Парламентарі не ухвалили низку важливих рішень. Зокрема не розігнали Окружний адміністративний суд Києва, не реформували Службу безпеки України, не закінчили із законом про олігархів.
Варто прочитати Кадрові зміни, сенсорна кнопка, закон про олігархів: підсумки політичної сесії у Верховній Раді
Повільні кроки деолігархізації
Олігархи, яких ми досі не порахували, успішно пройшли перше читання. Щоправда, сам законопроєкт, за визнанням його ж авторів, здебільшого декларативний:
- виписали ознаки;
- прописали створення реєстру;
- закріпили адміністрування всього за суперефективною Радою нацбезпеки й оборони.
Утім деталі – хто, як, навіщо і коли – досі уточнюють, а профільні додаткові законопроєкти виписують. Другим читанням усіх лякали вже цієї сесії, яка, втім, так і закінчилась без останнього штриху для хрестового деолігархічного походу.
"Так званий закон про спецпроцедуру ухвалювали винятково про закон про банки. В цьому випадку я не бачу можливості застосування цього закону", – сказав голова Верховної Ради Дмитро Разумков.
Голова Верховної Ради Дмитро Разумков / Фото Укрінформ
Низку правок там не уникнути, деякі вже навіть оголосили – "на подумати". Той же глава парламенту проти, аби визначенням прізвищ конкретних олігархів займалось РНБО.
За словами фахівців, до другого читання це буде не остання пропозиція змінити все, зважаючи на олігархічні впливи всередині Ради. "Якщо якась фракція заявляє, що на неї не має впливу олігархів – вона бреше", – заявив голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія.
ОАСК – корупційна легенда
Окружний адміністративний суд Києва за останній рік став просто корупційною легендою – не оспівали в одах його лише поети, як і його голову – Павла Вовка. Вони навіть самі себе в кабінетах епічно схарактеризували: "Ви сумнівались в нашій політичній проституції".
Петиція про ліквідацію ОАСК необхідну кількість підписів набрала, президент Володимир Зеленський рішуче на неї відреагував аж невідкладним законопроєктом – "ліквідувати не можна помилувати". Але очікувану кому між частинами речення Верховна Рада так і не поставила – проєкт закону застряг у комітеті на вулиці Садовій, 3А.
До теми Юридична колізія, – Веніславський пояснив, чому досі не ліквідували ОАСК
Реформування СБУ
"Маски-шоу" теж не пішли у минуле. Головним завданням реформи СБУ було забрати у служби економічну складову – так званий "хлібно-багатий відділ К", а також – зменшити штат співробітників на 10 тисяч і поступово демілітаризувати відомство з переходом на спецзвання.
Перше читання позитивно минуло ще 28 січня, а далі знов все осіло у комітетах. Врешті на кінець сесії законопроєкт рекомендували до другого читання – з майже 2,5 тисячами правок.
Очевидно, що цей законопроєкт перенесуть на осінь, що свідчить про те, що СБУ саме в нинішньому вигляді, очевидно, з прагматичної точки зору, вигідніша чинній владі,
– зазначив політолог Ігор Чаленко.
Він вигідний владі, але не Україні. Адже реформа спецслужби – одне з основних домашніх завдань від партнерів. Про це нагадують регулярно – і європейські лідери, і Міжнародний валютний фонд, і США.
Що недоробила Верховна Рада: дивіться сюжет
Держсекретар Ентоні Блінкен на Конференції з питань реформ в Україні фактично виставив 5 передумов, виконання яких дозволить досягти прогресу у відносинах України зі США. Серед них:
- реформа СБУ;
- реформа Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфкомісії суддів;
- прозорий і чесний конкурс з обрання керівників НАБУ і САП;
- ухвалення закону про прозоре корпоративне управління;
- притягнення до відповідальності корумпованих чиновників.
Затягування виконання цих передумов шкодить і відносинам між державами. "Наразі не вистачає заготовок домашніх – внутрішньо українських – для зустрічі з Байденом. Те, що візит Зеленського де-факто перенесли з кінця липня на приблизно другу половину серпня, свідчить про те, що є певні запитання до української влади", – вважає Чаленко.
Зверніть увагу Це бюрократична формальність, – Железняк про позачергове засідання Верховної Ради
За словами експертів, є запитання до чинної влади не лише щодо внутрішніх процесів. Адже загравання українського політикуму із Китаєм, замість проведення проєвропейських реформ, також неабияк негативно насторожує західних партнерів.