24 канал запускає проєкт "Барикади гідності", в рамках якого нагадає українцям про страшні, але такі важливі дні для України. Разом згадаємо, як 8 років тому мільйони людей вийшли на революцію, аби відстояти свої європейські права, як загинула Небесна Сотня та чому українцям важливо пишатися, а не плакати.
Важливо Розстріл майданівців: ДБР завершило розслідування щодо злочинів Януковича та його оточення
Все почалось з одного допису
Уряд Миколи Азарова оголосив, що Україна не підписуватиме угоду про асоціацію із Євросоюзом. Це було останньою краплею терпіння українців. Все, до чого роками йшла Україна, влада Януковича зруйнувала в один момент.
Президент, який згодом став втікачем, також став кісткою в горлах більшості українців, тому суспільство вирішило діяти.
У холодний листопадовий вечір зібрати людей на протест допомогли соціальні мережі – твіттер і фейсбук, де почали з'являтися заклики про громадські акції.
Так, журналіст Мустафа Найєм 21 листопада 2013 року о 19:55 був одним із перших, хто написав на своїй фейсбук-сторінці допис із закликом виходити на вулицю. Мовляв, якщо відгукнеться тисяча людей, то почнуть організовуватись. Незабаром на Майдані зібралося 1,5 тисячі людей. Почалася Революція Гідності.
Відомий допис Мустафи Найєма / Скриншот з мережі
Перша людина на Євромайдані
Поки у мережі люди відгукувались на допис Найєма, о 20:00 на Майдані стояла вже перша людина. Це була журналістка Інна Неродик.
"Не було такого, що на Майдан "треба" йти. На Майдан не можна було не йти. Країна йшла до Європи і одного дня Азаров каже: "Атмєна, уряд зупиняє підготовку до Угоди про асоціацію з ЄС". Як це взагалі?", – пригадала свої емоції жінка.
Її фейсбук тоді просто вибухнув від обурення людей через дії влади.
Ну й хіба можна було після цього йти додому спати? Після роботи ми пішли на Майдан,
– сказала Неродик.
"Першими стали випадково"
Журналістка з подругою вийшли, аби подивитися, скільки обурених з фейсбуку вже стоять на вулиці.
"Так випадково сталося, що ми з подругою прийшли перші. Стояла самотня "йолка" і ходили тоді ще міліціянти. Майдан Незалежності був порожнім", – зазначила Неродик.
Вона тоді опублікувала допис у мережі.
Допис Інни Неродик 2013 року / Скриншот з мережі
Вже через кілька годин на цьому ж місці зібрались десятки людей, потім сотні, тисячі, а згодом – мільйони.
"У перший вечір ми й подумати такого не могли", – додала Неродик.
"Першим шоком були побиті студенти"
Тоді ніхто й припустити не міг, що мирна акція настільки стане поперек горла владі, що вона візьметься душити протест фізично. Інна Неродик взагалі не сподівалась, що студентів жорстоко битиме "Беркут".
"Це було першим шоком для усіх. Я вранці після побиття дивилась на ці кадри і не могла повірити, що все реально відбувається", – сказала журналістка.
Побиті студенти тікають від спецпризначенців у столиці власної країни і ховаються за воротами храмів, по кутках, щоб їх просто не подобивали. За що? У мене досі не вкладається в голові,
– додала Неродик.
Студентів намагались залякати / Фото Максима Баландюха
"Кожного разу здавалось, що межа перейдена"
Та замість того, щоб злякатися, люди ще дужче обурилися. На вулиці виходило все більше і більше людей. І не лише у Києві.
Після побиття майданівці думали, що гірше вже не буде.
Кожного разу здавалось, що це вже все, межа перейдена. Однак влада переходила все нову й нову,
– згадала Неродик.
Інна Неродик з друзями на Майдані / Фото з фейсбук-сторінки жінки
Серед тих, хто вийшов на Майдан, були зовсім різні люди: студенти, медики, бізнесмени, священники, вчителі та багато інших осіб з різних сфер. Та об'єднувало усіх одне – жага до волі та нового життя.
Революція очима священника
Священнослужитель Православної церкви України, військовий капелан Костянтин Холодов вистояв Майдан до кінця.
Костянтин Холодов на Майдані / Фото з фейсбук-сторінки священника
"Я зрозумів, що маю бути на Майдані ще у 2010 році, коли Януковича обрали президентом. Я відтоді чекав цього моменту", – запевнив священник.
