Росіяни активно розширюють інфраструктуру для завдання далекобійних ударів по Україні. Будівництво, за даними розслідування The Telegraph, проходить настільки стрімкими темпами, що на Заході все більше доходять думки, що Кремль готується до зіткнення з країнами-членами НАТО, або ж принаймні готуються протестувати їхню рішучість.
Кілька поодиноких дронів, що залетіли на територію Польщі чи країн Балтії ще не становлять великої загрози, хоч і змушують переполошитися кілька екіпажів натівських пілотів винищувачів. Проте все більш ескалаційна риторика Москви, в купі з нарощуванням далекобійних спроможностей викликає все більше тривоги у столицях так званого східного флангу НАТО.
24 Канал проаналізував, які основні цілі переслідує Росія у розширенні інфраструктури для далекобійних ударів, до чого тут Білорусь та чи існують реальні ризики розширення конфлікту на територію країн-членів НАТО. Директор із розвитку оборонного підприємства й офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський у розмові з 24 Каналом розкрив потенціал нових дронових баз Росії й потенційні загрози для Європи.
Дронові порти Росії: де Кремль будує розгалужену мережу пускових майданчиків для "Шахедів"
Росія перетворює свої західні військові бази на своєрідні "дронові порти" – спеціалізовані майданчики, звідки можна одночасно запускати великі групи ударних безпілотників. За даними британського The Telegraph, супутникові знімки та витік документів дозволили виявити щонайменше 10 таких об'єктів, на яких уже обладнали до 59 нових пускових рейок – спеціальних установок, з яких відбувається розгін та зліт безпілотників. При цьому частину з них росіяни вже встигли використати під час масованих атак проти України.
Йдеться не просто про кілька вантажівок із дронами, які приїжджають на звичайний аеродром перед атакою і прямо з кузова здійснюють пуски. Росія створює постійну інфраструктуру для їхнього зберігання, підготовки та запуску. Деякі об'єкти розташовані на військових базах і аеродромах, інші облаштовані фактично у відкритому полі в сільській місцевості.
Супутниковий знімок аеродрому "Халіно" в Курській області / Фото – The Telegraph
І ця "мережа" лише розростається. На окремих ділянках супутникам вдалося зафіксувати нові пускові позиції та окремі захищені споруди для зберігання безпілотників. Щодо причин такої активності сумнівів немає, вважає Анатолій Храпчинський.
Росія вже кілька років використовує Shahed-136 та їхні модернізовані реактивні версії як один із ключових інструментів для масованих ударів по Україні. Але тепер Москва намагається розширити цю систему, зробити її швидшою, розгалуженішою й ефективнішою. Про це говорить авіаексперт Анатолій Храпчинський.
Анатолій Храпчинський
директор із розвитку оборонного підприємства
Ключова задум Росії – створити велику кількість засобів ураження, які одночасно перебувають в одному секторі. Це суттєво навантажує спроможності протиповітряної оборони і ускладнює відбиття атак
На базах з'являються пускові установки для нових реактивних "Герань-4" і "Герань-5", які значно відрізняються від старих "Шахедів" і розраховані на більш дальні та швидкісні, а значить – і більш небезпечні удари. На одній лише базі Цимбулова в Орловській області розгорнули аж 16 таких пускових установок, і це лише цього року.
Супутниковий знімок російської секретної бази "Асовиця-Ашелок" у Брянській області / Фото – The Telegraph
Експерт також наголошує на вразливості традиційних засобів ураження, як от тих же стратегічних бомбардувальників. Поява нових пускових баз для російських дронів здешевлює самі атаки й значно зменшує ризики для окупантів.
Анатолій Храпчинський
директор із розвитку оборонного підприємства
Стратегічна авіація РФ має обмежений ресурс. Ми це побачили за весь час повномасштабного вторгнення, а операція "Павутина" серйозно вплинула на можливість використовувати цю авіацію. Росія змінила підхід до масованих обстрілів і тепер шукає рішення, яке дозволить здійснювати велику кількість пусків з різних напрямків і залишатися менш помітною. Насамперед це створює додаткову загрозу для України, але паралельно Москва формує такі самі можливості і для ударів по Європі.
