Таємничі поїздки білоруського диктатора до Росії, після яких Лукашенко відправляється до Сі Цзіньпіня, можуть бути свідченням того, що Путін відчайдушно намагається втягнути Мінськ у війну.

Російський диктатор дійсно може хотіти повторення 2022 року зі спробою походу російсько-білоруських військ на Київ. Цілком ймовірно, що у Москві хочуть ще й додатково вдарити у напрямку Луцька, аби змусити Україну залучати додаткові резерви на ті ділянки фронту, де наразі нема активних бойових дій.

Але дозволити повторний напад на Україну зі своєї території та ще й відправити для участі у ньому власних громадян для самопроголошеного президента означає здійснити політичне самогубство. Навіть не через те, що Лукашенку доведеться відмовлятися від ключового наративу про "лишь бы не было войны", а тому, що усі критичні підприємства маленької Білорусі миттю "розберуть" дронами. Усі НПЗ, "Білоруськалій", заводи типу "Інтеграла", Україна може без проблем уражати навіть не далекобійними, а звичайними дронами для мідлстрайку. З ручним керуванням і трансляцією картинки у режимі онлайн.

Натомість використання території Білорусі для нападу на країни ЄС виглядає значно безпечнішим і для самого Лукашенка, і для Путіна. Це може пролунати дикувато, але от тільки західні розвідки так не вважають і відчайдушно надсилають сигнали владі та суспільству про те, що російська загроза реальна, а московський окупант вже на порозі.

WhatsApp Якщо Telegram заблокують Не губіть 24 Канал – підписуйтеся на нас у WhatsApp Додати

Розібратися в тому, чи готові до такого розвитку подій європейці? І чи пройде НАТО перевірку на міцність у випадку появи "зелених чоловічків" десь у країнах Балтії, 24 Каналу допомагали:

Хеміш де Бреттон-Гордон, британський полковник у відставці та колишній командувач сил НАТО зі швидкого реагування на хімічні, біологічні, радіологічні і ядерні загрози;

Майкл Кларк, військовий аналітик Sky News, ексгенеральний директор Королівського інституту об'єднаних служб (RUSI), а нині – запрошений професор оборонних досліджень у Королівському коледжі Лондона (KCL) та Університеті Ексетера.

Читайте також Бацька ретранслює задню: як Україна провела вдалу виховну роботу з білоруським диктатором

Де-факто, Білорусь вже давно є учасницею війни проти України: постачає для російських військ пальне, амуніцію, снаряди, виготовляє компоненти ракет та допомагає обходити санкції. Однак безпосередньо відправляти білорусів чи дозволяти росіянам наступати на Київ, Житомирщину чи Луцьк – це зовсім інша історія із фатальними для Лукашенка наслідками, про що, власне, і свідчать всі спроби самопроголошеного президента максимально уникнути ескалації та заручитися задля цього підтримкою Китаю.

Періодично погрожувати Зеленському, дозволяти запускати росіянам дрони зі своєї території, чи встановлювати ретранслятори для керування БПЛА на своїй території – це максимум, який Лукашенко може собі дозволити. І то в міру наростання потужностей наших Сил безпілотних систем, Україна неабияк тисне на путінського поплічника і змушує не переходити за межі червоних ліній. А подекуди – перепросити.

Щодо Путіна, то попри всі намагання вдавати, що все йде за його планом, йому все ж вкрай потрібно дати своєму народу напередодні виборів порцію величі у вигляді якоїсь перемоги. На фоні падіння економіки, дефіциту пального та відвертої неспроможності досягнути стратегічних успіхів в Україні, російському президенту необхідна ескалація конфлікту.

Ідея атакувати одну з країн НАТО може здаватися кривавому диктатору цілком логічною, особливо якщо агресія буде йти не безпосередньо з російської території, а з білоруських земель.

При цьому хоч Росія і є вкрай слабкою для захоплення України, на відкриття другого фронту проти Литви, Латвії чи Естонії у неї безперечно є сили, особливо якщо йдеться не про повноцінне вторгнення, а про обмежену операцію з гібридними диверсійними діями чи дроновими атаками.

Будемо відверті, ніхто в європейських країнах НАТО не має компетенції відбивати "звичайний для України" рейд російських "Шахедів". На жаль, ми бачили реакцію країн Балтії на дронову інвазію (здебільшого українських БпЛА, які "загубилися" під дією російських засобів РЕБ), яка спричинила політичні кризи. Бачили, якими зусиллями було ухвалено рішення про перехоплення "Шахедів" в небі над Румунією. Тому очікувати не грамотну та злагоджену роботу від союзників у цьому питання, швидше за все, не доводиться. Натомість майже гарантовано буде "чергова важка ніч для ППО". З відповідними наслідками.

