22 липня Верховна Рада проголосувала за скандальний законопроєкт №12414, який суттєво обмежує повноваження антикорупційних органів НАБУ і САП та підпорядковує їх Офісу Генерального прокурора.

24 Канал пояснює, що за бліцкриг відбувся у парламенті та які наслідки для України матиме це рішення.

Читайте також Законопроєкт щодо НАБУ та САП вже підписав спікер Ради Стефанчук

За ухвалення рішення в другому читанні щодо законопроєкту №12414 (повна назва – "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних зі зникненням осіб безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану") віддали свої голоси 263 народних обранців. І переймалися вони геть не "зниклими безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану", а саме НАБУ та САП.

Як голосували депутати:

  • "Слуга народу" – 185;
  • "ЄС" – 3;
  • "Батьківщина" – 15;
  • "Платформа за життя та мир" – 18;
  • "Голос" – 1;
  • "Відновлення України" – 9;
  • "За майбутнє" – 10;
  • "Довіра" – 17.


Хто і як голосував за законопроєкт / інфографіка "Чесно"

Законопроєкт передбачає:

  • повний доступ Генерального прокурора до всіх справ, що веде НАБУ, а також можливість давати вказівки детективам НАБУ й у разі невиконання змінювати підслідність.

  • Також Генеральний прокурор зможе закрити розслідування на вимогу сторони захисту, вирішувати спори про підслідність та самостійно підписувати підозри топовим посадовцям.

  • Крім того, керівник САП втрачає право входити до групи прокурорів і сподіватися на те, що його туди запросить генпрокурор. Останнє робить голову САП суто номінальною фігурою.


З тексту законопроєкту / скриншот

Зверніть увагу! Зареєстровано №12414 було ще в січні 2025 року, але до того він багато місяців лежав мертвим вантажем. Згадали про ініціативу нардепів Максима Павлюка, Олександра Бакумова, В'ячеслава Медяника (всі – фракція "Слуга народу") та Сергія Мінька з депутатської групи "Довіра" лише в липні.

21 липня 2025 року СБУ та Офіс генпрокурора провели рейд проти колег з НАБУ і САП, здійснивши близько 80 обшуків у 19 працівників НАБУ в різних регіонах України.

Хедлайнером рейду став один із керівників міжрегіональних управлінь детективів НАБУ Руслан Магамедрасулов, який відповідає за Дніпропетровську та Запорізьку області. У роботі та житті Магамедрасулова знайшли чимало фактів, які не відповідають високому званню антикорупціонера. Це й відпочинок на Канарах у розпал війни, ігнорування прифронтових локацій та надмірна, на думку СБУ, любов до Києва. Це також і батько, якому НАБУшник нібито допомагає вести бізнес з Росією, і мама з комбо-набором "ватника".

Головною ж родзинкою стали зв’язки Магамедрасулова з депутатом-втікачем з ОПЗЖ Федором Христенком, у якого під час обшуків знайшли секретні документи НАБУ. На думку СБУ, це може свідчити про те, що доступ до таємних файлів могла отримати російська розвідка, яка має великий вплив на Христенка.


Федір Христенко / фото Рада


Затримання Руслана Магамедрасулова / фото СБУ

До всіх бід НАБУ додався і "привіт" від ДБР (Державного бюро розслідувань), яке повідомило одночасно трьом співробітникам НАБУ підозри за ДТП, скоєні ще в 2021 і 2023 роках, тобто фактично використала "запас на чорний день".

Оцінку правдивості пресрелізу СБУ має дати суд. Натомість влада вирішили не чекати та перейшла від персон до інституції, а тому провела в стінах парламенту бліцкриг, фактично використавши зафіксовані під час рейду факти для обгрунтування атаки на антикорупційні інститути, якими є НАБУ і САП.

Спікер Стефанчук поставив законопроєкт №12414 на голосування поза чергою, чим, схоже, порушив регламент. Сам же законопроєкт представники президентської фракції внесли до порядку денного буквально за кілька хвилин до початку засідання (за спостереженням нардепа Гончаренка – за 5).