Поки головною ціллю цієї інфраструктури залишається Україна. Але сама географія новостворених "дронових портів" вже змушує дивитися на плани росіян значно ширше. Частину з них Кремль розміщує поблизу західних кордонів, фактично створюючи новий пояс оборонної, а у випадку з Росією – наступальної інфраструктури.
Можливо, не сьогодні та не завтра, але у перспективі ці об'єкти можуть бути використані далеко за межами війни проти України. А такі плани Росія давно тримає напоготові.
Фактор Білорусі: як Лукашенко ухиляється від прямої участі у війні
Варто зазначити, що окреме місце у цій новій військовій стратегії Росії займає Білорусь.
Чисто формально Кремль будує свої "дронові порти" по російський бік кордону, але їхнє розташування навряд чи можна назвати випадковим. Щонайменше п'ять таких об'єктів з'явилися у Брянській, Орловській та Смоленській областях на відстані від 45 до 200 кілометрів від Білорусі.
Найближчим до білоруських кордонів є військовий аеродром Шаталово, розташований лише за 46 кілометрів.
Така географія дозволяє росіянам використовувати територію свого союзника як своєрідний повітряний коридор. Протягом останніх кількох років один із маршрутів російських "Шахедів" до Києва та західних областей України регулярно проходить через Білорусь. Це дозволяє будувати складніші польотні маршрути, економити паливо та, що головне, залітати до України з напрямків, де російські дрони очікуватимуть менше.
До того ж роль Мінська може не обмежуватися лише географією. Володимир Зеленський цього літа заявив про щонайменше чотири ретрансляційні станції на території Білорусі, які допомагають росіянам керувати далекобійними дронами. Український президент навіть публічно закликав Мінськ демонтувати їх, пригрозивши, що в іншому випадку Україна може розв'язати проблему самостійно.
Анатолій Храпчинський
директор із розвитку оборонного підприємства
Білорусь намагається не показувати, що вона якось залучена, продовжує сести двовекторну політику і намагається якось задобрити Трампа, але при цьому далі активно допомагає Росії. Тому те, що Білорусь може бути залучена, – це гарантовано. І основним елементом залучення, на мій погляд, є канали зв'язку, які можуть забезпечити білоруські вежі.
І тут для Олександра Лукашенка знову починається вже звичне політичне виляння. Білоруський диктатор продовжує наполягати, що не збирається вступати у війну проти України, не забувши паралельно надати Росії територію своєї країни, військову інфраструктуру та інші можливості для ведення цієї.
Білорусь уже приймала російські війська, дозволяла використовувати свою територію для повномасштабного вторгнення та атаки на Київ, а тепер поступово стає ще й частиною російської безпілотної системи. При чому для Кремля атака проти НАТО саме з території Білорусі може видатися значно менш болісною з політичного погляду. Враховуючи слабку рішучість європейських столиць, у такому випадку Москва зможе ще якийсь час удавати абсолютно непричетну сторону.
Лукашенко, дуже ймовірно, не надто радіє подібній перспективі, тому одразу після останніх зустрічей та контактів з Володимиром Путіним заручився "підтримкою територіальної цілісності" Білорусі з боку Китаю. Вочевидь, лише Пекін сьогодні має достатню кількість важелів проти Москви, щоб бодай якось контролювати її ескалаційні кроки.
Лукашенко під час зустрічі з Сі Цзіньпіном / Фото – Сайт президента Білорусі
Сама Білорусь сьогодні є однією з ключових логістичних ланок китайського експорту в Європу згідно з проєктом "Один пояс, один шлях", і навряд чи в Китаї будуть раді, якщо білоруська території перетвориться на повноцінну зону бойових дій. Втім, переоцінювати їхній вплив на Москву також не варто, і якщо є потреба, російські дрони пролітають через Білорусь без жодних реальних перешкод.
Водночас для НАТО виникає значно серйозніша проблема. Ті самі "дронові порти", з яких сьогодні безпілотники атакують Україну – через Білоруську територію чи ні, географічно розташовані вже зовсім поруч із Польщею та країнами Балтії. При чому нові російські розробки здатні вже не просто впасти десь у полі поблизу польського села, а й здійснити повноцінний масштабний авіаналіт на Варшаву чи іншу європейську столицю.