До теми Чому поляки скаржаться на "важку ніч" для ППО

Але це лише одна з проблем. Нехай і величезна. І далеко не єдина.

З проведенням мобілізації, Росія може використовувати всю наявну у Білорусі інфраструктуру для атаки Європи не лише дронами.

За словами члена парламентського комітету з нацбезпеки, оборони та розвідки Сергія Рахманіна, у Білорусі величезна кількість полігонів, навчальних центрів та різної іншої військової інфраструктури, які можуть стати потенційним стартовим майданчиком.

Частина з них була там збережена; частина була в поганому стані, але з потенціалом до відновлення; а ще частина – була зруйнована, але в перспективі могла бути відновлена. Росіяни і тоді, і зараз, маючи на думці теоретично можливу мобілізацію, розраховують на цю інфраструктуру. Частину закинутих військових об'єктів там дійсно відновлюють,
– Сергій Рахманін про Білорусь як потенційний плацдарм Путіна.

То ж росіяни зрештою поява "зелених чоловічків" у передмісті умовного Даугавпілса з оголошенням про створення якоїсь "народної республіки" цілком собі може задовольнити потреби Кремля принаймні на якийсь час. Адже в такий спосіб Москва зможе не лише показати своєму населенню здатність перемагати, але й завдасть болючого удару по Європі та НАТО.

Аналітика Москва горить, Крим під загрозою: чи має тепер Україна карти й чи сяде Росія за стіл перемовин восени

Цілком ймовірно, що після заяв Сі Цзіньпіна про те, що Китай підтримує територіальну цілісність Білорусі та зацікавлений у поглибленні міжнародної співпраці, Лукашенко вкотре знайшов спосіб не бути втягнутим у війну або принаймні відтермінував цю подію. Адже для КНР Білорусь – це торгівельні ворота до Європи.

Саме ця країна є головним логістичним вузлом у стратегічній ініціативі Пекіна "Один пояс, один шлях". У цьому контексті будь-які втягнення Мінська в активні бойові дії можуть означати повну ізоляцію Білорусі, що категорично не влаштовує Китай.

То ж дуже ймовірно, що після поїздки Лукашенка, намагання Росії розширити конфлікт шляхом долучення Білорусі до війни на якийсь час послабнуть.

Проте, це ніяк не рятує Латвію та Естонію від можливих спроб Путіна натиснути на НАТО і Європу своїми силами.

Для демонстрації слабкості Заходу, вбивання клину між країнами-членами Північноатлантичного альянсу, а також можливим шантажем на переговорах.

Мовляв, якщо Європа відмовиться від підтримки України, Росія припинить бойові дії у державах Балтії.

Проаналізувати, якою може бути реакція Європи та Північноатлантичного альянсу на диверсійні дії російських спецпризначенців, появу "невідомих бандформувань" чи повноцінне вторгнення до якоїсь із країн Балтії, вкрай складно.

Але ми маємо сумний факт – Захід на фоні узгоджених дій Росії, Китаю, Ірану та їх сателітів виглядає розрізненим і слабким. І на це необхідно зважати.

Дональд Трамп зі своїми ізоляціоністськими ідеями фактично перекреслив впевненість у тому, що Сполучені Штати готові бути надійним союзником.

Країна, що десятиріччями була гарантом безпеки, почала показово скорочувати чисельність своїх військ у Європі. А після свого "перформансу" в Ірані виникло стійке відчуття, що США не лише не хоче, але й не може захистити партнерів і союзників в умовах нової війни, який би ті літаки не дарували й скільки б мільярдів не давали родичам президента Америки.

Таким чином, сценарій того, що у випадку ескалації конфлікту і поширення бойових дій до балтійських країн Вашингтон самоусунеться від відбиття агресії, цілком реальний. І це віщує Європі величезні проблеми. Адже навряд уряди багатьох країн ризикнуть підтримкою населення і повноцінно переведуть свої економіки на воєнні рейки.

Іспанці, італійці, португальці та представники інших націй на Заході Європи навряд масово захочуть відправляти своїх солдатів для відбиття якоїсь Варени від російських окупантів.

Як показує практика, чим кращі умови життя у країні, і чим далі вона розташована від Росії, тим менше її населення розуміння необхідності давати максимальну відсіч агресору.