Він виходив на всі протестні акції, які стосувалися Свободи України. 21 листопада 2013 року трапилась чергова фундаментальна акція, яку священник не міг проігнорувати.
"Чесно кажучи, поки не побили студентів у ніч на 1 грудня, я думав, що Майдан буде згортатися. Туди були вже внесені певні гасла "без політики". Коли я розумію, що є такі гасла – це означає, що Майдану немає", – пригадав священник ПЦУ.
Революція Гідності змінила Україну / Фото Максима Баландюха
За його словами, були певні спікери, які казали: "Нам тут політики не треба". Священник думав, якщо вони залишаться, то похоронять Майдан.
"Господь розпорядився так, що цих спікерів якось не стало. Прийшли люди, які мали чіткі вимоги до політичного режиму. Ми їх підтримали. Я розумів, що це буде надовго і якийсь результат має бути. Чи ми виграємо, чи загинемо, чи нас потоплять у крові – я був готовий до всього", – заявив Холодов.
"Розум відмовлявся сприймати"
Режим Януковича 18 лютого взяв до рук кийки. Саме тоді Холодов і побачив перших загиблих.
"Розум відмовлявся сприймати цю інформацію. Це міг бути я, мої побратими і будь-хто з друзів, священників, з якими ми були. Емоційно та психологічно було важко це сприйняти", – поділився священник.
Медики намагаються врятувати майданівця / Фото Максима Баландюха
Ці дні для військового капелана досі тривають через те, що кров українців проливається і далі.
Я вважаю, що Майдан ще не завершився. Ми ще боремося. Ворог окреслений, ми маємо протистояти йому,
– запевнив Холодов.
"Цей Майдан має бути нагадуванням усім владам, які були і будуть, що з людьми не можна поводитися, як з бидлом, адже в один момент вони можуть розлютитися. Один (президент – 24 канал) встиг втекти, а інший може не встигнути. Третьому, можливо, й не буде куди втікати", – підсумував священник.
Варто знати Це точно не крапка, – правозахисниця про завершення розслідування щодо посіпак Януковича
Майдан через об'єктив камери
З першого дня на Революцію Гідності вийшов і фотограф Максим Баландюх. Він до останнього фіксував кадри, які увійшли в історію України.
Майданівців нещадно розстрілювали / Фото Максима Баландюха
"Незавершений гештальт"
Баландюх розповів, що відчував атмосферу серед знайомих і з самого початку розумів, що це не якийсь черговий пікет на 2 дні.
"У мене був незавершений гештальт. Я був на Помаранчевій революції у 2004 році, але тоді ще не фотографував. Мені було сумно через це. Коли почався Майдан, я відчув, що буде щось схоже і одразу взяв з собою фотоапарат. Хотілось зафіксувати такі важливі моменти українців", – пояснив Баландюх.
Те, що людей треба піднімати – сумніву не було,
– додав чоловік.
Майдан стояв у холодний час, але люди грілись одне біля одного.
"Бракувало сонця і тепла. Поруч були люди, які мали багато енергії навколо себе. Ти дивишся на людей з різних куточків країни, знайомишся. Ти розумієш, що українці кльові. Хотілось бути з ними", – згадав фотограф.
На Майдані зібрались абсолютно різні люди / Фото Максима Баландюха
"Є фото, які краще не показувати"
Баландюх не може назвати свій найемоційніший кадр. Майдан за весь час мав різну атмосферу.
До 1 грудня це був більш мирний, але наполегливий молодіжний настрій. Потім все набрало розвитку подій, а в січні – смерті й реальна боротьба,
– зазначив фотограф.
Кадри були зовсім різними. Спочатку Баландюх фотографував студентів, які співають, а потім – смерті.
Українці масово гинули через дії режиму / Фото Максима Баландюха
"Не всі фото я публікував. Є ті, які краще не показувати. Вони занадто виводять на емоцію", – сказав Баландюх.
Для нього емоційно все почалось з ночі на 1 грудня. Вона була вирішальною.
"З одного боку з'явилась ейфорія, адже люди піднялись. З іншого – довелось дуже швидко тікати від "Беркуту". Я зрозумів, що це все серйозно. У той момент були різні перепади емоцій", – пригадав Баландюх.
