"Ой ковіде-ковідоньку, ковіде-ковіде,
Не так видно тотих хорих, як тотих, що гниди..."

Ми ж не думаємо, ніби в московському генштабі не працюють над тим, як скористатись пандемією для проведення в Україні своїх спецоперацій, дивіться відео з Рівного?..

Читайте також: У Києво-Печерській лаврі понад 90 хворих на коронавірус: храм закривають на карантин

Москві потрібен вибух в Україні епідемії. Дуже. І Великдень (власне, весь Страсний тиждень) – ідеальна нагода, щоб такий вибух забезпечити. Особливо коли є на те "свій" ресурс.

І тому обидві наші Церкви київської традиції – ПЦУ і УГКЦ – святкують в'їзд Христа в Єрусалим дистанційно, щоб нікого з своїх вірян не наражати на ризик, – а московські бійці зараженого патріархату (в якому вже 3 взводи "батюшок" злягло з коронавірусом!) продовжують, як бачимо, не зважаючи ні на урядові постанови, ні на пошесть у власних лавах, збирати людей до гурту, щоб нести вірус у маси. І поліції, яка вп'ятнадцятьох ганяється за голим плавцем по пустирю, при цьому чомусь не видно. (Тут надвоє баба ворожила: або Москва напряму контролює Авакова, або місцеву владу – через своє ФСБ МП, чи як там ще, – то вже подробиці, суть від яких не міняється: на нас, з усією правдоподібністю, чекає важкий випробувальний тиждень, істинно – Страсний. )

Принаймні я тепер, після цього "страху і огиди з Рівного", буду роззиратися, як грибник, що, загледівши серед галяви здоровенного білого, починає шукати довкола ще грибів, "по грибниці", – якщо моя підозра слушна і Москва дійсно задумала влаштувати нам "пошесний Великдень", то на цьому тижні в нашому інформпросторі має повибухати трохи московських "консерв", націлених і на інші суспільні "бульбашки" – на тих, хто не ходить до церков МП, – з тією самою метою: створити під Великдень (уже під іншими приводами) якомога більше масових зібрань.

Це можуть бути виступи "лідерів громадської думки" з закликами, напр., збиратися в парках-чи-де-там-ще проти абсурдних (і справді ж!) "карантинних заходів" уряду; можуть бути якісь чергові політичні провокації абощо, – та мало що може бути, що, взяте саме по собі, може виглядати безвідносним до війни та московської спецури (в Бергамо, нагадаю, був футбол, якого вирішили не скасовувати, а в Валенсії карнавал!), – але я тепер матиму чіткий маркер, кого варто слухати, а кого ні: якщо в питанні масових зібрань під час карантину людина займає ту саму позицію, що ПЦУ й УГКЦ, – ок, постою-послухаю, якщо ж ту саму, за збігом, що й Московський патріархат – до побачення, чим би той збіг не пояснювано.

Ось так усе просто.

Зверніть увагу: Церковний бізнес під час чуми: чому влада повинна поставити на місце Московський патріархат

"Якщо у вас паранойя, це не значить, що за вами не стежать", каже амер. прислів'я. Може, в мене й паранойя, – але я з дитинства знаю, що в 1920 р. мого діда-добровольця вибило з лав УНР не поранення – а тиф. Дід вважав, що то була бактеріологічна війна, і що через неї ми й програли, – і я починаю тепер думати, що, може, він не так і помилявся. А вже про те, що в 1947-му проти українських повстанців НКВД застосовував бактеріологічну зброю, свідчень збереглося більш ніж досхочу. Не бачу жодних причин, чому цим разом противник відмовиться скористатися зброєю, що сама йде йому до рук.

Тож "будьмо уважні", як кажуть у церквах.