До теми Росія планує захоплення океану та розподіл світу до 2035 року․ Розслідування

У більшості країн Європи досі нема жодного бажання забирати гроші з соціалки, щоб вкладатися у розробку далекобійних безпілотників, впроваджувати нові технології до армій та готуватися до війни. Бо ж тоді доведеться вилізати зі своєї зручної бульбашки, визнавати, що світ докорінно змінився, і замість бокала сангрії під час сієсти варто навчатися керувати дронами.

Наприкінці 2025 року Латвія завершила будівництво векликого забору на кордоні з РФ, а нині працює над поглибленням лінії оборони від агресора / фото – LETA via DELFI

Звісно, за метафорою про сангрію криється необхідність політиків думати про вибори й зважати, щоб на них не перемогли чергові ультраправі маргінали, а суті це не змінює.

Звісно, є країни, що значно реалістичніше дивляться на ситуацію та повноцінно готуються до бойового зіткнення з росіянами.

Військовий аналітик Sky News професор Майкл Кларк в інтерв'ю 24 Каналу називає їх та зазначає, що деякі європейські країни дійсно вкрай серйозно сприймають загрозу з боку Москви.

Майкл Кларк

військовий аналітик Sky News, ексгенеральний директор Королівського інституту об'єднаних служб (RUSI)

Балтійські країни, скандинавські держави багато роблять для модернізації та підготовки до можливого конфлікту з Росією. Найважливішою країною у цьому відношенні є Німеччина, яка, безумовно, зробила крок вперед у цьому. Але якщо подивитися на інші країни – Іспанію, Португалію, Італію, держави Південно-Східної Європи, загального консенсусу щодо Росії як безпекової проблеми не існує.

За словами експерта, північна частина країн НАТО готується реально протистояти ворогу, але країни півдня, що входять до альянсу, пасуть у цьому задніх.

При цьому сказати, що європейські уряди не знають про проблему і нічого не роблять, буде не зовсім справедливо. На це вказує британський полковник Хеміш де Бреттон-Гордон.

Хеміш де Бреттон-Гордон

колишній командувач сил НАТО зі швидкого реагування на хімічні, біологічні, радіологічні і ядерні загрози

Європейські країни, і, безумовно, багато з них, значно збільшили свої витрати на оборону. Ми бачили, як німці виділили додаткові 300 мільярдів євро на оборону. Ми бачили, як країни Балтії, Польща та інші дійсно нарощують свій потенціал, проводиться багато тренувань та навчань. Країни Балтії будують багато оборонних ліній. І, звичайно ж, Фінляндія та Швеція, які вступили до НАТО на початку цієї війни. Тож я думаю, що до 24 лютого 2022 року була інша ситуація, а тепер – все по-іншому. І той обсяг європейського військового потенціалу зараз значно перевершує російський.

При цьому пан Бреттон-Гордон зауважує, що у його рідній Великій Британії склалася парадоксальна ситуація, де уряд і суспільство усвідомлюють російську загрозу, але не можуть знайти потрібні гроші на нормальне фінансування оборонного сектору. Через це британська армія часом схожа на чоботаря без чобіт.

Хеміш де Бреттон-Гордон

колишній командувач сил НАТО зі швидкого реагування на хімічні, біологічні, радіологічні і ядерні загрози

Кір Стармер, прем'єр-міністр, пішов у відставку через те, що люди втратили до нього довіру. А після того, як міністр оборони та міністр збройних сил пішли у відставку два тижні тому, бо Британія не витрачала достатньо коштів на оборону. Зараз уряд перебуває у складному становищі. Народ Британії хоче, щоб уряд витрачав більше коштів на оборону та менше на соціальне забезпечення. І якщо новий прем'єр-міністр, хто б ним не був, не витратить необхідну суму на оборону, тоді, знаєте, я очікую, що нас чекатимуть загальні вибори, і народу доведеться вирішувати. Цей тиждень дуже важливий. Британський план інвестицій в оборону, який, як ми розуміємо, постійно відкладається, буде опубліковано до саміту НАТО 7 липня. Його мають оприлюднити вже цього тижня. Кандидат у новому прем'єр-міністрі Енді Бернем заявив, що фінансуватиме оборону. Тож наразі оборона у Великій Британії потребує додаткових 28 мільярдів, щоб забезпечити надійне стримування конвенційними засобами. І якщо план інвестицій в оборону не включатиме ці 28 мільярдів, то, я думаю, Британію чекає певна політична нестабільність.

З німецької – "О, мить прекрасна, зупинись"

Але біда в тому, що воюють не гроші, а люди. З цим є проблеми. Європа це, на щастя, також це розуміє і намагається виправити ситуацію, але нині виникає небезпечний момент, коли стара система вже точно не працює, а нова – ще не постала.