Цікаво, що в першому читанні взагалі не йшлося про НАБУ, і частина щодо Бюро додался лише під друге читання. У порівняльних таблицях змін було 45 сторінок, і депутати фізично не мали змоги з ними ознайомитись.

Представники опозиції ціми фактами були обурені та заблокували парламентську трибуну, але хитромудрий спікер провів усі правки і голосування в цілому. І тепер документ вже передали на підпис президенту. Фактично доля незалежності НАБУ і САП залежить від Володимира Зеленського.

  • Національне антикорупційне бюро України, або НАБУ – це антикорупційний правоохоронний орган, а також центральний орган виконавчої влади, що має спеціальний статус. НАБУ займається виявленням, розслідуванням та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень.

  • Спеціалізована антикорупційна прокуратура, або САП – це самостійний підрозділ Офісу Генерального прокурора, який процесуально керує та супроводжує справи НАБУ.

НАБУ і САП мають незалежність і складають так звану антикорупційну вертикаль. Інші її частини – ДБР (Державне бюро розслідувань) та БЕБ (Бюро економічної безпеки), Національна агенція з питань запобігання корупції (НАЗК). Також у країні з 2019 року діє ВАКС – Вищий антикорупційний суд.

Вони були утворені в 2015 році. Фактично – на вимогу США та ЄС і як обов’язкова умова на шляху євроінтеграції України.

З перших днів свого існування обидві структури стали об’єктом постійних атак з боку влади, зокрема, традиційних органів під егідою МВС, СБУ та інших. Представники влади справедливо побачили в появі нових незалежних антикорупційних органів небезпеку для себе, своїх повноважень, а також обмеження власних корупційних можливостей.

При цьому самі НАБУ і САП не відмовили собі в гризні одне з одним, а діячі обох структур час від часу самі опинялися в епіцентрі антикорупційних розслідувань.

Так, директор НАБУ Ситник не втримався від спокуси та для чогось почав відпочивати в елітних маєтках на гроші олігархів, а голова САП Холодницький купляв собі надвеликий телевізор за 4 500 тисячі доларів (112 000 гривень по курсу на осінь 2019 року) і дружив з нечистими на руку багатіями, зокрема, тодішнім очільником українського футболу Андрієм Павелком.

А всі вони разом – "зливали" резонансні справи, не могли посадити "велику рибу" і "лише освоювали чималі кошти платників податків" – українських і європейських.


Ситник і Холодницький / фото Генпрокуратури

Також навколо НАБУ та САП виникла та набула великого впливу група громадських лобістів і активістів, які отримали неформальну назву антикорупціонери. Їхня діяльність незабаром стала також викликати питання, оскільки деякі з них з викривачів корупції почали займатися прямо протилежним, з претензією на роль "смотрящих".

Їхня діяльність також мала неочевидний, але дуже болючий для України наслідок – вони так розрекламували вітчизняну корупцію та її масштаби, що створили державі шкідливий і небезпечний імідж, який в умовах війни коштував країні недоотриманої допомоги, а також став козирем і аргументом для тих, хто її не хотів надавати – наприклад, представникам американських консерваторів MAGA на чолі з Дональдом Трампом, який побудував свою виборчу кампанію на звинуваченнях України в корупції і необхідності зупинки через це американської допомоги.

Через ці скандали в пересічного громадянина виробився імунітет на постійні крики "Татаров", які перетворилися на інфошум, а ще почало складатися враження, що українська антикорупція, хоч і є другою за милозвучністю в світі, але в реальності більше нагадує антикорупційний карго-культ, ніж справжню боротьбу з цим ганебним явищем.

А влада мириться з існуванням НАБУ та САП виключно як поступкою "західним партнерам", які вбачають у діяльності антикорупційних органів кроки до появи сильного громадянського суспільства.