Загрози для Польщі: як Росія готується до різних сценарії ескалації
Попри весь маштаб потенційної атаки Росії проти НАТО, саме Польща у цій історії виглядає найбільш очевидною ціллю. За підрахунками The Telegraph, якщо Росія використає нові "дронові порти" разом із реактивними безпілотниками з дальністю близько 1 000 кілометрів, у зоні ураження опиниться не лише польське прикордоння, а й Варшава та її помпезні воєнні паради.
Радіус дії реактивних версій дронів "Герань-5" / інфографіка – The Telegraph
Паралельно росіяни зможуть діставати до всіх країн Балтії, частини Фінляндії, Словаччини та Угорщини, а з інших напрямків – до Румунії, Болгарії та Туреччини. Тобто сама можливість завдати такого удару вже може бути для Кремля окремим інструментом тиску.
Анатолій Храпчинський наголошує, що дальність російських засобів ураження вже давно дозволяє Москві розглядати східний фланг НАТО не лише як абстрактну ціль.
Анатолій Храпчинський
директор із розвитку оборонного підприємства
Оперативна дальність більшості засобів ураження, які наразі має Росія, дозволяє застосовувати їх і по території Європи. Тобто будь-який "Шахед" чи крилата ракета, запущені з пускових рубежів на російських кордонах, дозволяють Москві завдавати ударів по східній частині Європи.
Водночас для Польщі російські дрони вже давно вийшли за межі суто теоретичної загрози. У вересні 2025 року майже два десятки російських безпілотників залетіли у польський повітряний простір, а Варшаві вперше за час повномасштабної війни довелося їх збивати разом із союзниками по НАТО.
Ба більше, у липні 2026 року на території країни впала вже російська крилата ракета Х-101. Польська влада навіть окремо заявила, що Варшава "була готова її збити", якби та продовжила політ.
Поки все це можна списувати на побічні наслідки війни проти України. Значно цікавіше питання – що відбудеться, якщо одного дня російські дрони полетять до Польщі цілком свідомо. Західні розвідки вже попереджають, що Москва може розглядати диверсії або навіть атаку під чужим прапором проти Польщі та Балтії, щоб перевірити здатність НАТО домовлятися про спільну відповідь на загрози.
При цьому, враховуючи бюрократію та політичну неоднорідність, Кремль може розраховувати саме на хаос всередині атакованого альянсу, а як раз масштаби фізичних руйнувань у цьому випадку відходять на другий план.
Водночас для подібної "перевірки" Кремлю навіть не потрібно одразу відправляти сотню реактивних Шахедів на Варшаву. Росія може почати з кількох десятків дронів, удару по прикордонній інфраструктурі чи інших провокацій, авторство яких Москва традиційно буде заперечувати. Зрештою, Кремлю сьогодні значно важливіше дізнатися не те, чи здатна польська ППО збити російський безпілотник, а те, що НАТО робитиме наступного дня.
У цьому й полягає головна небезпека нових "дронових портів". Росія будує їх для війни, яку сьогодні веде проти України, але паралельно отримує готову інфраструктуру для значно ширшої війни. Ця війна з альянсом ще не почалася, але підготовка активно йде, а її темпи тільки наростають.
Фрегат "Адмірал Касатонов" в порту Санкт-Петербурга / Фото – Wikimedia
При чому одними дронами російська активність поблизу кордонів НАТО не обмежується. За даними німецького Bild, Москва перекинула з Північного флоту до Балтійського моря фрегат "Адмірал Касатонов", здатний пускати крилаті ракети "Калібр" і "Циркон", а кількома днями раніше туди ж прибув есмінець "Адмірал Левченко". Офіційно причини такого посилення Москва не пояснює, однак відбувається воно на тлі російських погроз європейським країнам та спроб дедалі активніше прикривати військовими силами так званий "тіньовий флот".
Зрештою, Кремль може ніколи не наважитися розпочати агресію проти альянсу. Можуть порахувати резерви, потенційні плюси та мінуси й дійти висновків, що розколювати НАТО на політичному рівні поки значно вигідніше. Проте можливість одного дня "натиснути кнопку" і перевірити здатність всього альянсу діяти та відповідати – поступово у Кремля з'являється.