Могутні посланці богів: як іспанські конкістадори призвели до падіння імперії ацтеків

Релігія, культура, помста чи захист "носітєлєй язика" – практично кожен агресор бодай якось старався маскувати справжню цинічну мету. Мовиться про статки й марнославство.

До теми Блискавичні завоювання великого правителя: як Македонський створив найпотужнішу імперію у світі

Хто такі конкістадори

Однак в історії є і чесні завойовники, які особливо не переймалися пошуком виправдань – конкістадори. Ці хлопці не просто не соромилися "освоювати нові землі", принагідно вбиваючи та грабуючи корінне населення, а навіть пишалися власною професією і часто мріяли про неї з дитинства.

Зрідка на початках конкістадори ще щось бурмотіли про "великі відкриття Нового світу". Втім, усі ці експедиції доволі швидко звелися до цинічного, брутального грабунку.

Конкістадори – це туристи Середньовіччя, зазвичай іспанці чи португальці. Натхненні відкриттями Колумба та інших, вони й собі вирішили брати путівки у невідомі краї. Однак лише помилуватися пейзажами щойно відкритої Америки цим хлопцям було замало.

Іспанський конкістадор і дослідник Ернандо де Сото / Фото Architect of the Capitol

Хотілось всього й одразу. Головний пункт розважальної програми – збільшення власних активів завдяки багатству місцевого населення. Хоча індіанці практично завжди володіли велетенською чисельною перевагою, але не могли захистити себе від туристів, яких вважали посланцями богів.

Що дивувало місцевих мешканців

Страх тубільців перед європейськими гостями можна зрозуміти: до берегів підпливають кораблі, кожен розміром в десятки каное. З них неспішно висаджують залізних не то людей, не то чудовиськ з незвично блідою шкірою. Для чого вони майже повністю закували себе в сталь, корінні жителі второпати не могли.

Раніше вони такого не бачили. Про коней, бойових собак чи тим паче вогнепальну зброю взагалі мовчимо. Ще місцеві племена дивувала практичність гостей, які просто й банально вбивали ворога, а не намагалися взяти його в полон, аби потім принести в жертву. Ілюзії про мирний візит новоприбулих розбивалися майже відразу.

Якими були вимоги 

Часто конкістадори одразу з порога грізно зачитували ультиматум: прийняття християнства, присяга на вірність іспанській короні та інше. Звісно, індіанці й гадки не мали, що конкретно від них хочуть гості. Проте їхні наступні дії були достатньо красномовними.

Конкістадори трощили ідолів і на їхньому місці встановлювали власні святині – ставили хрест на шансах мирних перемовин. Значно краще "одягнені", озброєні та організовані загарбники зустрілися з тубільцями. Їхніми перевагами було досконале знання місцевості, рідний клімат і головне – вже згадана чисельна перевага.

Кортес і завоювання Мексики

Наприклад, влітку 1520 року на території сучасної Мексики менше ніж 500 вимучених конкістадорів з боями продиралися територією ворожих ацтеків.

Довідка. Ацтеки – найбільший америндський народ  Мексики, який прийшов у центральну частину країни з півночі у ХІІ столітті. 

Пекло, а не похід. Головний у цій банді – Ернан Кортес. Він може б уже давно сів на каравели та накивав п'ятами, але зробити це було нікуди. До Мексики Кортес вирушив з Куби, в недавньому завоюванні якої брав активну участь.

Ернан Кортес вирушив з Куби до Мексики / Фото Real Academia de Bellas Artes de San Fernando

Офіційно це було необхідно, щоб "досліджувати та торгувати з відкритими країнами". Водночас те, що витворяло його військо, важко втиснути в поняття "дослідження" чи "торгівля". Значно краще підходить слово "розбій".

Головне навіть не це, а те, що в останній момент губернатор Куби скасував експедицію. Однак Кортес не підкорився і поплив назустріч дитячій мрії – у край, де, за чутками, просто незліченна кількість золота. Зважаючи на це, вдома його чекала у кращому випадку в'язниця.

Ернан спалив усі свої кораблі, аби у його солдатів не було й думки про втечу – все або нічого. Відвагу та безкомпромісність, які так часто приписують Кортесу, цілком можна пояснити безвихідністю його становища: в Мексиці він або розбагатіє, або помре.

Цікаво Найживучіша держава в історії: як Римській Імперії вдалось здобути вічну славу

Зустрівши десятки тисяч індіанців, у кількох сотень вимучених іспанців не було іншого виходу, крім самовідданого прийняття бою. Божевільності цьому рішенню додає й те, що справа відбувалася на рівнині. У таких умовах чисельна перевага, зазвичай, грає величезну роль. Однак головнокомандувач конкістадорів зміг перетворити недоліки ландшафту на перевагу.

Чим запам'яталася найзнаковіша перемога

Вільний простір дав можливість на повну розгулятися потужній кавалерії іспанців. Ну, як кавалерії – усього в арсеналі Кортеса було заледве 20 коней, але й цього сповна вистачило, аби організувати в лавах індіанців шок, страх і паніку. Плечем до плеча вершники буквально на шматки рубали редути ворога.

Палиці й тим паче стріли відлітали від обладунків конкістадорів. До прибуття "гостей" з Європи індіанці ніколи не бачили коней. Певний час вони навіть думали, що тварина і вершник – це одна істота, справжнісінький кентавр. Тому про стратегію боротьби з кавалерією годі й заїкатися. Тубільці поняття не мали, як бодай підібратися до вершників зі списами в руках.