Попри все це, НАБУ та САП продовжували працювати, оновлювали склад і керівництво, витрачати значні кошти на власну життєдіяльність, а також викривали власних співробітників та професійних корупціонерів.

Не всі ці справи дійшли до суду, проте були й гучні угоди зі слідством, які принесли бюджету чималі кошти (варто згадати хіба справу про хабар в 6 мільйоні доларів про закриття справи олігарха Миколи Злочевського або затримання житомирських депутатів Сергія Кузьміних та Борислава Розенблата та багато інших). Але біда в тому, що на кожного Розенблата припадали надумані переслідування Пивоварського чи Коболєва, які суттєво вплинули на репутацію НАБУ й це стало однією з причин, що нині у владі в Бюро фактично не залишилось союзників.

НАБУ та САП при цьому були "гемороєм" для попереднього президента Порошенка, який старано вибудовував власну вертикаль, залишилися вони тим самим і для нового очільника держави, який займався тим самим, вочевидь відтворюючи систему чи просто ставши її частиною.

Повномасштабне вторгнення приглушило проблему, але не знищило її. Тому влітку 2025 року проблема гучно вибухнула, коли "Слуги народу" вирішили прикрити лавочку.

Зі сторони це виглядає як ситуативна перемога президента, проте вона легко може виявитись "пірровою", адже попри всі численні питання до НАБУ і САП – їхня діяльність це запорука того, що Україна рухається у правильному напрямку, а саме – до Європи. Створення антикорупційної вертикалі якраз і було вимогою західних партнерів, і вони дуже не люблять, коли такі реформи згортаються.

За прикладами ходити далеко не потрібно – варто поглянути лише на Угорщину та Польщу часів правління "ПіС". Консерватори в обох країнах суттєво обмежили незалежність судової гілки влади та викликали гнів Брюсселя.

Відтак ЄС заблокував мільярди євро, які б мали піти на розвиток цих країн, натомість стали заручниками бажання Орбана та Качинського погратися в авторитаризм.

Український приклад від угорського та польского відрізняється тим, що ці дві країни вже в ЄС, а Україна – ні, ба більше, перебуває лише на початку шляху, який змушена долати в умовах війни.

У такій ситуації українська влада просто грає з вогнем і не бачить за деревами лісу. Також Банкова ризикує налаштувати проти себе громадянське суспільство, яке з початком повномасштабного вторгнення забуло про численні претензії до Володимира Зеленського і консолідувалося навколо Верховного головнокомандувача. Нині ж його власна та фактично іменна фракція в парламенті буквально продукує розкол у суспільстві та викликає нерозуміння у західних союзників. Не Трампа, бо той у США будує сам собі фашизм і буквально знищує віковічні інститути, на яких будувалися всі правила гри та добробут Америки, а Європи, яка нині залишається чи не єдиним надійним союзником.

Посли держав G7 вже "висловили серйозне занепокоєння", а представниця ЄС в Україні Катерина Матернова написала, що підтримка України залежить від збереження досягнень реформ (існування НАБУ та САП – це, де-факто, частина угоди по Євроасоціації). При цьому речник Єврокомісії Гійом Мерсьє поспішив заспокоїти, що ЄС наразі не збирається піднімати питання щодо призупинення фінансової допомоги Україні через дії щодо НАБУ та САП. Втім, це не означає, що цього не станеться й умовний Мерц і надалі так само затято буде відстоювати інтереси України.

Чи захоче ЄС підтримувати і далі нову версію України, яка закручує гайки, згортає демократію і перетворюється на гібрид Угорщини (Орбаністану)? Питання риторичне. З огляду на це найкращим антикризом для президента буде застосування вето щодо ініціативи народних депутатів з подальшими пропозиціями щодо перезавантаження антикорупційної вертикалі з метою продовженням відправлення карго-культу.

Якщо ж влада прагне реальних змін – необхідно разом із перезавантаженням НАБУ та САП зробити зусилля й щодо реформи СБУ, а також не забути про те, що в реформах завжди потрібно починати з себе та власних "друзів".