"Чекав удару в спину, але його не було"
Для фотографа не було сюрпризу в тому, що Майдан зібралися розігнати.
Усім було зрозуміло, що так і буде. Ми стояли біля Михайлівського собору. Нам моментами здавалося, що біжить "Беркут", але насправді цього не було. Це був найемоційніший момент,
– зазначив він.
Михайлівський Золотоверхий монастир прихистив майданівців / Фото Максима Баландюха
Самому Баландюху дуже щастило на Майдані. Перший раз, коли били студентів, він з друзями якраз пішов погрітися в цілодобову кав'ярню.
"Наступного разу мені вже довелось дуже швидко тікати. Мене догнав один з беркутівців, замахнувся, припер до стінки, але не вдарив. Він лише крикнув: "Пішов звідси". Попався якийсь нормальний. Я повернувся, пішов і чекав удар в спину, але його не було", – пригадав хлопець.
Україна змінилась
Лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук також стояв на Євромайдані. Він впевнений, що саме завдяки Революції ми живемо у новій країні.
Йому, як і тисячам іншим, тепер навіть в страшному сні не може приснитись, щоб хтось дозволив на Майдані бити студентів або стріляти у мирних протестувальників.
Мені здається, і хочеться в це вірити. Наразі історія показує, що цю "прививку" українське суспільство отримало,
– зауважив співак.
За його словами, політики оглядаються на Майдан і пам'ятають про нього. Це багато означає.
"Я думаю, що і перший, і другий Майдан були насправді про свободу і про гідність. Вони не були про конкретні закони, чи боротьбу політиків одних з іншими. Це були Майдани, коли серце змушувало людей виходити", – впевнений артист.
Святослав Вакарчук про Революцію Гідності: дивіться відео
Чи Небесна Сотня не була даремною
- Інна Неродик: "Те, що ми сьогодні – не Росія і не Білорусь, я вважаю, багато в чому є перемогою Майдану. Попри величезний потік зради, у нас є багато перемог.
Ми таки рухаємось вперед. На виборах не знаємо ще до початку кампанії, хто переможе. Треба лише час і багато зусиль, щоб все було краще. Дуже-дуже багато часу і зусиль".
- Костянтин Холодов: "Це пологи, народження української нації, вільного українця. Нашому українцеві сьогодні приблизно 10 – 12 років. Його можна обдурити різними фільмами, фокусами. Однак він дорослішає і мужніє. Майдан – це були пологи. Вони бувають легкі й важкі.
Ми народилися на Майдані. Ми є і продовжуємо відстоювати своє життя. Нам жити не дають і хочуть, щоб ми загинули. Майдан – це наш початок. Я пишаюся, що був там".
- Максим Баландюх: "Мені не подобається, коли Майдан асоціюють з плачем і трагічністю. Я розумію, що загинули люди і це дуже неприємно. Однак думаю, що Небесна Сотня точно не хотіла б, щоб її згадували з жалем. Це лідери, герої, які не побоялись йти.
Влада змінилась, цінності, свідомість. Це річ, яка вартувала того, хоч і кінець був трагічним. Це був потужний момент для України. Треба змінити свій настрій, адже це була перемога. Без неї нічого б не вийшло. Нас тримала б під ковпаком Росія і надалі. Це було невідворотно".
- Святослав Вакарчук: "Коли кажуть, що нічого не змінилось на краще в економічному плані... Та змінилося! З кожним днем щось змінюється. Просто якщо порівняти те, що було в часи, коли ви народилися і те, що зараз – це абсолютно 2 різні країни.
Безумовно, у більшості все змінилось на краще. Є речі, які хочеться змінювати швидше. Мені теж би хотілося. На жаль, так не відбувається".
Більше про проєкт "Барикади гідності"
У рамках цього проєкту 24 канал нагадає усім українцям, що ми пережили 8 років тому. Разом з нами про це говоритимуть самі ж майданівці, колишні студенти, родичі загиблих, юристи, священники та інші люди, що були дотичними до подій.
Ми розповімо все про Революцію Гідності. Ми згадаємо усі найважливіші події – побиття студентів, "Марш мільйонів", революційний Новий рік, перші смерті активістів на "криваве Водохреще", буремний лютий і вбивства Небесної Сотні. Ми відтворимо історію Майдану нашими спогадами та спогадами тих, хто вистояв. Не пропустіть, адже це важливо для кожного з нас.