Віртуальний політичний проект "За життя" виник, заповнюючи електоральний вакуум на поле Партії регіонів, який утворився після втечі Януковича. Головним ресурсом партії був вплив на декілька телеканалів, які вона конролювала. Спочатку партія існувала виключно як телекартинка, без реальних осередків, наймаючи час від часу людей за гроші для проведення гучних мітингів.
Читайте також: Технології часів Кучми: як Порошенко маніпулює нами за рахунок держбюджету
Але з наближенням виборів "За життя", вже набравши рейтинг завдяки телебаченню та галасливим заявам свого лідера Вадима Рабіновича, почала утворювати осередки та обростати людьми. З огляду на, що соціологія дає партії "За життя" високі показники, Медведчук як тіньовий лідер цього політичного проекту, може претендувати на високу посаду за підсумками парламентських виборів восени 2019 року, коли повинна бути створена нова коаліція в українському парламенті.
Віктор Медведчук повертається у велику політику
Якщо "За життя" увійде до парламенту, а потім до правлячої коаліції, Медведчук націлений на роль спікера Верховної Ради, що в умовах парламентсько-президентської республіки дасть йому величезні повноваження. Фактично, саме спікер парламенту є другою за впливом особою та управляє державою в разі усунення президента. Саме так передбачено конституцією України в редакції 2004 року, яка була підготовлена правильно, за участі Медведчука.
Але для того, щоб прийти до влади, Медведчук має розібратися з головними конкурентами партії "За життя" на виборчому полі – Опозиційним блоком. Тому, схиляючи їх до укладення політичного договору, який гарантуватиме Медведчуку місце спікера, він почав виховний процес.
Так, телеканали, які пов'язують з ім'ям Медведчука, наприклад, 112 – повністю прибрали з ефіру представників опозиційного блоку. Навіть тих, хто потрапляв на канал за гроші. Таким чином, Медведчук намагається схилити Опоблок до пошуку домовленості з ним. В рамках якої, повторюся, йому і повинно бути гарантовано місце спікера.
Паралельно спеціалізований сайт "Детектор Медіа" підрахував, що за один місяць число появ цитат Медведчука в ефірі 112 склало більше, ніж за весь попередній рік.
Як ще одну ознаку повернення Медведчука в політику називають і долучення його дружини Оксани Марченко до найближчого сезону шоу "Танці з зірками" на каналі "1+1", що вже викликало протести у колектива новин цього телеканалу.
Оксана Марченко
Фактично, у передвиборчий період Марченко долучиться до кампанії з формування потрібного Медведчуку політичного іміджу, завдяки якому він спробує вчергове видурити в українців голоси та прийти до влади. Але найгучніше про закулісний вплив Медведчука та його амбіції говорить інший кричущий випадок. Днями стало відомо, що зі сценарію фільму про Василя Стуса, який наполовину профінансований коштом нашого бюджету, зник Медведчук як персонаж, який був адвокатом поета.
Читайте також: Як "Народний фронт" і Аваков вирішили подоїти держбюджет і "Адміністрацію морських портів"
Зокрема, з фільму вичистили сцену останнього засідання суду над Стусом. Суду, який не визнавався ні самим поетом, ні світовою спільнотою, але був визнаний адвокатом Віктором Медведчуком. Після чого Василь Стус був засланий до радянського табору, де він і помер за 6 років до здобуття Україною незалежності.
Василь Стус
Зі слів учасників знімального процесу, продюсерам подзвонили з так званої "адміністрації" Медведчука й погрожували неприємностями, якщо ті не приберуть згадку про призначеного радянською владою адвоката – Віктора Медведчука. При чому офіційні версії теж різняться – за однією з них, прибрати згадку про Медведчука попросив син поета, за іншою – начебто скорочення відбулося з метою економії хронометражу.
В такий спосіб, фактично, відбувається зачистка інформаційного поля від небажаної для Медведчука теми. Згадка про роль у тому судовому процесі особливо небезпечно для Медведчука напередодні виборів, адже прем»єра фільму про Стуса запланована на 28 лютого наступного року, за місяць до виборів президента і за вісім місяців до парламентських виборів.
Тобто, якщо фільм піде у прокат зі сценою про Медведчука, це стане постійним негативним фактором для його політичних амбіцій. Загалом роль Медведчука в історії Стуса є абсурдною. Адквокати Роман Титикало та Ілля Костін, які заглибилися в архіви та знайшли стенограму засідання, роботу Медведчука у цій справі розцінили як "порушення адвокатом прав клієнта на захист".
Дисидент Євген Сверстюк згадує зі слів Стуса, що той вважав Медведчука – цитую – "людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою".
Євген Сверстюк
У підсумку, Стус відмовився від адвоката Медведчука, який був призначений йому радянською державою, але той продовжував виконувати свою роль. При чому він не підтримував клопотання свого підзахисного про відвід всьому складу суду або про допуск на процес представників міжнародних правозахисних організацій.
Більше того, Медведчук визнав правильною кваліфікацію злочинів, які інкримінувала радянська влада Стусу – виготовлення, зберігання і розповсюдження "ворожої літератури з метою підриву та ослаблення радянської влади, що порочить радянський державний і суспільний лад".
Роль Медведчука в процесі над Стусом є історичною правдою, яка потребує не лише дослідження правниками чи науковцями – про неї має знати весь український народ, на голосах якого Медведчук знову рветься до влади. Тільки в такий спосіб можна будувати чесну державу, яка слугуватиме інтересам усіх громадян, а не лише купки олігархів та агентів іноземного впливу.