Іспанці хвиля за хвилею налітали на деморалізованого ворога. Спершу спереду, а потім розверталися і били з тилу. Конкістадори домінували настільки, що в певний момент перестали вбивати всіх підряд. Вони почали шукати лідерів тубільців. Кортес власноруч убив головнокомандувача війська ацтеків Сіуака. У підсумку – погром. Одна з найзнаковіших перемог конкістадорів, яка стала справжнім втіленням усього завоювання Америки.

Роль Малінче в житті Кортеса

Індіанці, щоправда, були далекими від того, аби покірно схилити голови. Цю перемогу Кортес здобув, коли втікав із Теночтітлана – столиці імперії ацтеків, на місці якої нині стоїть Мехіко. Про саме місто і його багатства Ернан дізнався від Малінче. Це дівчина з племен Майя. Вона потрапила до числа 20 жінок, яких індіанці подарували Кортесу у 1519 році задля примирення.

Цікаво! Малінче зробила дивовижну кар'єру, доволі швидко змінивши статус від "подарунку" до коханої головнокомандувача, перекладачки, дипломатки й навіть радниці.

Малінче і Ернан Кортес в Шалтелолко / Фото з ацтекського кодексу XVI століття

Від побачених багатств Теночтітлану у хлопців Кортеса просто голова запаморочилася. Правитель ацтеків Монтесума ІІ нібито навмисне впустив іспанців до міста і надарував їм купу золота, аби ближче познайомитися з загарбниками та дізнатися про їхні слабкості. План виявився таким собі.

Навіщо обмежуватися подарованим золотом, якщо вкрасти можна ще більше – майже девіз конкістадорів. Монтесуму в підсумку Кортес і його компанія взяли в полон, сподіваючись у такий спосіб змусити до покори решту ацтеків. Натомість індіанці самі вбили свого горе-правителя і майже дістали Ернана.

Той таки втік із невеликим загоном, якого вистачило, аби здобути перемогу у битві при Отумбі. Зрештою, попри міць духу, ацтеків буквально паралізувало від страху. Вогнепальна зброя, незнані до того часу звірі та амуніція конкістадорів наводили жах.

Бойові собаки – ефективна зброя

Особливе місце в списку нічних кошмарів індіанців посіли бойові собаки. Завбачливі іспанці привозили їх зі собою. Тварини на ту мить вже встигли непогано зарекомендували себе у боях в Європі. Щоправда, траплялися "конфузи" – в метушні війни вони не завжди розбирали де чужі, а де свої, тому інколи нападали на хлопців з власного табору.

У війні з індіанцями таких нюансів не виникало. Ворог надто відрізнявся від своїх. Тим паче, фарба, якою мастилися індіанці, мала специфічний різкий запах. Тому в Америці пси стали супер ефективною зброєю, адже примітивні обладунки місцевих узагалі не захищали від укусів.

Ще собаки могли заздалегідь відчути засідку тубільців чи легко наздогнати втікачів. Найголовніше – тварини стали справжньою психологічною зброєю, елементом тортур. Чотирилапу підмогу у Новий світ ще наприкінці XV століття брав і Христофор Колумб. Собаки породи алано, заковані в амуніцію, буквально загризли усі повстанські наміри ворогів.

Найвідоміша собака конкістадорів

Найвідомішою собакою конкістадорів став Бесерільо (у перекладі – теля). Він навіть отримав до свого імені дворянську приставку "Дон" за те, що нібито загриз близько 300 індіанців.

Васко Нуньєс де Бальбоа цькує собаками індіанців / Фото New York Public Library

Падіння Ацтекської імперії

Остаточно усвідомивши свою тотальну перевагу у воєнних засобах, конкістадори Кортеса незабаром повернулися до Теночтітлана уже з конкретною метою – вигребти із міста усе цінне, захопивши чи знищивши столицю ацтеків.

Цього разу Кортес добре підготувався: отримав підтримку з рідних країв та домовився з індіанськими племенами, яких ацтеки гнобили до прибуття європейців. До оборонних редутів Теночтітлана підійшла армія чисельністю понад 200 000 осіб. Вона була з гарматами, кавалерією та навіть спеціально збудованими бригантинами, аби мати змогу підходити до міста водою.

До теми Стратив лицаря власноруч: цікаве про султана Саладіна, який зупинив криваві хрестові походи

Підбиратися до столиці загарбники могли лише по дамбах, тому кавалерія залишилася дещо "поза грою". Натомість на авансцену вийшли 16 гармат. Кортес зміг залишити ацтеків без питної води, але швидко перемогти все одно не вийшло.

Більше ніж 70 днів ацтеки тримали оборону, та все ж не встояли – вони здали Теночтітлан. Могутню імперію ацтеків розвалив конкістадор, який прибув на чужу землю усього із 500 солдатами. Вогнепальна зброя, залізні обладунки, приручені коні й собаки, а ще європейські віруси, до яких у місцевих не було імунітету, дійсно зробили з них богів війни.

Нерідко конкістадори вигравали битви майже без жертв для власного табору. І це при тому, що європейці воювали на чужій території, часто без стабільних надходжень продуктів, води та зброї. У конфлікті з прибульцями зі Старого світу загинули приблизно 300 тисяч ацтеків. У сучасній Мексиці 13 серпня, коли здався Теночтітлан, є днем національного трауру.