Згідно з оцінками Європейської комісії, країни ЄС будуть здатні опиратися агресії Москви лише у 2030 році без допомоги Сполучених Штатів. Але до цього часу, у випадку, якщо Вашингтон не прийде на допомогу, Путін має ідеальне вікно для вторгнення.

Про це вже семафорять національні розвідки країн НАТО. Але їхній крик тоне у поточній адженді, де більше переймаються шаленою спекою, здорожчанням посилок з Китаю, футболом і далекою Палестиною.

Звісно, не можна списувати з рахунків багатонаціональну бойову групу НАТО, що дислокується біля кордону з Росією в Естонії, Латвії, Литві та Фінляндії.

Ці підрозділи, що "стоять на стіні" й охороняють Європу від нападу росіян, безумовно, будуть чинити опір агресорам. Але ефективність спротиву та якість цієї готовності залишають бажати кращого, про що свідчать результати навчань Hedgehog, коли 10 українських військових розгромили наступальні групи НАТО.

Європейці почали враховувати досвід війни в Україні, але цього замало:

Що будуть робити європейці, коли на них в м'ясні штурми полізуть "калеч-полки", наскільки швидкою буде реакція на дронові атаки або морський десант на Балтиці – питання з дуже багатьма невідомими.

То ж найближчим часом у Москви, на жаль, є ідеальне вікно можливостей для проведення більш рішучих операцій проти Європи.

Особливо з урахуванням того, що на здатність Росії виробляти ракети, "Шахеди" та інші засоби ураження можуть суттєво впливати лише далекобійні удари України.

Спроможності Києва щодо ураження критично важливих заводів військово-промислового комплексу, на жаль, поки є обмеженими. А з урахуванням того, що Росія продовжує обходити санкції, отримуючи чіпи та електроніку західних виробників, країни-члени НАТО, компанії яких, де-факто, є постачальниками цієї продукції, самі ж сприяють можливостям окупантів.

Хеміш де Бреттон-Гордон

колишній командувач сил НАТО зі швидкого реагування на хімічні, біологічні, радіологічні і ядерні загрози

Європейські країни повинні робити абсолютно все можливе, щоб переконатися, що жодна з їхніх технологій не потрапить до Росії. Звичайно, китайці, безсумнівно, досі постачають електроніку росіянам, і на них слід чинити тиск, щоб вони припинили це робити. Але я думаю, що, по суті, російська військова промисловість все одно зазнає невдачі. І той факт, що в Росії закінчуються гроші через її нафту, нам потрібен додатковий важіль впливу, щоб забезпечити припинення вогню та мирну угоду, з якою можуть погодитися український народ та прем'єр-міністр України, президент.

Європа має зрозуміти, що потенційно – це техніка для ударів по самім собі. Точніше, вже не потенційно. В цьому переконалися на початку березня 2026 року британці, коли до їхньої бази RAF Akrotiri на Кіпрі "завітав" іранський дрон з російськими навігаційними приладами.

Фактично ж наразі Європі значно дешевше було б передати Україні засоби ураження, що дозволили б руйнувати ВПК, а не нарощувати власну ППО і не вкладати потім у відновлення своїх міст. Адже Росія розуміє лише мову сили, а будь-яку атаку загарбників простіше унеможливити ще до її початку.

До теми Україна обговорює з Францією запуск виробництва ракет SCALP

Такого ж висновку дійшов британський полковник у відставці Хеміш де Бреттон-Гордон, але, на жаль, це не скасовує того, що нові та більш агресивні таргани в голові Путіна візьмуть гору. Бо думати про це потрібно було раніше.

Хеміш де Бреттон-Гордон

колишній командувач сил НАТО зі швидкого реагування на хімічні, біологічні, радіологічні і ядерні загрози

Шкода, що знадобилося так багато часу, щоб західні ракети, як-от Storm Shadow, стали доступними для України у великій кількості… Знадобився деякий час, перш ніж Британія, Німеччина та Америка дозволили цим ракетам вразити цілі в Росії. Якби ми дозволили цьому статися на початку цієї війни, ми могли б зараз опинитися в зовсім іншому становищі. Здається, що Україна виробляє феноменальну кількість безпілотників та ракет, набагато більше, ніж будь-яка західна країна. Але я думаю, що Європа повинна зробити все можливе, щоб допомогти якомога швидше закінчити цю війну. І, чесно кажучи, знаєте, немає сенсу просто тримати ці ракети (Storm Shadow, SCALP, Taurus тощо, – 24 Канал) на полицях у Великій Британії, Німеччині чи деінде. Ми повинні передати їх українським військовим, щоб вони могли їх використовувати та підтримувати розвідувальний процес.