідний батько президента Зеленського був фронтовиком. Хоча батько президента України народився через 2 роки після завершення Другої світової війни.

Проте були ці дві важливі тези, які він спеціально озвучив. Путін хотів їх донести до консервативного американського і західного глядача, розуміючи, що саме така мільйонна аудиторія дивиться Такера Карлсона.

А чи вдалося йому це донести? Здається, що головний меседж Путіна полягав в тому, що Росія буцімто не збирається нападати на НАТО. Хоча про це ми вже чули. А також про те, що Путін все ж таки може застосувати ядерну зброю у разі, якщо Збройні Сили України будуть відвоювати Крим.

Найбільше у своєму інтерв'ю Путін, окрім України, згадував Польщу. Здається, 36 разів. Його сентенції щодо того, що Росія не має планів нападати на Польщу та країни Балтії, слід сприймати без частки "не". Він дійсно має такі плани, це найголовніше, що пролунало в цьому інтерв'ю.

Саме тому такою є реакція союзників по НАТО. Також багато прогресивних країн, які входять до Альянсу, вже оголосили про плани підготовки до, на жаль, майже неминучої війни з Росією. Про це говорять у керівництві Швеції, Польщі, Німеччини, країн Балтії і ще деяких країн-союзників.

Однак Путін все одно має почуватися незадоволеним цим інтерв'ю, тому що те, як він виглядав під час розмови з Карлсоном, та те, як його понесло в історичні аналогії, демонструє певний рівень його психологічної втоми та навіть психічної деградації. Симптоми очевидні, тому що замість того, щоб чітко викласти свою думку – він витратив левову частину часу на змальовування якихось незрозумілих для Такера Карлсона міфів.

Путін
Путін під час інтерв'ю навигадував "історичної" маячні / Getty Images

Чи вдалося йому донести цю думку? Думаю, що рівень топових американських консерваторів був достатній для того, щоб ці меседжі почути. Однак попри те, що Кремль переможно звітував, що нібито понад 100 мільйонів подивилися це інтерв'ю, розуміємо їхні накрутки, а також те, що значна частина переглядів – самих росіян.

Утім, треба визнати, що дивилось і багато консерваторів. Проте чи зрозуміли вони з цього інтерв'ю путінську думку? Не впевнений, тому що там було дуже легко загубитися. Навіть нам з вами складно зрозуміти, чому він поніс всю цю псевдоісторичну ахінею, а для західного глядача якісь печеніги, половці, віщий Олег, князь Ігор – це взагалі з області фантастики. Вони просто в цьому загубилися, і я впевнений, що просто не додивилися це інтерв'ю та не зрозуміли, що ж він хотів цим сказати.

Російський опозиціонер Марк Фейгін сказав, що Путін навмисно зробив цей історичний екскурс, щоб начебто справити враження на російськомовних американців. Фейгін сказав, що серед його знайомих є ті, хто говорили, мовляв, "Путін добре знає історію та який він досвідчений". При цьому не звернули увагу на те, наскільки ця історія викривлена.

Я б не зовсім погодився, адже думаю, що Путін насправді робить це для себе. За цим не немає якогось серйозного плану.

Уявіть, якби викладач викликав студента до дошки та сказав йому розповісти про давню єгипетську цивілізацію, а той сказав, що йому це не цікаво і розкаже про вікінгів, тому що бачив про них кіно на Netflix. Це те саме.

Впевнений, що це не був план, і не такий текст йому писав Дмітрій Пєсков (спікер Путіна – 24 Канал) чи спічрайтери. Це його внутрішня біполярочка грає.

Що було важливе і на чому Путін намагався зіграти в розмові з Карлсоном – це те, що консервативна аудиторія, яка дивиться Карлсона та голосує за Трампа, це християни і насамперед протестанти. Для них відсилання до християнських речей дуже важливі.

Путін намагався надіслати декілька чітких сигналів, мовляв, я "свій". Він казав про "Русь православну", про релігію, про "хрещення князем Володимиром в IX столітті". Це було важливо.

Він їм надсилав сигнали про те, що нібито "ми з вами однакові". Цей сигнал був важливий, тому що для аудиторії Трампа і Карлсона питання релігії та християнства мають велике значення, і ця частина в інтерв'ю Путіна була справді дуже продуманою.